Рішення № 28216028, 06.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2012 р.Справа № 5017/1897/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Черняков А.В. за довіреністю від 27.12.2011р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" до відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант", приватного підприємства „Термінал Т-К" про звільнення майна з-під арешту та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк" (далі по тексту -ПАТ „УкрСиббанк") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія -Гарант" (далі по тексту -ТОВ „Лізингова компанія -Гарант"), приватного підприємства „Термінал Т-К" (далі по тексту -ПП „Термінал Т-К") про звільнення з-під арешту наступного майна -лінії по виробництву вигнутих рукавів в комплектації: а) автоклавов вулканізації рукавів з ізоляцією; б) гусеничною витяжкою РА 500-150.075; в) електронним управлінням пам'ятью лінії, що належить на праві власності ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" та на яке відділом державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції було накладено арешт згідно із постановою № 30377316 від 15.12.2011р., а також про зобов'язання названого органу державної виконавчої служби вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо арешту майна, зареєстрований 15.12.2011р. о 09 год. 32 хв. за № 11967096. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що накладенням арешту на спірне майно були порушені його права на задоволення власних вимог за рахунок цього майна, оскільки воно було передано в заставу ПАТ „УкрСиббанк" на підставі договору застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р. в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Лізингова компанія -Гарант", що виникли за кредитним договором № 11216318000 від 17.09.2007р., заборгованість за яким в сумі 1 572 818,71 грн. була присуджена до стягнення на користь позивача за рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2009р. по справі № 30 / 170 -09 -4255.

Відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи господарським судом, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштових відправлень під розписку. Однак, незважаючи на це, відповідачі не скористались наданим законом правом на участь своїх представників у судовому процесі, відзивів на позов не надали, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

17.09.2007р. між акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" (Банк), найменування якого було змінено на ПАТ „УкрСиббанк" згідно з п. 1.1. нової редакції статуту ПАТ „УкрСиббанк", погодженої Національним Банком України 16.03.2011р., державну реєстрацію якої проведено 18.05.2011р., номер запису 14801050054005624, та ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 11216318000, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 373 000 доларів США в порядку та на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнювала еквіваленту 1 883 650 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього договору. Надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 17.09.2007р. по 16.09.2010р. Кредитні кошт надаються траншами, згідно із листами Позичальника. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний здійснювати повернення кредиту щомісячно, починаючи з наступного місяця після отримання кредиту, не пізніше останнього робочого дня місяця в розмірі 10 361,11 долар США. Позичальник в будь-якому разі зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 16.09.2010р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково).

Положеннями п. 1.3 кредитного договору № 11216318000 від 17.09.2007р. передбачено, що плата за кредит встановлюється в наступних розмірах: за використання кредитними коштами за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 12% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору; нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом „факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному -з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк протягом перших 5 (п'яти) робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.

В забезпечення виконання грошових зобов'язань Позичальника за кредитним договором № 11216318000 від 17.09.2007р. між ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" (Заставодавець) та ПАТ „УкрСиббанк" (Заставодержатель) було укладено договір застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р., відповідно до умов якого Заставодавець з метою забезпечення наведених нижче зобов'язань заставляє обладнання, а саме лінію по виробництву вигнутих рукавів в комплектації: а) автоклавом вулканізації рукавів з ізоляцією; б) гусеничною витяжкою РА 500-150.075; в) електронним управлінням пам'ятью лінії, що є власністю Заставодавця (далі по тексту договору -предмет застави) згідно договору поставки № 121 Ф/ПС від 14.09.2006р. та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Амурська, 6. За домовленістю сторін, вартість предмету застави складає 2 238 190,51 грн. Заставлене майно, яке є предметом застави за цим договором, залишається у володінні та користування Заставодавця. Заставою за цим договором забезпечуються вимоги Заставодержателя, які виникають з кредитного договору № 11216318000 від 17.09.2007р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. В силу положень ст.ст. 1, 3, 4 Закону України „Про заставу" від 02.10.1992р. N 2654-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закону України „Про заставу") застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Згідно зі ст. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення. В свою чергу, положеннями ст. 13 Закону України „Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

Проаналізувавши наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у ПАТ „УкрСиббанк" виникло право застави рухомого майна, яке є предметом договору застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р., що належало відповідачу ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" на праві власності, з моменту вчинення вказаного забезпечувального правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання наведених вимог закону було зареєстровано право застави на предмет застави згідно договору застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р., що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 14742387 від 04.10.2007р..

Положеннями ст. 15 Закону України „Про заставу" передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону. Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В силу приписів ст.ст. 11, 12 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003р. № 1255-IV (із подальшими змінами та доповненнями; надалі за текстом -Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень") обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, встановленому цим Законом. Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Приймаючи до уваги наведені положення закону, а також враховуючи здійснену позивачем реєстрацію права застави на предмет застави згідно договору застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р., що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 14742387 від 04.10.2007р., суд дійшов висновку, що обтяженню належного ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" майна згідно з умовами даного договору було надано юридичної сили у правовідносинах із третіми особами.

З підстав невиконання з боку ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" прийнятих на себе за кредитним договором № 11216318000 від 17.09.2007р. зобов'язань, господарським судом Одеської області 21.12.2009р. за результатами розгляду справи № 30 / 170 -09 - 4255 за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк" до ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" про стягнення 1 572 818,71 грн. було прийнято рішення, яким позов Банку задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" на користь позивача заборгованість в сумі 1 572 818,71 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 15 728,19 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

В свою чергу, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 15.12.2011р. було внесено запис за № 11967096 про реєстрацію публічного обтяження у вигляді арешту всього рухомого майна на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 30377316 від 15.12.2011р., що підтверджується витягом із названого реєстру № 36534896 від 18.06.2012р.

Відповідно до ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про виконавче провадження") арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

За переконанням позивача, наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про арешт рухомого майна ТОВ „Лізингова компанія -Гарант", до якого, в тому числі, входить майно, обтяжене заставою на користь ПАТ „УкрСиббанк" згідно з умовами договору застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р., порушує його права як заставодержателя щодо першочергового задоволення власних вимог до ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" за рахунок заставленого майна.

Викладені обставини зумовили звернення ПАТ „УкрСиббанк" до суду із позовними вимогами в порядку ч. 3 ст. 54, ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження" про звільнення з-під арешту лінії по виробництву вигнутих рукавів в комплектації: а) автоклавов вулканізації рукавів з ізоляцією; б) гусеничною витяжкою РА 500-150.075; в) електронним управлінням пам'ятью лінії, що належить на праві власності ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" та на яке відділом державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції було накладено арешт згідно із постановою № 30377316 від 15.12.2011р., а також про зобов'язання названого органу державної виконавчої служби вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо арешту майна, зареєстрований 15.12.2011р. о 09 год. 32 хв. за № 11967096.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 5.6.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що державний виконавець роз'яснює сторонам та зацікавленим особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про виключення майна з опису" № 6 від 27.08.1976р. (з наступними змінами та доповненнями) за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Таким чином, при вирішенні даного спору господарський суд має дослідити питання правомірності наведеного ПАТ „УкрСиббанк" по тексту позову обгрунтування своїх вимог приписами діючого законодавства, встановленими для захисту права власності суб'єктів цивільного обігу.

Як було зазначено вище по тексту рішення, на підставі договору застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р. відповідачем ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" з метою забезпечення власних грошових зобов'язань за кредитним договором № 11216318000 від 17.09.2007р. було передано позивачу в заставу спірне рухоме майно. З моменту укладення вказаного договору, у ПАТ „УкрСиббанк" виникло право застави даного майна, а з моменту внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про реєстрацію вказаної застави укладеному між ПАТ „УкрСиббанк" та ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" договору застави та відповідному обтяженню заставленого майна було надано юридичної сили у правовідносинах із третіми особами.

Положеннями ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України „Про заставу" передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Отже, чинним законодавством передбачено, що право застави є приватноправовим обтяженням належного заставодавцеві рухомого майна, метою реалізації якого є забезпечення виконання боржником за основним зобов'язанням прийнятих на себе обов'язків по відношенню до кредитора. Сам по собі факт виникнення у кредитора права застави відносно будь-якого об'єкту цивільних прав не має наслідком беззаперечне наділення вказаної управленої особи правами та обов'язками власника обтяженого майна, Більш того, акти цивільного законодавства містять вичерпний перелік способів реалізації заставодержателем належного йому права застави на обтяжене майно. Якщо ж звернутись до способів реалізації позивачем права застави на обтяжене умовами договору застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р. майно, які визначені положеннями чинного законодавства та умовами вказаної угоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 20 Закону України „Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

В свою чергу, відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.4 договору застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р. Заставодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, що зазначений в п. 1.3 цього договору, яке виникає у Заставодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) Заставодавцем своїх зобов'язань перед Заставодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього договору. Задоволення вимог Заставодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмета застави у власність Заставодержателя; шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, у спірних правовідносинах право застави майна може бути реалізовано з боку ПАТ „УкрСиббанк" шляхом звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суд, а також шляхом добровільної передачі предмета застави у власність позивача у випадку допущення з боку ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за кредитним договором № 11216318000 від 17.09.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2009р. по справі № 30 / 170 -09 -4255 з ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" на користь ПАТ „УкрСиббанк" було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11216318000 від 17.09.2007р. в сумі 1 572 818,71 грн. у зв'язку із порушенням вказаним відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за вказаною угодою. В силу приписів ч. 2 ст. 35 ГП України вказаний факт є преюдиціальним та не потребує доведення при розгляді даної справи.

Отже, приймаючи до уваги, що ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" було порушено прийняті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором № 11216318000 від 17.09.2007р., а також враховуючи, що виконання грошових зобов'язань названого відповідача за кредитним договором № 11216318000 від 17.09.2007р. було забезпечене заставою рухомого майна згідно з умовами договору застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р., на підставі п.п. 5.1, 5.2, 5.4 вказаного договору застави, положень ст.ст. 572, 589, 590 ЦК України, ст.ст. 1, 20 Закону України „Про заставу" суд дійшов висновку про виникнення у ПАТ „УкрСиббанк" права на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на відповідний предмет застави в один із способів, передбачених положеннями закону та умовами вищезазначеної угоди.

Право ПАТ „УкрСиббанк" на звернення стягнення на заставлене майно як заставодержателя ніяким чином не може бути ототожнено з правом власності або іншим речовим правом, у випадку порушення якого застосовуються положення закону, якими врегульовані питання захисту права власності.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що у ПАТ „УкрСиббанк" не виникло право власності або інше речове право на майно, яке є предметом договору застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р., до вимог про захист якого застосовуються правові засоби захисту права власності. В свою чергу, наявність саме такого роду прав на спірне майно відповідно до ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження" є єдиною правовою підставою для задоволення вимог про звільнення майна з під арешту. Відсутність у позивача вказаних прав на майно, яке є предметом застави згідно із договором застави майна № 35-2/462 від 03.10.2007р., унеможливлює задоволення позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" про звільнення з під арешту вказаного майна.

Окремо суд звертає увагу ПАТ „УкрСиббанк" на наступне. Відповідно до ст. 14 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Положеннями ст. 23 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Згідно зі ст. 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

Таким чином, оскільки обтяження спірного майна на користь ПАТ „УкрСиббанк" було зареєстровано значно раніше, ніж накладений відділом державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції арешт на все рухоме майно ТОВ „Лізингова компанія -Гарант", суд дійшов висновку, що позивач наділений вищим пріоритетом на задоволення власних вимог до вказаного відповідача за рахунок майна, яке є предметом договору застави № 35-2/462 від 03.10.2007р., по відношенню до відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції. Тобто реєстрація спірного обтяження з боку названого органу державної виконавчої служби не порушує переважного права позивача на звернення стягнення на заставлене майно, належне ТОВ „Лізингова компанія -Гарант".

Наведене спростовує посилання ПАТ „УкрСиббанк" на той факт, що наявність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна записів про арешт всього рухомого майна ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" порушує переважне право позивача на звернення стягнення на майно, яке є предметом договору застави № 35-2/462 від 03.10.2007р. та належить ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" на праві власності.

Підсумовуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" про звільнення з-під арешту лінії по виробництву вигнутих рукавів в комплектації: а) автоклавов вулканізації рукавів з ізоляцією; б) гусеничною витяжкою РА 500-150.075; в) електронним управлінням пам'ятью лінії, що належить на праві власності ТОВ „Лізингова компанія - Гарант" та на яке відділом державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції було накладено арешт згідно із постановою № 30377316 від 15.12.2011р.

Посилання позивача на положення п. 4 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження", згідно з якими державний виконавець, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна, судом відхиляються з огляду на вищенаведені висновки.

Правова позиція суду, яка була застосована при вирішенні даного справу, підтверджується і судовою практикою, що знайшло своє відображення у постановах Вищого господарського суду України від 11.05.2011р. по справі № 56 / 340, від 25.05.2011р. № 17 / 2258 та інших.

Щодо позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису щодо арешту майна, зареєстрованого 15.12.2011р. о 09 год. 32 хв. за № 11967096, суд зазначає наступне.

Позовні вимоги у названій частині обґрунтовані виключно фактом безпідставного накладення арешту на майно, яке є предметом договору застави № 35-2/462 від 03.10.2007р. та належить ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" на праві власності, тобто є похідними від позовних вимог про звільнення з під арешту спірного майна. Таким чином, у зв'язку із відсутністю правових підстав для задоволення останніх, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" і в частині зобов'язання відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису щодо арешту майна, зареєстрованого 15.12.2011р. о 09 год. 32 хв. за № 11967096.

При цьому, в процесі розгляду даної справи господарським судом було встановлено, що до відповідача ПП „Термінал Т-К" будь-яких вимог матеріально-правового характеру, що витікають із спірних правовідносин, позивачем пред'явлено не було. Більш того, з матеріалів справи взагалі не вбачається, що названий відповідач має будь-яке відношення до предмету спору, в той час як з боку ПАТ „УкрСиббанк" необхідність наділення ПП „Термінал Т-К" правовим статусом відповідача по справі доведена не була. З викладених обставин суд дійшов висновку, що між позивачем та ПП „Термінал Т-К" не існує неврегульованих питань, що є підставою для припинення провадженні у справі в частині позовних вимог ПАТ „УкрСиббанк" до ПП „Термінал Т-К" про звільнення майна з під арешту та зобов'язання вчинити певні дії на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, відповідно до ст.ст. 546, 572, 585, 589, 590 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 15, 20 Закону України „Про заставу" від 02.10.1992р. N 2654-XII (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 11, 12, 14, 23, 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003р. № 1255-IV (із подальшими змінами та доповненнями), ст. 57, 60 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями), п. 5.6.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5 (з наступними змінами та доповненнями) позов ПАТ „УкрСиббанк" до відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції, ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" про звільнення з під арешту наступного майна -лінії по виробництву вигнутих рукавів в комплектації: а) автоклавов вулканізації рукавів з ізоляцією; б) гусеничною витяжкою РА 500-150.075; в) електронним управлінням пам'ятью лінії, що належить на праві власності ТОВ „Лізингова компанія -Гарант" та на яке відділом державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції було накладено арешт згідно із постановою № 30377316 від 15.12.2011р., а також про зобов'язання названого органу державної виконавчої служби вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо арешту майна, зареєстрований 15.12.2011р. о 09 год. 32 хв. за № 11967096, задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд даних позовних вимог покладаються на позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 546, 572, 585, 589, 590 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 15, 20 Закону України „Про заставу" від 02.10.1992р. N 2654-XII (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 11, 12, 14, 23, 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003р. № 1255-IV (із подальшими змінами та доповненнями), ст. 57, 60 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями), п. 5.6.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5 (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 5017 / 1897 / 2012 в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" до приватного підприємства „Термінал Т-К" про звільнення майна з під арешту та зобов'язання вчинити певні дії -припинити.

2. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 13.08.2012р.

Суддя Желєзна С.П.