Постанова № 28216314, 13.08.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.08.2012 р. справа №5009/1701/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Лисенко Д.В. по дов.;

від відповідача: Власенко АО. по дов.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. (повний текст від 02.07.2012р.) у справі №5009/1701/12 (суддя Хуторной В.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя

про стягнення суми 17 673,60грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя, про стягнення 17 673,60грн.

Заявою від 02.07.2012р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 17 433,60грн.

Рішенням від 02.07.2012р. у справі №5009/1701/12 господарський суд Запорізької області уточнені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що матеріалами справи підтверджений факт завдання шкоди автомобілю, застрахованого позивачем, саме з вини водія автомобілю, що застрахований відповідачем. Сума страхового відшкодування позивачем сплачена у повному обсязі, тому до нього перейшло право регресної вимоги до винної особи.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що приписами підп.33.1.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено обов'язок учасника ДТП вжити заходів щодо невідкладеного, але не пізніше 3х робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про настання дорожньо-транспортної пригоди. Однак, за висновком скаржника, оскільки в порушення вказаної статті закону страхувальник за договором №ВС/0846371 не виконав покладеного на нього обов'язку щодо інформування ТДВ «СК «Кредо»про настання ДТП за його участі, обов'язку відшкодовувати шкоду (виплачувати страхове відшкодування) за його винні дії у відповідача не настало. Тобто, як зазначає скаржник, підстави для покладення відповідальності на страховика за винні дії його страхувальника в разі невиконання останнім умов договору страхування відсутні, а отже підстав для задоволення заявлених позовних вимог також немає.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно довідки №8378017 УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області про дорожньо-транспортну пригоду, 20.04.2009р. о 13год.35хв. на перехресті вул. Каштанова і маг. Метро у м. Дніпропетровську сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ21011 АЕ3674АВ, власник - Запорожець В.І., під керуванням Коновал Анатолія Олексійовича, та автомобіля ВАЗ11193 АЕ4128СН, що належить Кононову Олегу Томовичу, який на момент пригоди був за кермом.

Вказаною довідкою зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Коновал Анатолієм Олексійовичем правил проїзду перехресть.

Постановою ОДАІ з обслуговування Дніпропетровського району УМВС України в області № о/м-1355 від 20.04.2009р. було встановлено факт вини Коновалова А.О. у скоєнні ДТП, проте у порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди було відмовлено за відсутності складу злочину, та притягнуто Коновалова А.О. до адміністративної відповідальності згідно ст. 124 КУАП.

Відповідно до експертного висновку (калькуляції) №4/5 з визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу від 27.04.2009р., складеного суб'єктом оціночної діяльності Петрюченком В.І., вартість ремонтних робіт (матеріальна шкода, спричинена власнику) автомобіля ВАЗ211193 АЕ4128СН склала 19 264,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пригоди діяв укладений 14.04.2009р. між АТ «Українська пожежно-страхова компанія» Новомосковська філія (страховиком) та Кононовим Олегом Томовичем (страхувальником) договір серії АЗН №050 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) -автомобіля ВАЗ11193 реєстраційний номер АЕ4128СН.

Згідно п. 9 вказаного договору, серед страхових випадків сторони визначили ДТП -пошкодження (знищення) ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Дорожньо-транспортна пригода (подія, що сталась під час руху застрахованого транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки, зіткнення з нерухомим застрахованим транспортним засобом інших транспортних засобів або об'єктів, що рухались по дорозі).

Згідно п. 8 договору, дійсна вартість застрахованого автомобілю на момент його укладення складала 48 000,00грн., а відповідно до п. 12, безумовна франшиза за договором склала 0,5%.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 20.04.2009р., за умовами вказаного договору настав страховий випадок.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника, визначеної договором, і страхового акта.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та закону, за заявою страхувальника, ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія»було складено страхові акти №0803/09 від 24.09.2009р. і №0803/09/1 від 28.09.2009р., за якими платіжними дорученнями №10393 від 30.09.2009р. та №10280 від 25.09.2009р. перераховано ПП Вірко С.О. за (заявою страхувальника) 2 945,60грн. та 14 488,00грн. страхових виплат відповідно.

Статтею 993 ЦК України закріплено положення, згідно з яким до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування, здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник на добровільній основі фактично передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. При цьому, право вимоги передається у тому ж обсязі, в якому воно могло б бути здійснено самим страхувальником.

Як вбачається з довідки №8378017 про дорожньо-транспортну пригоду УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, автомобіль ВАЗ21011 АЕ3674АВ, внаслідок неправильних дій водія якого сталась ДТП, на момент скоєння пригоди був застрахований згідно полісу №ВС0846371 у ТДВ «Страхова компанія «Кредо».

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія»заявою №1151 від 09.02.2012р. зверталось до ТДВ «СК «Кредо»та просило перерахувати у добровільному порядку протягом 30 днів з моменту отримання листа сплачене позивачем страхове відшкодування за пошкоджений застрахований автомобіль в сумі 17 433,60грн.

Однак, листом №Э.37.7.0.0/59 від 07.03.2012р. відповідач відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви з посиланням на те, що у зв'язку зі змінами у законодавстві України щодо виплати страхового відшкодування, позивачем пропущений річний строк для звернення до відповідача з відповідною заявою.

Тобто, на теперішній час сума страхової виплати позивачу не відшкодована, у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції уточнені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія не може повністю погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За матеріалами справи, позивач виконав зобов'язання перед своїм страхувальником та на підставі страхових актів №0803/09 та №0803/09/1 здійснив страхові виплати в сумі 17 433,60грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Таким чином, згідно з ст.27 Закону України «Про страхування», ст.993 ЦК України до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи, що позивачем було виплачено страхувальнику 17 433,60грн. відповідно до складених страхових актів, суд першої інстанції зробив висновок, що саме в цій частині до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право регресної вимоги.

Проте з таким висновком місцевого господарського суду погодитись не можна з огляду на наступне.

З наявного в матеріалах справи додатку №1 до Акту №0803/09 від 13.07.2009р., складеного аварійним комісаром Куц Ю.В., вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ11193 АЕ4128СН з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають зміні, згідно висновку №04/5 про оцінку матеріального збитку від 15.05.09р. СПД Петрюченко В.І., склала 17 673,60грн. (з ПДВ).

Здійснюючи розрахунки для виплати страхового відшкодування у страховому акті №0803/09 від 24.09.2009р., позивач виходив з формули: 17 673,60грн. -20% ПДВ (2 945,60грн.) -240грн. безумовної франшизи = 14 488,00грн. І саме вказана сума була виплачена позивачем своєму страхувальнику платіжним дорученням №10280 від 25.09.2009р.

Водночас, вираховуючи суму в акті №0803/09/1 від 28.09.2009р., позивач виходив вже з формули 17 673,60грн. -виплачені 14 488,00грн. -240грн. безумовної франшизи = 2 945,60грн., які були сплачені платіжним дорученням №10393 від 30.09.2009р.

Разом з цим, Державна податкова адміністрація України у листі від 21.08.2009р. № 10143/5/16-1516 стосовно порядку врахування страховою компанією сум податку на додану вартість при проведенні розрахунку розміру страхового відшкодування висловила наступну позицію. Так, згідно із Законом України «Про страхування»страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата -грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування -страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Таким чином, страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку виплачує страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи. Враховуючи те, що відповідно до пп. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 зазначеного Закону надання послуг із страхування не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, то при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим податок на додану вартість не нараховується.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, судова колегія дійшла висновку про їх арифметичну невірність, оскільки 20% ПДВ від суми 17 673,60грн. складають 3 534,72грн., а не 2 945,60грн., як зазначено в страховому акті №0803/09 від 24.09.2009р.

Тобто, за висновком судової колегії, згідно вказаного страхового акту позивачем повинна була бути сплачена сума страхового відшкодування в розмірі 13 898,88грн. виходячи з розрахунку: 17 673,60грн. визначеної вартості відновлювального ремонту -20% ПДВ (3 534,72грн.) -240,00грн. безумовної франшизи за договором.

Крім того, розрахунки за актом №0803/09/1 від 28.09.2009р. судова колегія до уваги не приймає, оскільки вони здійснені без врахування вищевказаних приписів чинного законодавства.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було безпідставно стягнуто на користь позивача саме 17 433,60грн. у якості страхового відшкодування за завдані збитки, оскільки до страховика, який виплатив страхове відшкодування (позивача), перейшло право регресної вимоги до відповідача лише в сумі 13 898,88грн. (розрахунок приведений вище).

У зв'язку з викладеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. у справі №5009/1701/12 не повністю відповідає нормам матеріального права, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга -частковому задоволенню.

Разом з цим, судова колегія не приймає до уваги твердження заявника апеляційної скарги про те, що оскільки в порушення ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальник за договором №ВС/0846371 не виконав покладеного на нього обов'язку щодо інформування ТДВ «СК «Кредо»про настання ДТП за його участі, обов'язку відшкодовувати шкоду (виплачувати страхове відшкодування) за його винні дії у відповідача не настало, бо в даному випадку спірні правовідносини стосуються не страхового відшкодування за вимогою страхувальника за договором страхування, а стягнення суми регресної вимоги на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»з особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судові витрати за подання первісного позову згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог. Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають віднесенню на позивача пропорційно задоволеній частині скарги.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. (повний текст від 02.07.2012р.) у справі №5009/1701/12 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. (повний текст від 02.07.2012р.) у справі №5009/1701/12 -частково скасувати.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя, на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, 13 898,88грн. збитків та 1265,74грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя, 163,17грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників-6

1-у справу

1-позивачу

2-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС