Постанова № 28229999, 24.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 5021/1337/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шаматріна Є.М. за довіреністю б/н від 03.08.12 р.

відповідача - Мельника І.Ю. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3686С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 29.10.12 р. у справі № 5021/1137/12

за позовом ПАТ "Сумиоблагротехсервіс", м. Суми

до ТОВ Агрофірми "Сіннівська", с. Сінне, Краснопільського району, Сумської області

про стягнення 197 465,74 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2012 р. ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03.10.2012 р. та заяви про збільшення позовних вимог від 23.10.2012 р. просив стягнути з ТОВ Агрофірми "Сіннівська" 136 781,55 грн. основного боргу, 24 620,68 грн. інфляційних втрат, 13 082,35 грн. 3% річних, а всього 174 484,58 грн., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.10.2012 р. по справі № 5021/1337/12 (суддя Моїсеєнко В.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ Агрофірми "Сіннівська"на користь ПАТ "Сумиоблагротехсервіс"136 781,55 грн. основного боргу, 24 620,68 грн. інфляційних втрат, 13082,35 грн. 3% річних, 3489,69 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в частині стягнення основного боргу у розмірі 40 040,00 грн., 3% річних у розмірі 4298,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9764,00 грн., в решті позову -відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним було в повному обсязі були виконані зобов'язання за договором № 33/5 від 16.07.2012 р. в частині оплати за виконані позивачем роботи по збиранню врожаю зернових культур, але, як зазначає апелянт, при перерахуванні грошових коштів на виконання договору № 33/5 від 16.07.2012 р. ним було помилково вказано, що дані перерахування грошових коштів здійснюється на виконання договору 33/3 від 27.05.2009 р., який між позивачем та відповідачем не укладався та не виконувався.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 19.12.2012 року.

Позивач на виконання вимог ухвали суду, 17.12.2012 р. надав за вх. № 10127 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду -без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Представник відповідача, а саме директор ТОВ Агрофірми "Сіннівська", в судовому засіданні оголосив клопотання від 19.12.2012 р. за вх. № 10203 про відкладення розгляду справи, в зв'язку зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання та вислухавши представника позивача з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач повинен був направити іншого представника чи вирішити питання про направлення у інше судове засідання іншого представника. Разом з тим, у будь-якому випадку відповідач повинен був на виконання ухвали апеляційного господарського суду про порушення провадження по справі надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі, однак, жодних дій щодо надання необхідних доказів на обґрунтування своєї апеляційної скарги не здійснив, доказів на спростування заявлених до стягнення грошових коштів не надав, а натомість заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2009р. між ВАТ "Сумиоблагротехсервіс", яке було перейменоване у ПАТ "Сумиоблагротехсеравіс", що підтверджується Статутом, зареєстрованим 21.12.2011р. та згідно рішення позачергових загальних зборів від 01.09.2012р. та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності та ТОВ Агрофірмою "Сіннівська" було укладено договір № 33/5 на збирання врожаю зернових культур.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець (позивач) проводить збирання врожаю зернових культур на площах замовника (відповідача) на умовах, передбачених цим договором, а замовник ( відповідач) проводить оплату за отримані послуги.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного договору фактична загальна сума договору визначається, виходячи з фактично виконаного об'єму робіт, що фіксується в актах виконаних робіт, та з ціни за 1 га збирання, встановленої в п.2.1.1.договору. Розрахунок по договору здійснюється на умовах, визначених п.п. 3.2- 3.6 даного договору.

Пунктом 4.4 договору № 33/5 від 16.07.2009р. передбачено, що при несвоєчасному проведенні розрахунків по цьому договору замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день затримки платежу, а відповідно до п.3.6 даного договору сторонами узгоджено, що у випадку настання обставин передбачених п.4.4 даного договору отримані від замовника грошові кошти зараховуються виконавцем в першу чергу на погашення пені, а залишок коштів (якщо такий є) зараховується на погашення основного боргу.

Умовами договору (п. 3.2.) передбачено, що замовник здійснює передплату в розмірі 30000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

В порушення даної умови, відповідачем не здійснено передплати у сумі 30 000,00 грн.

В цій частині колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про те, що ним був сплачений аванс, однак відбулася помилка із зазначенням призначення платежу, не підтверджена жодними доказами. Так, відповідачем дійсно були сплачені грошові кошти на користь позивача платіжними дорученнями від 29.05.2009р., 28.07.2009р., 27.04.2010р., 25.06.2010р. із зазначенням «за договором 33/3 від 27.05.2009 р.», однак відповідачем не подано жодних доказів, що вони здійснені саме по договору № 33/5 від 16.07.2009р. Крім того, враховуючи дату перерахування коштів, яке відбулося задовго до укладення договору № 33/5 від 16.07.2009 р., колегія суддів не може кваліфікувати оплати як аванс за договором № 33/5 від 16.07.2009 р.

Відповідно до п. 3.3. договору в подальшому оплата проводиться на протязі строку роботи комбайну з урахуванням інформації про виконані щоденні об'єми робіт, отриманої згідно п. 2.2.16 договору. Остаточний розрахунок по договору проводиться по факту виконаних робіт, на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання останнього "Акту приймання виконаних робіт".

Як свідчать матеріали справи, 03.08.2009р. сторонами було складено акт приймання виконаних робіт на загальну суму 71 040,00 грн. та виставлено відповідачу рахунок-фактуру № МТ-0621 на суму 71040,00 грн.

10.08.2009 р. відповідачем було здійснено часткову оплату за вказаним рахунком в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, неоплаченою за виконані роботи залишилась сума 51 040,00 грн.

14.08.2009 р. виконавцем та замовником було складено відповідний акт приймання виконаних робіт на загальну суму 104000,00 грн. та виставлено позивачем відповідачу рахунок фактуру № МТ-0655 на вказану суму.

Згідно умов п. 3.3. договору відповідач був зобов'язаний протягом двох банківських днів з моменту підписання акту оплатити вартість робіт, в тому числі і неоплачену суму за попереднім актом, тобто загальна сума складала 155 040,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 08.09.2012р. відповідач перерахував позивачу 20 000,00 грн., однак зазначена сума відповідно до п.4.4 та п.3.6 договору № 33/5 від 16.07.2009р. була зарахована позивачем на погашення пені на виконання п. 4.4. договору.

На день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги по збиранню врожаю зернових культур складала 155040,00 грн. основного боргу, 28 217,28 грн. інфляційних втрат та 14 208,46 грн. 3% річних.

Позивачем до суду першої інстанції було подано заяву від 23.10.2012р. про збільшення позовних вимог, згідно якої вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог, посилаючись на ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.4.4 договору № 33/5 на збирання врожаю зернових культур від 16.07.2009р. де зазначено, що при несвоєчасному проведенні розрахунків по цьому договору замовник (відповідач) зобов'язується сплатити виконавцю (позивачу) пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день затримки платежу, яка згідно розрахунку становить 1741,55 грн., а оскільки відповідно до п.3.6 договору, у випадку настання обставин, передбачених п.4.4 даного договору отримані від замовника (відповідача) грошові кошти зараховуються в першу чергу на погашення пені, а залишок коштів (якщо такий є) зараховується на погашення боргу, тобто на погашення пені позивачем було зараховано 1741,55 грн., а решта 18 258,45 грн. -на погашення боргу, тому просив стягнути з відповідача на свою користь 136 781,55 грн. основного боргу, 24 620,68 грн. інфляційних втрат, 13 082,35 грн. 3% річних, а всього 174 484,58 грн. , а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів сплати 136 781,55 грн. основного боргу за виконані позивачем на умовах договору № 33/5 від 16.07.2009р. роботи по збиранню зернових культур не подано, таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 136781,55 грн.

Крім того, позивачем була заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 24620,68 грн. інфляційних втрат, 13082,35 грн. 3% річних та 3489,69 грн. пені, яка судом першої інстанції була задоволена в повному обсязі, з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Досліджуючи розрахунок, наданий позивачем в обґрунтування позовних вимог, нарахування позивачем пені, річних та інфляційних, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме позивачем невірно зазначена кількість днів прострочення, що судом першої інстанції перевірено не було. Тому, здійснивши перерахунок річних, інфляційних та пені колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1654, 47 грн., інфляційні у розмірі 24610,65 грн. та 3% річних у розмірі 13049,26 грн., а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 87,08 грн., інфляційних у розмірі 10,03 грн. та 3% річних у розмірі 33,09 грн. слід відмовити.

З урахуванням приписів ст. 625 ЦК України, ст. 232 ГК України та п. 4.4. спірного договору, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1654, 47 грн., інфляційних у розмірі 24610,65 грн. та 3% річних у розмірі 13049,26 грн.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Згідно ст.49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У даному випадку, як встановлено судом, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, зокрема - несвоєчасне проведення розрахунків за товар.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ Агрофірми "Сіннівська", с. Сінне, Краснопільського району, Сумської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 29.10.12 р. у справі № 5021/1137/12 скасувати частково в частині стягнення пені у розмірі 87,08 грн., інфляційних у розмірі 10,03 грн. та 3% річних у розмірі 33,09 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 29.10.12 р. у справі № 5021/1137/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24.12.2012 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.