Рішення № 28228311, 17.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.12 Справа№ 5015/4580/12

За позовом: Приватного підприємства «Професійні системи безпеки», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 202 412, 20 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Кротов В.Є. -представник за довіреністю №5 від 15.11.2012р.;

Від відповідача: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовомПриватного підприємства «Професійні системи безпеки»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»про стягнення заборгованості в сумі 202 412, 20 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 30.11.2012 р. Ухвалою суду від 30.11.2012р. розгляд справи відкладався на 17.12.2012р. через неявку в судове засідання представника відповідачата невиконання сторонами всіх вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 17.12.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 202 412,20 грн. (в т.ч. 161 457,88 грн. - основного боргу, 11 505,53 грн.- 3% річних, 16 341,96 грн. -інфляційних втрат, 13 106,83 грн. -пені).

В судове засідання 17.12.2012р. відповідач повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Крім цього, представник відповідача 17.12.2012р. через канцелярію суду подав клопотання (вх.№28634/12, 11год.46хв.) про залучення до розгляду у страві третьої особи, а саме ТзОВ «Оптімекс Україна»як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.Представник позивача заперечує проти залучення ТзОВ «Оптімекс Україна», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.Позивач обгрунтовуєце тим, що відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України клопотання про залучення такої особи на своїй стороні -стороні позивача вправі подати тільки позивач, а не відповідач, і рішення суду ніяк не вплине на права та обов'язки третьої особи щодо позивача у справі.

З врахуванням думки позивача, з огляду на те, що не встановлено і у клопотанні не відображено, як саме рішення суду по даній справі вплине на права та обов'язки третьої особи щодо позивача, зазначене клопотання суд відхиляє.

Відповідно до п. 1 договору переведення богу №02/09, первісний боржник (ТзОВ «Оптімекс Україна») повністю переводить свій борг в сумі 161 457,88 грн., що існує на момент підписання даного договору, відповідно Договору на виконання робіт по впровадженню комплексної системи безпеки №55/07-ПНМ від 07.09.2007року, Договору на виконання робіт по впровадженню системи димовидалення № 02/08-ПНМ від 26.02.2008 року та Договору на виконання робіт по населенню вогнезахисного покриття на будівельні металеві конструкції №03/08ПМН від 25.02.2008року, надалі Основні договори та Акту звірки розрахунків між ПП «Професійні системи безпеки»та ТзОВ «Оптімекс Україна»станом на 02.01.2009р. на загальну суму 161 457,88 грн. на нового боржника (відповідача у справі). Відповідно до п.3 цього договору кредитор (позивач) не заперечує проти заміни первісного боржника, п.6 договору -новий боржник (відповідач) не матиме претензій до первісного боржника (ТзОВ «Оптімекс Україна»), а п.7 -кредитор приймає на себе обов»язок вимагати виконання зобов»язання від нового боржника (відповідача).

В угоді про реструктурування боргу №04 від 20 серпня 2009р.ТзОВ «Оптімекс Україна»як сторона договору не зазначена.

Відповідно до п.1.6. постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»ГПК передбачає можливість участі в судовомупроцесі третьої особи, яка не заявляєсамостійних вимог, напредмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору можевплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін(стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесіна стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з киміз них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Відповідно до статті 27 ГПК України така третя особа може бути залучена до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням сторін, прокурора. З підстав, зазначених у другому реченні частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. У будь-якому разі судом виноситься з даного питання ухвала з обов'язковим зазначенням у ній, на стороні кого (позивача чи відповідача) залучається ця третя особа.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки,або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

В судовому засіданні 17.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено наступне.

20.01.2009р. між Приватним підприємством «Професійні системи безпеки»(Кредитор) - позивач по справі Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімекс України»(Первісний Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(Новий Боржник) -відповідач у справі, було укладено договір переведення богу №02/09 (надалі по тексту -договір).

Відповідно до п. 1 договору, Первісний Боржник повністю переводить свій борг в сумі 161 457,88 грн., що існує на момент підписання даного договору, відповідно Договору на виконання робіт по впровадженню комплексної системи безпеки №55/07-ПНМ від 07.09.2007року, Договору на виконання робіт по впровадженню системи димовидалення № 02/08-ПНМ від 26.02.2008 року та Договору на виконання робіт по населенню вогнезахисного покриття на будівельні металеві конструкції №03/08ПМН від 25.02.2008року, надалі Основні договори та Акту звірки розрахунків між ПП «Професійні системи безпеки»та ТзОВ «Оптімекс Україна»станом на 02.01.2009р. на загальну суму 161 457,88 грн. на Нового Боржника.

Дія договору поширюється виключно на сплату боргу, визначеного в п.1 договору. Даний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами свого зобов'язання.

Новий Боржник (відповідач по справі) зобов'язується сплатити заборгованість, що випливає з Основних договорів станом на день укладення договору(п. 2 договору).

Пунктом 6 договору Новий Боржник, підписуючи договір гарантує, що він не має та не матиме майнових претензій у майбутньому до Первісного Боржника з приводу виконання ним своїх зобов'язань за Основними договорами в розмірі вартості переведення боргу.

В відповідності до п. 8 договору, Новий Боржник зобов'язується виконати зобов'язання Первісного Боржника перед Кредитором на умовах та в строк, що додатково будуть погодженні Кредитором та Новим Боржником шляхом обміну листами.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов п. 8 договору ТзОВ «Сервісний центр «Діамант» направило лист -прохання вих.№324 від 21.08.2012р. ПП «Професійні системи безпеки», в якому просить, у зв'язку із неможливістю виконання своїх зобов'язань, здійснити реструктурування боргу та в разі погодження, підписати Угоду про реструктурування боргу.

20.08.2009р. позивач та відповідач уклали Угоду про реструктування боргу №4 (надалі по тексту -Угода), за якою, ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»(Позичальник -за Угодою) перед ПП «Професійні системи безпеки»(Позикодавець -за Угодою)(п.1.1.Угоди).

Позика -грошові кошти в сумі 161 457,88 грн., які становлять гривневу заборгованість ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»перед ПП «Професійні системи безпеки», яка виникла внаслідок невиконання Позичальником зобов'язань за Договору на виконання робіт по впровадженню комплексної системи безпеки №55/07-ПНМ від 07.09.2007року, Договору на виконання робіт по впровадженню системи димовидалення № 02/08-ПНМ від 26.02.2008 року та Договору на виконання робіт по населенню вогнезахисного покриття на будівельні металеві конструкції №03/08ПМН від 25.02.2008року, Договором переводу боргу № 02/09 від 20.01.2009року станом на 30 червня 2009р.(п.1.2. Угоди).

Відповідно до п.2.1. Позикодавець - позивач у справі, надає позику шляхом відмови від негайного стягнення заборгованості, Позичальник -відповідач у справі, зобов'язується повернути позику та за умовами, викладеними в Угоді.

Зміни в Угоді оформляються додатками за згодою сторін та є невід'ємними частинами Угоди (п.4.2. Угоди).

09.02.2010р. Позикодавець та Позичальник підписали Додаток №2 до Угоди № 4 про реструктурування боргу від 20.08.2009р., яким затвердили графік платежів, згідно якого боргові зобов'язання відповідача в повному обсязі мали бути сплачені частинами до 15.10.2010р.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо погашення позики згідно Угоди та додатку №2 до Угоди на момент розгляду справи не виконав, доказів повного чи частково погашення основної заборгованість в розмірі 161 457,88 грн., не подав.

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував три відсотки річних у розмірі 11 505,53 грн. та інфляційні втрати у розмірі 16 341,96 грн.

Крім цього, відповідно до п.4.4 Угоди позивачем нарахував пеню в сумі 13 106,83грн.

При прийнятті рішення суд виходив з того,що відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Суд приходить до висновку, що підлягає задоволенню і стягненню основна сума боргу 161 457,88 грн., яка підтверджена матеріалами справи і не спростована відповідачем.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.4. Угоди, у випадку прострочення сплати чергового платежу Угода втрачає чинність, а решта заборгованості (заборгованість, яка була реструктуризована, але ще не виплачена), стає простроченою і підлягає стягненню разом із сумою нарахованої пені в порядку, передбаченому законодавством.

Заявлена до стягнення позивачем пеня в сумі 13 106,83 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлений факт наявності основного боргу, суд встановив, що 3% річних в сумі 11 505,53 грн. нараховані позивачем правомірно і підлягають стягненню.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то при здійсненні розрахунку позивачем було допущено математичну помилку. Суд, здійснивши перерахунок встановив, що сума інфляційних втрат складає 16 307,25 грн., яка підлягає задоволенню.

Розрахунок індексу інфляцій за період: з липня 2010р. -грудень 2010р., виходячи з офіційних індексів інфляції: за липень 2010р.- 99,8%* за серпень 2010р.-101,2%* за вересень 2010р.-102,9%* за жовтень 2010р. -100,5% * за листопад 2010р. -100,3%* за грудень 2010р.- 100,8% = 105,6%. З січня 2011р. по грудень 2011р. з офіційних індексів інфляції: за січень 2011р. -101,0% * за лютий 2011р.- 100,9%* за березень2011р.-101,4%* за квітень 2011р. -101,3%* за травень2011р.-100,8%* за червень 2011р.-100,4%* за липень 2011р.- 98,7% * за серпень 2011р.-99,6% * за вересень 2011р.-100,1%* за жовтень 2011р. -100,0% * за листопад 2011р. -100,1% * за грудень 2011р.- 100,2% = 104,6%. З січня 2012р. по вересень 2012р. з офіційних індексів інфляції: за січень 2012р. -100,2% * за лютий 2012р.- 100,2%* за березень2012р.-100,3%* за квітень 2012р. -100,0%* за травень2012р.-99,7%* за червень 2012р.-99,7%* за липень 2012р.- 99,8% * за серпень 2012р.-99,7% * за вересень 2012р.-100,1%=99,7%. Середній індекс інфляції за період з липня 2010р. по вересень 2012р. становить 110,1% (105,6% *104,6%* 99,8% = 110,1%). Заборгованість в сумі 161 457,88 грн. *110,1 % - 161 457,88грн. = 16 307,25грн.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінюєдокази за своїмвнутрішнімпереконанням, щоґрунтується на всебічному, повному і об'єктивномурозглядівсіхобставинсправи. Ніякідокази не маютьдля суду заздалегідьвстановленоїсили.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173, 179, 193, 229, 230, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(81105, Львівська область,Пустомитівський район, село Наварія, вулиця Шкільна,2/3; ідентифікаційний код 32764382) на користь Приватного підприємства «Професійні системи безпеки»(79066, місто Львів, вулиця Зубрівська, будинок 25-А, квартира 20; ідентифікаційний код 31291275) 161 457,88 грн. -основного боргу, 11 505,53 грн. - 3% річних, 16 307,25 грн. - інфляційних втрат, 13 106,83 грн. -пені та 4 047,54 грн. -судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.12.2012р.

Суддя Коссак С.М.