Ухвала суду № 28219142, 08.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/6350/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у місті Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логос»до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логос»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005321503 від 14 квітня 2011 року, яким збільшено зобов'язання позивачу щодо сплати орендної плати за земельну ділянку за січень-лютий 2011 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року вимоги позивача задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 24 січня 2000 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логос»та Черкаською міською радою 19 січня 2004 року укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 25076,77 кв.м..

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Черкаси 31 березня 2011 року проведено камеральну перевірку поданої позивачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за січень-лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №1588/15-31/30705409 від 31.03.2011 року.

Актом перевірки встановлено, що при заповненні податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) позивачем невірно визначено розмір орендної плати за землю на земельну ділянку по вул. Різдвяній, 175 (нижче трикратного розміру земельного податку), чим порушено пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 розділу XIII ПК України.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом 14.04.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення №0005321503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за січень-лютий 2011 року за платежем: орендна плата з юридичних осіб в розмірі 5692 грн. 53 коп., в т.ч. 4554 грн. 02 коп. за основним платежем, 1138 грн. 51 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що за користування земельною ділянкою відповідач сплачує орендну плату у розмірі 41980 грн. на рік.

Відповідно до даних декларації позивач визначив розмір орендної плати, що підлягає сплаті за січень-лютий 2011 року у сумі 9162 грн. 22 коп.

Згідно з п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 ПК України.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 % від її нормативної грошової оцінки.

Положеннями Податкового кодексу України визначено, що мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Формами плати за землю державної або комунальної власності виступають податок на землю та орендна плата, отже відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками і не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, а тому необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що здійснивши донарахування суми податкового зобов'язання по орендній платі за землю відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частинні визначення податкового зобов'язання.

Відносно нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються в розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З метою однозначного тлумачення норм Податкового кодексу України, Міністерство юстиції України своїм листом №18222-0-26-10-20 від 11.01.2011 року роз'яснило, що пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України чітко передбачений проміжок часу, з яким пов'язують виникнення, зміну і припинення відповідних правовідносин, виконання зобов'язань тощо. Отже, штрафна санкція у розмірі не більше 1 гривні застосовується виключно за вчинене у період з 1 січня по 30 червня 2011 року будь-яке порушення податкового законодавства.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0005321503 від 14 квітня 2011 року в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1137, 51 грн. прийнято Державною податковою інспекцією у місті Черкаси всупереч нормам чинного законодавства

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянтом не доведено правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення в частинні визначення штрафних санкцій.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у місті Черкаси - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 14.11.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.