Рішення № 28228292, 30.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.12 Справа№ 5015/3765/12

За позовом: Комунальний заклад Сокальської районної ради Львівської області «Сокальська центральна районна лікарня», м. Сокаль Львівської області

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про розірвання договору та стягнення боргу.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Семенюк Р.А. -представник за довіреністю №б/н;

Від відповідача: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Комунального закладу Сокальської районної ради Львівської області «Сокальська центральна районна лікарня»до Приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення боргу/

Ухвалою суду від 11.09.2012 р. прийнято справу до розгляду та призначено судовий розгляд справи на 02.10.2012 р. З підстав зазначених в ухвалі від 02.10.2012р. розгляд справи відкладено на 16.10.2012р.

В судовому засіданні 16.10.2012р. представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Ухвалою суду від 16.10.2012р. розгляд справи відкладено на 30.10.2012р.

В судове засідання 30.10.2012р. позивач явки повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує, через канцелярію суду вх.№24437/12 подав заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст.. 22 ГПК України і просить стягнути з відповідача заборговану суму за несплату орендної плати в розмірі 4 049,09 грн., пеню в розмірі 95,13 грн., 3% річних в розмірі 86,20 грн. та судові витрати.

В судове засідання 30.10.2012р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, поштова кореспонденція з адреси ПП ОСОБА_1 повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання», вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, правом на судовий захист не скористувався.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З гідно п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Неотримання відповідачем поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилались за адресою зазначеною відповідачем в позовній заяві та в договорах підписаних і скріплених сторонами, є належним доказом надсилання відповідачеві вказаних документів.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

Між комунальним закладом Сокальської районної ради Львівської області «Сокальська центральна районна лікарня»(надалі -позивач, за договором -Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі -відповідач, за договором -Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення від 15 серпня 2011 року, предметом якого є нерухоме майно -нежитлове приміщення загальною площею 25,2 кв.м., що знаходиться на балансі позивача, за адресою м.Сокаль, Львівської області, вул. Я.Мудрого, 26, на 1-му поверсі (надалі -Договір 1). Договір належним чином підписаний та скріплений печаткою.

Відповідно до п.3.1. Договору 1 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати і становить без ПДВ за перший місяць оренди 450грн.00коп. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2. Договору). Орендна плата перераховується Орендодавцю не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.3.5. Договору 1 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцю, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п.5.2. Договору1 Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір укладено строком на 2р.11міс. з 15.08.2011р. до 15.07.2014р. включно (п.10.1. Договору 1).

На виконання п.5.8. Договору 1сторони уклали договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15 серпня 2011 року (надалі Договір 2).

Відповідно до п.2.2.3. Договору 2 відповідач зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, на ремонт, а також за комунальні послуги.

Строк чинності цього Договору встановлений з 15.08.2011р. по 15.07.2014р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. При цьому зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.6 цієї ж статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Нормою ч. 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 631 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди, строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Таким чином, відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлено частиною 3 статті 285 ГК України.

Згідно із статтею 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Позивачем направлено відповідачу претензію від 17.02.12р. №176 з вимогою погашення заборгованості з орендної плати, і у випадку її непогашення, розірвання договору оренди в судовому порядку. Відповіді на претензію не надходило на адресу позивача.

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виставляв рахунки на оплату платежів за оренду та на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Судом встановлено, що під час дії укладеного договору оренди відповідач неодноразово порушував термін сплати орендної плати. Так, орендна плата за половину серпня, вересень, частково грудень 2011, січень, червень, липень 2012р. відповідачем не оплачена. Плата за інші місяці здійснювалася частково, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 4 049,09грн. (згідно з умовами договору оплата мала бути здійснена не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним), що свідчить про порушення відповідачем умов вказаного Договору 1. Метою оренди є отримання плати за користування майном (істотна умова), тому позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору оренди.

Згідно з п.5.2. Договору Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку. (Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 5021/966/2011 від 08.05.2012).

З врахуванням наведеного, суд доходить висновку про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 15 серпня 2011 року та стягнення на користь позивача 4 049,09 грн. заборгованості з орендної плати.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до п.3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцю, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Тому, позивач просить стягнути пеню в сумі 95,13 грн. (розрахунок подано 02.10.2012р. вх..22096/12) за останніх шість місяців з квітня по вересень, з якого випливає що позивач нарахував пеню не правомірно - на всю суму заборгованості за весь період, а не на суму заборгованості на момент виникнення.

Суд, здійснивши перерахунок відповідно до розрахунку по орендній платі, встановив, що станом на 01 квітень 2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 725,82 грн., а з 13 квітня 2012р. заборгованість становила 2 136,22 грн. Отже, за період з 01.04.2012р. по 12.04.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 725,82 грн. *(2*7,5%)(облікова ставка на НБУ на вказаний період)/365*12 днів прострочення, пеня =8,51 грн. З 13.04.2012р. по 12.05.2012 заборгованість становила 2 136,22 грн.*(2*7,5%)/365*30 днів прострочення, пеня =26,34 грн. Станом на 14 травня 2012р. (13 травня-вихідний день) по 12.07.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 2 424,23 грн.*(2*7,5%)/365*60 днів прострочення, пеня = 59,78 грн. З 13.07.2012р. по 12.08.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 2 968,02 грн.* (2*7,5%)/365*31 день прострочення, пеня =37,81 грн. З 13.08.2012р. по 30.09.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 510,14 грн.*(2*7,5%)/365*49 днів прострочення, пеня = 70,68 грн. Пеня становить 203,12 грн. (8,51+26,34+59,78+37,81+70,68).

Тому вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою і підлягає стягненню межах заявлених позивних вимог, згідно заяви про збільшення позовних вимог (вх.№24437/12 від 30.10.2012р.) в розмірі 95,13грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 86,20 грн. за період з серпня 2011р. по вересень 2012р., (розрахунок подано 02.10.2012р. вх.№22096/12) з якого випливає що позивач нарахував 3 % не правомірно - на всю суму заборгованості за весь період, а не на суму заборгованості на момент виникнення.

Суд, здійснивши перерахунок відповідно до розрахунку по орендній платі, встановив, що в серпні 2011р. заборгованості у відповідача перед позивачем не було, заборгованість на суму 270,00 грн. виникла з 13 вересня 2011р. За період з 13.09.2011р. по 12.10.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становила 270,00 грн. *3%/365*30 днів прострочення, 3% річних = 0,67 грн. З 13.10.2011р. по 12.01.2012р. заборгованість становила 807,84 грн. *3%/365*91 днів прострочення, 3% річних = 6,04 грн. З 13.01.2012р. по 12.02.2012р. заборгованість на суму 1 184,74 грн. *3%/365*31днів прострочення, 3% річних = 3,02 грн. З 14.02.2012р. (13.02.2012р. -вихідний день) по 12.04.2012р. заборгованість становила 1 725,82 грн. *3%/365*59 днів прострочення, 3% річних = 8,37 грн. З 13.04.2012р. по 12.05.2012р заборгованість становила 2 136,22 грн. *3%/365*30 днів прострочення, 3% річних = 5,27 грн. З 14.05.2012р. по 12.07.2012р. (13 травня-вихідний день) по 12.07.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 2 424,23 грн.*3%)/365*60 днів прострочення, 3% річних = 11,96 грн. З 13.07.2012р. по 12.08.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 2 968,02 грн.3%/365*31 день прострочення, 3% річних =7,56 грн. З 13.08.2012р. по 30.09.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 510,14 грн.* 3%/365*49 днів прострочення, 3% річних = 14,14 грн. 3% річних становить 57,03 грн. грн. (0,67 + 6,04+ 3,02+ 8,37+5,27+11,96+7,56+14,14).

Таким чином, суд встановив, що сума 3% річних , яка підлягає задоволенню становить 57,03 грн., а частині стягнення 29,17 грн. 3% річних відмовити.

На виконання п.5.8. Договору сторони уклали договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15 серпня 2011 року (надалі Договір 2).

Відповідно до п.2.2.3. Договору 2 відповідач зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, на ремонт, а також за комунальні послуги.

На момент розгляду справи в суді заборгованість за цим Договором становить 291,50грн.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про розірвання Договору 2 та стягнення заборгованості у розмірі 291,50грн.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 57 ГПК України, до позовної зави додаються документи, які підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно ч. 3 Інформаційного листа від 25.08.2011р. № 01-06/1175/2011 Вищого господарського суду України, розміри ставок судового збору (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (МЗП). Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру МЗП, який було встановлено законом на момент сплати судового збору. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої статті 6 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується один розмір мінімальної заробітної плати, що становить 1 073,00 грн.

Відповідно до п.3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Суд, вирішив стягнути з комунального закладу Сокальської районної ради Львівської області «Сокальська центральна районна лікарня»в дохід Державного бюджету 1 073,00 грн. судового збору, за позовні вимоги немайнового характеру.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 20,175,188, 230, 232, 283, 284, 285, 291 ГК України, ст.ст. 15,16, 509, 526, 625, 626, 631, 651, 759, 763 ЦК України, ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» та ст.ст. 11,, 33, 34, 49, 57, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 15.08.2011р. укладений між комунальним закладом Сокальської районної ради Львівської області «Сокальська центральна районна лікарня»та приватним підприємцем ОСОБА_1

3. Розірвати договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.08.2011р. укладений між комунальним закладом Сокальської районної ради Львівської області «Сокальська центральна районна лікарня»та приватним підприємцем ОСОБА_1

4. Стягнути з комунального закладу Сокальської районної ради Львівської області «Сокальська центральна районна лікарня»(80000, Львівська область, Сокальський район, місто Сокаль, вулиця Я. Мудрого, будинок 26; ідентифікаційний код 01997248) в дохід Державного бюджету 1 073,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь комунального закладу Сокальської районної ради Львівської області «Сокальська центральна районна лікарня»(80000, Львівська область, Сокальський район, місто Сокаль, вулиця Я. Мудрого, будинок 26; ідентифікаційний код 01997248) 4 049,09 грн. заборгованість за несплату орендної плати, 291,50 грн. за несплату комунальних послуг, 95,13грн. пені, 57,03 грн. 3% річних , 1 599,12 грн. та 1 073,00 грн. судового збору.

6. В частині стягнення 3% річних в розмірі 29,17 грн. -відмовити.

7. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.11.2012 року.

Суддя Коссак С.М.