Рішення № 28216159, 13.08.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2012 р.Справа № 22/5025/659/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" м. Київ

до Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" м. Старокостянтинів

про зобов'язання укласти з Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" договори без застосування процедур, передбачених ЗУ "Про здійснення державних закупівель" з метою виконання плану матеріально-технічного забезпечення залізниць на 2012 рік з правом пролонгації на наступні роки

Представники сторін:

позивач: Бондаренко О.Ю. - представник за довіреністю від 06.08.2012 р.

відповідач: Мініх І.М. представник за довіреністю №611 від 22.06.2012р. (присутній в судовому засіданні 25.06.2012 р.)

Повне рішення складено 13.08.2012р.

Суть спору: позивач Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" звернувся з позовом до Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" м. Старокостянтинів про зобов'язання укласти з Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" договори без застосування процедур, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель" з метою виконання плану матеріально-технічного забезпечення залізниць на 2012 рік з правом пролонгації на наступні роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що положенням та Законом України "Про залізничний транспорт" встановлено, що регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення процесу перевезень залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводяться централізовано і належать виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює це регулювання шляхом видання обов'язкових для підпорядкованих підприємств актів індивідуального характеру (рішень, наказів та розпоряджень), які є обов'язковими для виконання. Таким чином, між Укрзалізницею, ДП "УПП УЗ", відповідачем та іншими підприємствами залізничного транспорту, що утворюють єдиний виробничо-технологічний комплекс, існують організаційно-господарські правовідносини.

При цьому на виконання своїх статутних завдань та Наказів Укрзалізниці, які є обов'язковими для виконання усіма підприємствами залізничного транспорту, підпорядкованими Укрзалізниці, ДП "УПП УЗ" здійснює централізовані закупівлі визначених Укрзалізницею матеріально-технічних ресурсів та передає їх іншим підприємствам залізничного транспорту. Серед вказаних підприємств - відповідач.

ДП "УПП УЗ" здійснює централізовані закупівлі наступних товарів: матеріали верхньої будови колії - шпали залізобетонні, бруси перевідні, бруси залізобетонні, шпали дерев'яні, прогонові споруди, арматура, цемент, дріт сталевий діаметром 5 мм, лист Б-ПН-0-6* 1500*6000 345-16ГС, пісок, та ін. Також ДП "УПП УЗ" здійснює централізоване постачання залізницям щебеневої продукції, що виготовляється безпосередньо позивачем.

Позивач зазначає, що при виконанні договорів, укладених між ДП "УПП УЗ" та залізницями, для потреб яких здійснюється централізована закупівля продукції, розрахунки між ними здійснюються відповідно до затвердженого Укрзалізницею Порядку розрахунків за поставлену продукцію між ДП "Управління промислових підприємств Укрзалізниці" та залізницями України (наказ від 21.12.2007 № 615-Ц), що передбачено умовами укладених з відповідачами договорів в розділі "порядок розрахунків". Цим Порядком передбачено, що розрахунки між ДП "УПП УЗ" та залізницями за поставлену залізницям продукцію власного виробництва та закуплену для потреб залізниць продукцію здійснюються по внутрішніх розрахунках шляхом виписки "авізо" (повідомлення), яке направляється до платника минаючи установи байку.

Таким чином, розрахунки між ДП "УПП УЗ" та залізницями в межах єдиного виробничо-технологічного комплексу по укладених договорах здійснюються шляхом повідомлень (авізо), тобто в не грошовій формі.

Також, позивач посилається на рішення суду від 08.02.2011р. по справі №18/31, яким зобов'язано відповідачів укласти з позивачем відповідні додаткові угоди на 2011 рік без застосування процедур, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель" з метою виконання плану матеріально-технічного забезпечення залізниць на 2011 рік.

На виконання наказу Укрзалізниці від 25.10.2011р. №6-Ц/КомТ, яким затверджено Тимчасові контрольні завдання централізованого матеріально-технічного забезпечення на 2012р., та з метою забезпечення матеріально-технічними ресурсами залізниці та інші підприємства залізничного транспорту позивач направив на адресу відповідача проекти договорів на постачання продукції, передбаченої планом централізованого постачання в 2012 році, але відповідач їх не підписав.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно ухиляється від укладання договорів, чим зриває виконання планів матеріально-технічного забезпечення на 2012 рік та наказу Укрзалізниці від 25.10,2011 року №6-Ц/КомТ.

Укрзалізниця, в межах повноважень, наданих їй Законом України "Про залізничний транспорт" та Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України визначила перелік матеріально-технічних ресурсів, які мають бути закуплені залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту загального користування централізовано через ДП "УПП УЗ", а тому укладання відповідних договорів з останнім є обов'язковим для них, проте інший порядок закупівель матеріально-технічних ресурсів для потреб підприємств єдиного виробничо-технологічного комплексу Укрзалізницею не визначений.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та пояснив, що всі необхідні докази надані в матеріали справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні 25.06.2012 р. вимоги заперечує, вважає їх неправомірними та необґрунтованими, посилаючись при цьому на дію договору поставки №ЦУПП-10/0002/10 від 22.01.2010р., додаткової угоди №3 від 01.04.2012р., додаткової угоди №1 від 31.12.2010р., Специфікації №2 на 2011 рік, Специфікації №1 на 2010 рік, копію витягу з Єдиного державного реєстру. Представник відповідача просив суд проводити наступні судові засідання без участі останнього.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке:

Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.06.2011р. державне підприємство "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" зареєстровано як юридична особа за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ворошилова,22, код 00282553.

22.01.2010р. між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" (ДП "УПП УЗ"), м. Київ, іменоване надалі "Постачальник" в особі начальника Рудковського Дмитра Олександровича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Державне підприємство "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", іменоване надалі "Покупець" в особі директора Кучера В'ячеслава Олександровича, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, був укладений Договір поставки №ЦУПП-10/0002/10.

У відповідності з цим договором Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю певну продукцію, далі Товар, відповідно до специфікації №1 - Додаток 1, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору, який використовуватиме для виробництва залізобетонних виробів. Найменування товару: щебінь фракції 5х25. Виробник: Кар'єроуправління ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" (п.п. 1.1.- 1.3. Договору).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що сума Договору відповідно специфікації №1 на 2010 рік - 2 143 500,00 грн., крім того ПДВ 20% - 428 700,00 грн., що разом становить 2 572 200,00 грн. та може щорічно коригуватися та змінюватися відносно до специфікацій та додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна товару в специфікаціях визначається за цінами, що діють на момент укладення додаткових угод.

Розрахунки з Постачальником здійснюються у безготівковій формі. розрахунок Покупця з постачальником здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 30 банківських днів. датою оплати продукції вважається дата відправлення банком покупця за банківськими реквізитами Постачальника (розділ 6 Договору).

Згідно з п.п. 12.1., 12.2. Договору умови договору не змінюються після його підписання, крім випадків визначених Порядком зміни умов договору про закупівлю, затверджених Міністерством економіки 30.01.2009р. (зареєстрованих в Мін'юсті України 10.03.2009 року №219/16235). договір може бути розірваний в односторонньому порядку Покупцем у випадку порушення Постачальником умов договору щодо якості товару, що є предметом даного договору, внаслідок чого Покупець значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладені договору, або у випадку інших істотних порушеннях договору Постачальником, попередивши Постачальника про це не пізніше ніж за 15 календарних днів.

Термін дії договору з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року (п. 4.2. Договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печаткою позивача.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2010р. до договору поставки сторони доповнили договір п. 4.4. в наступній редакції: "Сума договору по Специфікації №2 на 2011 рік складає 1 786 250,00 грн., крім того ПДВ 20% - 357 250,00 грн., що разом становить 2 143 500,00 грн. та може щорічно коригуватися та змінюватися відносно до специфікацій та додаткових угод, які є невід'ємною частиною Даного Договору". Дана додаткова угода №1 на 2011 рік набуває чинності з 1 січня 2011 року та діє до 31.12.2011р.

Додаткова угода №1 від 31.12.2010р. підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Також специфікацією №2 на 2011 рік сторони визначили, що загальна сума по ній складає 2143 500,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. по справі №18/31 визнано право ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" в межах єдиного виробничо-технічного комплексу Укрзалізниці здійснювати забезпечення матеріально-технічними ресурсами ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Донецька залізниця", ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця", СТГО "Південна залізниця", ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", ВАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал", ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" згідно із наказами Укрзалізниці про централізоване матеріально-технічне забезпечення через ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України".

Зобов'язано Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Державне підприємство "Донецька залізниця", Державне підприємство "Придніпровська залізниця", Державне підприємство "Одеська залізниця", Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця", Відкрите акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону", Відкрите акціонерне товариство "Коростенський завод залізобетонних шпал", Державне підприємство "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" виконати плани матеріально-технічного забезпечення на 2011 рік та укласти з Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" відповідні додаткові угоди, надіслані супровідними листами від 17.12.2010 р., без застосування процедур передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

В зазначеному рішенні суд робить висновок про те, що розпорядником державних коштів є саме Укрзалізниця, яка, діючи в межах повноважень наданих Положенням та Законом України "Про залізничний транспорт", встановила та регулює особливості економічних взаємовідносин між підприємствами її підпорядкування, що утворюють єдиний виробничо-технічний комплекс, та який не передбачає витрачання коштів при господарських операціях та розрахунків між цими підприємствами. А тому укладання договорів поставки між цими підприємствами не є державною закупівлею і не потребує проведення відповідних процедур згідно із Законом "Про здійснення державних закупівель".

В подальшому 01.04.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №3 до Договору поставки №ЦУПП-10/0002/10 від 22.01.2010р., відповідно до якої сторони погодили включити до договору Специфікацію №4 на суму 1 233 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 246 600,00 грн., що разом становить 1 479 600,00 грн.

У зв'язку з виробничою необхідністю Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.3. Договору та виклали в наступній редакції:

"5.3. Загальна сума договору складає 4 733 764,20 грн., крім того ПДВ 20% - 946 752,84 грн., що разом становить - 5 680 517,04 грн. в тому числі:

по специфікації №1 в частині виконаних зобов'язань за 2010р. - 1 458 365,95 грн., крім того ПДВ 20% - 291 673,19 грн., що разом становить - 1 750 039,14 грн.;

по специфікації №2 в частині виконаних зобов'язань за 2011р. - 1 807 327,75 грн., крім того ПДВ 20 % - 361 465,55 грн., що разом становить 2 168 793,30 грн.;

по специфікації №3 в частині виконаних зобов'язань за 2012р. - 235 070,50 грн., крім того ПДВ 20% - 47 014,10 грн., що разом становить 282 084,60 грн.;

по специфікації №4 в частині поставок з 01.04.2012р. - 1 233 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 246 600,00 грн., що разом становить 1 479 600,00 грн." (п.2 Додаткової угоди).

Специфікація №3 втратила чинність в частині невиконаних поставок з 01.04.2012р. (п.3 Додаткової угоди).

Ця Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Поряд з цим, позивач стверджує, що на виконання наказу Укрзалізниці від 25.10.2011р. №6-Ц/КомТ, яким затверджено Тимчасові контрольні завдання централізованого матеріально-технічного забезпечення на 2012 рік, та з метою забезпечення матеріально-технічними ресурсами залізниці та інші підприємства транспорту, направив на адресу відповідача проекти договорів на постачання продукції, передбаченої планом централізованого постачання на 2012р., але відповідач їх не підписав.

За таких обставин, вважаючи безпідставним ухиленням відповідача від укладання договорів, що в свою чергу зриває виконання планів матеріально-технічного забезпечення на 2012 рік та наказу Укрзалізниці від 25.10.2011р. №6-Ц/КомТ, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги таке:

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви матеріалів (лист позивача від 19.04.2012 р.) вбачається, що підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначає ухилення відповідача від укладання договорів, необхідність укладення яких передбачена Тимчасовими контрольними завданнями централізованого матеріально-технічного забезпечення на 2012 р.

Лише позивач до початку розгляду справи по суті має право змінити підставу позову шляхом подання письмової заяви (ст. 22 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, визначаються Законом України "Про залізничний транспорт" (далі -Закон), який регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Відповідно до ч.5 ст. 4 Закону управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту є Міністерство інфраструктури України, положення про яке затверджене Указом Президента України від 12.05.2011 № 581/2011 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 391/2012 від 13.06.2012).

Згідно з п. 1 цього Положення Мінінфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, туризму та інфраструктури).

Відповідно до покладених на нього завдань Мінінфраструктури України забезпечує взаємодію підприємств різних видів транспорту, вантажовласників, експедиторських структур щодо організації та своєчасного забезпечення в повному обсязі перевезень вантажів, а також задоволення потреб населення в пасажирських перевезеннях; здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за діяльністю господарських структур тощо (п. 4.1.3., п. 5 Положення).

Державна адміністрація залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), відповідно до Положення, затвердженого Постановою КМУ від 29 лютого 1996 р. № 262 (в останній редакції постанови КМУ № 528 від 13.06.2012) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінінфраструктури. Укрзалізниця у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінінфраструктури та цим Положенням.

До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінінфраструктури. Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу (п.1 Положення).

Одним із основних завдань Укрзалізниці (п. 3 Положення) є організація злагодженої роботи залізниць і підприємств з метою задоволення потреб суспільного виробництва і населення в перевезеннях. У зв'язку з чим, Укрзалізниця сприяє забезпеченню потреб залізничного транспорту у матеріально-технічних та паливно-енергетичних ресурсах.

Окрім того, Укрзалізниця здійснює функції з управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності та закріплене за підприємствами, в частині: затвердження статутів (положень) підприємств, контролю дотримання та прийняття рішень у зв'язку з порушенням їх вимог (п.4 Положення).

Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання ( п.6 Положення).

Як зазначено в ч.2 ст.10 Закону України "Про залізничний транспорт" економічні взаємовідносини між залізницями, іншими підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, пов'язаними з організацією та забезпеченням процесу перевезень, регулюються виходячи з єдиної технології роботи в порядку, який визначає Укрзалізниця, а також на підставі угод між цими підприємствами, установами та організаціями, що укладаються відповідно до зазначеного порядку.

Крім того, Кабінет Міністрів України щорічно встановлює Укрзалізниці державне замовлення, зокрема, щодо введення нових потужностей, модернізації технічних засобів, порядку і розмірів виділення необхідних для цих потреб коштів з Державного бюджету України (ч. 12 ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт").

Зазначене випливає зі статті 11 цього Закону про те, що залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку руху поїздів, під якою розуміють комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

Наказом Укрзалізниці від 25.10.2011 року № 6-Ц/КомТ затверджено Тимчасові контрольні завдання централізованого матеріально-технічного забезпечення на 2012 рік.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено судом між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" та Державним підприємством "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" продовжує діяти договір поставки №ЦУПП-10/0002/10 від 22.01.2010р., термін дії якого передбачено до 31.12.2014 року.

Частиною 7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно п.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами було укладено додаткову угоду №3 від 01.04.2012р. до договору поставки №ЦУПП-10/0002/10 від 22.01.2010р., якою внесено відповідні зміни до зазначеного договору поставки та доповнено, що сума договору по специфікації №4 в частині поставок з 01.04.2012р. складає 1 479 600,00 грн. в т.ч. ПДВ.

За твердженнями представника позивача вказаний вище договір та додаткова угода виконуються сторонами.

На дату винесення рішення у справі докази дострокового розірвання зазначеного Договору сторонами або судом, а також визнання його недійсним - відсутні, що зумовлює застосування до нього положень ст. 204 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, зважаючи на підстави позову визначені позивачем, враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені факти, те, що між сторонами продовжують діяти укладений договір поставки №ЦУПП-10/0002/10 від 22.01.2010р. та додаткова угода №3 від 01.04.2012р., якою передбачено план закупівель на 2012р., а саме з 01.04.2012р. згідно специфікації №4, суд відмовляє в задоволені позовних вимог, оскільки останні заявлені необґрунтовано та передчасно.

Так, з врахуванням ст.1 ГПК України позивачем не доведено яким чином порушуються або оспорюються його права та охоронювані законом інтереси відповідачем, зважаючи на те, що діє та сторонами виконується договір поставки від №ЦУПП-10/0002/10 від 22.01.2010р. (з врахуванням додаткової угоди від 01.04.2012 р.) яким передбачено план закупівель на 2012р., останнє є єдиним обґрунтуванням заявлених позовних вимог.

Судом наголошується, що сторони мають право звертатися до господарського суду лише за захистом своїх порушених прав, тобто порушені права повинні існувати на даний час. Також, укладення договору не є свідченням намагання позивачем вжити заходи спрямовані на запобігання правопорушенням, зважаючи на відсутність самого правопорушення, виконання сторонами діючого договору та відсутності на час прийняття рішення тимчасових контрольних завдань централізованого матеріально-технічного забезпечення на 2013 р., затверджених Укрзалізницею.

Отже, у разі задоволення даного позову ніякі права та інтереси позивача не будуть відновлені, навпаки створиться ситуація, коли одночасно будуть існувати два договори укладенні на виконання позивачем тимчасових контрольних завдань централізованого матеріально - технічного забезпечення на 2012 р., що в свою чергу зробить неможливим подальше належне і вчасне їх виконання, в тому числі щодо відповідальності сторін.

З огляду на викладене позивачем не доведено факту зриву відповідачем виконання планів матеріально-технічного забезпечення на 2012 рік та наказу Укрзалізниці від 25.10.2011 р. №6-Ц/КомТ. При цьому звертається увага, що істотні умови договору поставки від 22.01.2010 р. та умови проекту договору (сума договору, якість продукції, умови поставки) суттєво не відрізняються. Крім того, позивач не позбавлений права у передбачений законом спосіб звернутися до відповідача з пропозицією внести будь-які зміни в діючий договір поставки від 22.01.2010 р., в тому числі щодо терміну дії останнього.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, свобода договору полягає передусім у вільному виявлені волі сторін на вступ у договірні відносини, волевиявлення учасників договору має складатися вільно, без жодного тиску з боку контрагента або інших осіб і відповідати їхній внутрішній волі.

Згідно п.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Порядок укладення господарських договорів урегульований ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до приписів якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (частини 2 ст. 181 ГК України).

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (частини 3 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст. 180 ГК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст. 632 ЦК України)

З огляду на викладене, задоволення вказаних вимог є неможливим, оскільки позивачем не визначено істотних умов договору. Так, враховуючи вимоги діючого законодавства України та аналізуючи наданий в матеріали справи договір суд приходить до висновку, що позивачем не визначено істотних умов договору, зокрема не вказано ціни продукції яку необхідно поставити. Зокрема, розділ 2 наданого в матеріали справи договору містить лише загальну суму договору та п.2.2 передбачає узгодження ціни продукції у специфікаціях, однак вказані специфікації взагалі відсутні в матеріалах справи, а також останні не направлялися відповідачу, як це передбачено ст.641 ЦК України.

Наданий в матеріали справи лист від 19.04.2012 р. не може розцінюватись судом як доказ направлення саме специфікацій, оскільки, згідно даного листа як додаток вказано лише договір поставки на 4 аркушах (в матеріалах справи проект договору на 4 аркушах). Будь-яких інших доказів направлення, як і самих специфікацій, позивачем не надано.

Зважаючи на викладене в сукупності, позивачем не доведено належними та допустимими доказами дотримання ним порядку, передбаченого нормами господарського законодавства, щодо укладення господарського договору, а також ухилення відповідача від укладення договору за державним замовленням (ст. 183 ГК України). Так, відповідач виконує державне замовлення згідно договору поставки від №ЦУПП-10/0002/10 від 22.01.2010р. з врахуванням додаткової угоди від 01.04.2012 р.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Повне рішення складено 13.08.2012р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (м. Київ, вул. Федорова, 32), 3 - відповідачу рекомендованим з повідомленням (Хмельницька область, м. Староконстянтинів, вул. Ворошилова, 22).