Ухвала суду № 28219126, 08.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7646/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-БУД»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС-БУД»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2010 року № 0001002304/0 та від 15 грудня 2010 року №0001002304/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є платником податків та перебуває на податковому обліку у відповідача.

Посадовими особами податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-БУД»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2009 року по 30.04.2010 року, про що складено акт № 541/2304/35735972 від 06.09.2010 року.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 04 листопада 2010 року № 0001002304/0 та від 15 грудня 2010 року №0001002304/1, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

В результаті адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

При розгляді повторної скарги посадовими особами Державної податкової адміністрації у м. Києві порушені норми Податкового кодексу України в частині порядку та строків розгляду скарг платників податків та, відповідно, порушені норми наказу ДПА України від 23.12.2010 року № 1001 «Про затвердження положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», зазначенні обставини дослідженні судом першої інстанції.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.09.2009 року по 06.09.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС-БУД»мали фінансово-господарські відносини з Приватним підприємством «ВКФ «ВАЛТЕКС».

Податковий орган висновки перевірки обґрунтовує тим, що позивачем не доведено наявності наміру в ТОВ «ЕТС-БУД»реального створення правових наслідків за результатами фінансово-господарських правовідносин з ПП «ВКФ «ВАЛТЕКС», зокрема за наявності порушеної кримінальної справи № 05-19107 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України під час створення та фінансово-господарської діяльності ПП «ВКФ «ВАЛТЕКС».

На думку податкового органу, враховуючи факт порушення кримінальної справи всі первинні документи складені ПП «ВКФ «ВАЛТЕКС»при взаємовідносинах, зокрема, ТОВ «ЕТС-БУД»не можуть бути підставою для формування валових витрат і податкового кредиту позивача.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить конкретних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, укладені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме такі угоди порушують публічний порядок.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Вказані в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Доводи апелянта про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є необґрунтованими.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Доводи апелянта не заслуговують на увагу в зазначеній частині, оскільки позивачем надано належним чином оформлені платіжні документи, у зв'язку з чим висновки викладенні в акті перевірки є необґрунтованими.

Твердження апелянта про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з огляду на наявність кримінальної справи, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва не заслуговують на увагу з урахуванням положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 04 листопада 2010 року № 0001002304/0 та від 15 грудня 2010 року №0001002304/1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 15.11.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.