Рішення № 28225145, 18.12.2012, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/9711/12

Номер провадження 2/1109/3877/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

при секретарі - Вітохіній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01.01.2002 року він та відповідач почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вели спільне господарство, приймали участь у спільних витратах спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_3 донька ОСОБА_4. У період з 01.01.2003 року по 01.05.2012 року вони разом з дітьми постійно проживали в АДРЕСА_2. Вважає, що між ними склалися фактичні шлюбні відносини. При цьому, за час їх спільного проживання було придбано квартиру АДРЕСА_1 , зареєструвавши її на відповідачку. Однак, в травні 2012 року шлюбні відносини між ними фактично припинилися, вони почали проживати окремо, а діти залишились з матір»ю. Оскільки, спірна квартира була придбана за його особисті кошти, так як відповідач не працювала, а займалась доглядом їх дитини, просить право власності на квартиру , що знаходиться по вул. Миру , в порядку поділу майна, визнати за ним.

Відповідач позов не визнала, подала зустрічний до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, та згідно якого просила , визнати за нею право власності на Ѕ частину спірної квартири та право власності на Ѕ частину комплексу будівель в АДРЕСА_3, залишивши Ѕ частину квартири та будівель позивачу. Не заперечувала той факт, що саме з 01.01.2002 року вони почали проживати однією сім»єю без шлюбу, вели спільне господарство, народили дітей, однак з 01.05.2012 року припинили шлюбні стосунки на не можуть вирішити добровільно питання щодо поділу майна, яке було придбано ними в період фактичних шлюбних стосунків.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.11.2012 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя об»єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ( ас.59).

В судовому засіданні сторони подали спільну заяву щодо погодження вартості спірного майна ( а.с.65 ).

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов необхідно задовольнити частково, а зустрічний повністю, з наступних підстав.

Як встановлено ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.60,61 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. При цьому, якщо договір був укладений в інтересах сім'ї, то майно, одержане за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ст.69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. В силу ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної власності, подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником цілого комплексу будівель , що знаходиться в АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2006 року, за № 3299 (а.с. 56).

В свою чергу, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2006 року за №1596 ( а.с. 16).

Згідно ч.2 ст.3 СК України , сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Отже, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу судом враховується наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов'язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім'ю, але статусу подружжя не набувають.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України "Про Всеукраїський перепис населення" від 19.10.2000 року. Отже, домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.

Суд враховує роз'яснення , викладені у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно якому при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ним склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте до шлюбу, або за час шлюбу, але за кошти, що належали одному з подружжя особисто.

Зокрема, обов'язковому встановленню та доказуванню підлягають факти придбання одним з подружжя майна під час спільного чи окремого проживання незалежно від реєстрації чи розірвання шлюбу, обсяг спірного майна, обсяг трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох при створенні спільної власності подружжя та, залежно від установленого, розмір часток подружжя у спільній сумісній власності.

В судовому засіданні сторони не заперечували того факту, що саме з 01.01.2002 року по 01.05.2012 року вони проживали однією сім»єю , але не перебували в зареєстрованому шлюбу між собою. При цьому, судом також з»ясовано, що вони вели спільне господарство, народили спільних дітей -сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 доньку ОСОБА_4, придбали вищевказане спірне майно ( а.с 14-15, 17 ).

При вказаному, суд враховуючи, що між позивачем та відповідачем склались з 01.01.2002 року по 01.05.2012 рік усталені відносини притаманні подружжю, вони спільно проживали, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, тому вважає факт проживання однією сім'єю без шлюбу доведеним, а майно, що придбане під час фактичних шлюбних відносин підлягає визнанню спільним сумісним майном та відповідно поділу між ними в рівних частках, а відтак зустрічний позов ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає до задоволення.

Щодо первісного позову, то суд не погоджується із твердженням позивача про те, що право власності на квартиру повністю необхідно визнати за ним, так як відповідач не працювала , а доглядала в період її придбання за дитиною, а кошти ним витрачені особисті , оскільки такі твердження є безпідставні та необгрунтовані.

В порядку ст. 88 ЦПК України , враховуючи часткову сплату сторонами судового збору, спільне погодження ними під час розгляду справи вартості майна , достягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі -1150, 29 грн., та з ОСОБА_1 - 1535, 40 грн.

На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 213- 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя -задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частину комплексу будівель в АДРЕСА_3.

В порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частину комплексу будівель в АДРЕСА_3.

Достягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі -1150, 29 грн., та з ОСОБА_1 - 1535, 40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда О. В. Бершадська