Рішення № 28216047, 08.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2012 р.Справа № 5017/1932/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ноздрін О.М. за довіреністю від 12.06.2012р.

Від відповідача: Безсмертний М.В. за довіреністю від 18.11.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо -комерційна фірма „Комплект" до приватного підприємства „Комерційна фірма „Будінвест Групп" про стягнення 27 737,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо -комерційна фірма „Комплект" (далі по тексту -ТОВ „ВКФ „Комплект") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Комерційна фірма „Будінвест Групп" (далі по тексту -ПП „КФ „Будінвест Групп") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 30 173,72 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 27 383,360 грн., збитків від інфляції в сумі 261,74 грн., трьох відсотків річних в сумі 414,64 грн., пені в сумі 2 113,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 2011/11 від 20.01.2011р., а також за укладеним у спрощений спосіб договором купівлі-продажу згідно із накладною № БКТ00021579 від 30.11.2010р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

08.08.2012р. в судовому засіданні представником позивача було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми 27 737,75 грн., яка складається з заборгованості за придбаний товар в сумі 25 313,60 грн., збитків від інфляції в сумі 220,04 грн., трьох відсотків річних 369,37 грн. та пені в сумі 1 834,74 грн. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Відповідачем було у повному обсязі визнано уточнені позовні вимоги ТОВ „ВКФ „Комплект".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

На підставі накладної № БКТ00021579 від 30.11.2010р. ТОВ „ВКФ „Комплект" було передано на користь ПП „КФ „Будінвест Групп" товар на загальну суму 568,35 грн. з урахуванням ПДВ. Прийняття вказаного товару від імені ПП „КФ „Будінвест Групп" здійснювалось уповноваженим представником, повноваження якого були посвідчені довіреністю № 874 від 30.11.2010р., а факт здійснення приймання-передачі підтверджується підписами повноважних представників сторін на примірнику накладної.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу товару, вчинення якого посвідчується накладною № БКТ00021579 від 30.11.2010р. як первинним бухгалтерським документом, яким зафіксовано зміст відповідної господарської операції.

Крім того, 20.01.2011р. між ТОВ „ВКФ „Комплект" (Постачальник) та ПП „КФ „Будінвест Групп" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2011/11, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується на підставі замовлень Покупця здійснювати поставку та передавати у власність останнього товари будівельно -господарського призначення, що іменуються в подальшому по тексту договору товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати даний товар на умовах, передбачених даним договором. Загальна сума договору орієнтовно складає 500 000 грн.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 4.1, 4.2 договору купівлі-продажу № 2011/11 від 20.01.2011р. поставка здійснюється на умовах самовивозу. При здійсненні поставки на умовах самовивозу датою поставки вважається дата відпуску товару зі складу Постачальника, зазначена у товаросупровідних документах.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі накладних № Б16912 від 21.09.2011р., № Б22929 від 30.11.2011р., № Б22928 від 01.12.2011р., № Б23138 від 01.12.2011р., № Б23271 від 06.12.2011р., № Б23272 від 06.12.2011р., № Б232736 від 06.12.2011р., № Б23274 від 06.12.2011р., № Б23423 від 07.12.2011р., № Б23422 від 07.12.2011р., № Б23416 від 07.12.2011р., № Б23918 від 08.12.2011р., № Б23424 від 08.12.2011р., № Б23920 від 09.12.2011р., № Б23794 від 12.12.2011р., № Б23792 від 12.12.2011р., № Б23795 від 12.12.2011р., № Б24152 від 16.12.2011р., № Б24153 від 16.12.2011р., № Б24104 від 19.12.2011р., № Б24178 від 19.12.2011р., № Б24179 від 19.12.2011р., № Б24177 від 19.12.2011р., № Б24248 від 20.12.2011р., № Б24249 від 20.12.2011р., № Б24342 від 21.12.2011р., № Б24434 від 23.12.2011р., № Б24440 від 23.12.2011р., № Б24614 від 26.12.2011р., № Б24639 від 27.12.2011р., № Б24853 від 28.12.2011р., № Б24848 від 28.12.2011р., № Б24851 від 28.12.2011р., № Б116 від 10.01.2012р., № Б120 від 10.01.2012р., № Б118 від 10.01.2012р., № Б117 від 10.01.2012р., № Б122 від 10.01.2012р., № Б277 від 12.01.2012р., № Б225 від 12.01.2012р. позивачем на виконання умов договору купівлі -продажу № 2011/11 від 20.01.2011р. було передано у власність ПП „КФ „Будінвест Групп" товар на загальну суму 26 815,25 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується підписами повноважного представника відповідача на даних товаросупровідних документах.

При цьому, як було зазначено вище по тексту рішення, згідно із накладною № БКТ00021579 від 30.11.2010р., якою було посвідчено укладення між сторонами по справі у спрощений спосіб договору купівлі -продажу, ТОВ „ВКФ „Комплект" передано у власність ПП „КФ „Будінвест Групп" товар на суму 568,35 грн.

Таким чином, загальна вартість придбаного ПП „КФ „Будінвест Групп" на виконання умов укладених між сторонами по справі договорів, які мали наслідком виникнення відповідних правовідносин купівлі-продажу, складає 27383,60 грн. Викладені обставини з боку відповідача в процесі розгляду справи не заперечувались та визнавались.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору купівлі -продажу № 2011/11 від 20.01.2011р. оплата за поставлений за даним договором товар здійснюється за платіжним дорученням. Днем оплати вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Покупець здійснює розрахунок у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 календарних днів за кожним окремим замовленням після фактичного отримання товару від Постачальника, однак при цьому сума заборгованості не повинна перевищувати 20 000 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ПП „КФ „Будінвест Групп" не здійснило оплату вартості придбаного у ТОВ „ВКФ „Комплект" товару протягом 7 календарних днів з моменту його прийняття, чим порушило прийняти на себе грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу № 2011/11 від 20.01.2011р. Таким чином, на момент пред'явлення даного позову, у ПП „КФ „Будінвест Групп" наявна заборгованість перед ТОВ „ВКФ „Комплект" за вищезазначеною угодою на суму 26 815,25 грн., частина якої в сумі 24 745,25 грн. була заявлена до стягнення позивачем в межах даної справи, що є правом останнього як кредитора у спірних правовідносинах.

Крім того, виходячи з положень ст. 692 ЦК України, якими передбачено, що за загальним правилом покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, суд дійшов висновку, що з 30.11.2010р. у ПП „КФ „Будінвест Групп" виник обов'язок оплати на користь позивача вартості товару в сумі 568,35 грн., придбаного за накладною № БКТ00021579 від 30.11.2010р., чого з боку відповідача, в порушення власних грошових зобов'язань, також здійснено не було.

За таких обставин, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „ВКФ „Комплект" в частині стягнення з ПП „КФ „Будінвест Групп" заборгованості за товар, придбаний на підставі договору купівлі -продажу № 2011/11 від 20.01.2011р. та накладної № БКТ00021579 від 30.11.2010р., в загальному розмірі 25313,60 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору купівлі -продажу № 2011/11 від 20.01.2011р. продукції, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 220,04 грн., які є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки суми збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про допущення ТОВ „ВКФ „Комплект" низки помилок при його здійсненні з огляду на наступне.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця -червня.

Однак при здійсненні нарахування збитків від інфляції, позивачем було помилково помножено суму основного боргу послідовно на кожний наступний індекс інфляції відповідного місяця періоду, протягом якого здійснювався розрахунок, в той час як збитки від інфляції мають бути визначені шляхом помноження суми основного боргу на зведений індекс інфляції періоду, протягом якого здійснюється нарахування вказаного роду збитків.

Приймаючи до уваги наведені рекомендації Верховного Суду України, судом було здійснено перерахунок збитків від інфляції, що підлягають нарахуванню до сплати відповідачу за допущене ним порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі -продажу № 2011/11 від 20.01.2011р., відповідно до вихідних даних, що правомірно були визначені з боку ТОВ „ВКФ „Комплект". За наслідком здійснення даного перерахунку суд дійшов висновку про правомірність нарахування ПП „КФ „Будінвест Групп" до сплати інфляційних збитків в сумі 125,95 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ „ВКФ „Комплект" в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню на суму 125,95 грн.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 369,37 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 2011/11 від 20.01.2011р., суд доходить висновку про допущення ТОВ „ВКФ „Комплект" помилки при його здійсненні, яка укладалась в наступному.

Так, позивачем не було враховано, що загальна тривалість календарного 2012 року, протягом якого триває допущене відповідачем порушення власних грошових зобов'язань за вищезазначеною угодою, складає 366 календарних днів. З огляду на викладене, за наслідком здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про правомірність нарахування ПП „КФ „Будінвест Групп" до сплати трьох відсотків річних в сумі 351,13 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 5.2 договору купівлі-продажу № 2011/11 від 20.01.2011р. передбачено, що у випадку несплати, неповної або несвоєчасної оплати Покупцем вартості товару, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду виникнення зобов'язання, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

З посиланням на п. 5.2 договору купівлі-продажу № 2011/11 від 20.01.2011р., позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 1 834,74 грн. за прострочення виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань за названою угодою. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з ПП „КФ „Будінвест Групп" даного виду неустойки, проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, господарський суд дійшов висновку про допущення ТОВ „ВКФ „Комплект" помилки при його здійсненні, аналогічної за змістом тій, що була допущена при здійсненні нарахування трьох відсотків річних.

З метою усунення вказаної помилки судом було здійснено власний розрахунок пені, яка підлягає нарахуванню ПП „КФ „Будінвест Групп" до сплати у спірних правовідносинах, за наслідком здійснення якого суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення даного різновиду неустойки на суму 1 786,55 грн.

При цьому, за правилами ч. 6 ст. 22 ГПК України, суд не приймає визнання позову відповідачем з огляду на той факт, що вказані дії суперечать вимогам чинного законодавства виходячи із вищенаведених висновків суду.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПП „КФ „Будінвест Групп" перед ТОВ „ВКФ „Комплект", що виникла згідно із договором купівлі -продажу № 2011/11 від 20.01.2011р. та накладної № БКТ00021579 від 30.11.2010р., в загальному розмірі 27 577,23 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 25 313,60 грн., збитків від інфляції в сумі 125,95 грн., трьох відсотків річних в сумі 351,13 грн. та пені в сумі 1 786,55 грн., витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Відповідачем вказані обставини в процесі розгляду справи не спростовувались та визнавались.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, господарському суду вбачаються всі правові підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ПП „КФ „Будінвест Групп" на користь ТОВ „ВКФ „Комплект" суми основного боргу в розмірі 25 313,60 грн., збитків від інфляції в сумі 125,95 грн., трьох відсотків річних в сумі 351,13 грн. та пені в сумі 1 786,55 грн. ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 -612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 -612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „Комерційна фірма „Будінвест Групп" /65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 23, кв. 7, код ЄДРПОУ 33215714, р/р 26003245971 в ПАТ „Марфін Банк", МФО 328168/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо -комерційна фірма „Комплект" /65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 55/7, код ЄДРПОУ 13884689, п/р 26003000011640 в ПАТ „Фольксбанк", МФО 325213/ суму основного боргу в розмірі 25 313 грн. 60 коп. /двадцять п'ять тисяч триста тринадцять грн. 60 коп./, збитки від інфляції в сумі 125 грн. 95 коп. /сто двадцять п'ять грн. 95 коп./, три відсотки річних в сумі 351 грн. 13 коп. /триста п'ятдесят одна грн. 13 коп./ та пеню в сумі 1 786 грн. 55 коп. /одна тисяча сімсот вісімдесят шість грн. 55 коп./, судовий збір в сумі 1 600 грн. 19 коп. /одна тисяча шістсот грн. 19 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 13.08.2012р.

Суддя Желєзна С.П.