Ухвала суду № 28210475, 19.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 р.Справа № 2-а-3931/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Херсонський хлібокомбінат»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, третя особа приватне підприємство «Херсонський завод пластикових виробів»про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2011 року ВАТ «Херсонський хлібокомбінат»звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2011р. №0002102301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для висновків, викладених в акті, про завищення товариством податкового кредиту за грудень 2010 року, січень 2011 року та заниження податкового кредиту за квітень 2011 року став акт перевірки контрагента позивача ПП «Херсонський завод пластикових виробів», яким договори між ПП «Херсонський завод пластикових виробів»та його контрагентами визнані нікчемними, у зв'язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарських операцій та ненаданням первинних документів, які підтверджують факт проведення господарських операцій щодо придбання та продажу товарів. Такі висновки позивач вважає безпідставними, оскільки Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат; віднесення ж відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту не передбачає умови про сплату цих сум до бюджету. В акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо товарності проведених операцій ВАТ «Херсонський хлібокомбінат»із його контрагентами, правильності оформлення податкових накладних, реальності повної оплати за поставлений товар.

ДПІ у Херсоні Херсонської області проти позову заперечила, зазначивши, що нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Херсонський завод пластикових виробів»підтверджується проведеними перевірками господарської діяльності даних підприємств по ланцюгах постачання, якими встановлено штучне створення документообігу з метою відображення господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та валових витрат, при цьому, банківських операцій фактично здійснено не було. В задоволенні позову податкова інспекція просила відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Херсоні Херсонської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та прийняти нову постанову, якою позов ВАТ «Херсонський хлібокомбінат»залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, посадовими особами ДПІ у м.Херсоні, у період з 07.06.2011р. по 10.06.2011р., проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Херсонський хлібокомбінат»щодо дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ПП «Херсонський завод пластикових виробів»з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 року та січень 2011 року стосовно правових відносин з ПП «Херсонський завод пластикових виробів», їх реальності та повноти відображення в податковому обліку, за результатами якої складено акт перевірки №12/23-206/00380267 від 15.06.2011р.

У висновках акту перевірки вказується про порушення позивачем:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ «Херсонський хлібокомбінат»при придбанні у ПП «Херсонський завод пластикових виробів» товарів;

- п.1.3, п.1.6, п.1.7 ст.1, п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.4 ст.6, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року на суму 160000 грн..

Зазначено, що ВАТ «Херсонський хлібокомбінат»на порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України занижено суму податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 160000 грн. та завищено суму податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 46799 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 29.06.2011р. ДПІ у Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення №0002102301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 353203 грн. (в т.ч. за основним платежем - 273201 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -40001 грн.).

Задовольняючи позов ВАТ «Херсонський хлібокомбінат»про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність в діяльності позивача порушень, зафіксованих актом перевірки, а тому винесене на підставі такого акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Як правильно зазначив суд першої інстанції предметом дослідження у даній справі фактично є реальність проведених позивачем операцій з ПП «Херсонський завод пластикових виробів»та правомірність формування ВАТ «Херсонський хлібокомбінат»по цих операціях податкового кредиту з ПДВ. Із змісту акту перевірки вбачається, що невизнання відповідачем податкового кредиту позивача по ПП «Херсонський завод пластикових виробів» ДПІ обґрунтовує обставинами діяльності контрагента по другому ланцюгу поставок - ПП «Биа Плюс». Зокрема, ДПІ у Приморському районі м.Одеси зроблено висновок, що враховуючи те, що у ПП «Биа Плюс» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгах постачання згідно з ч.ч. 1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України угоди з контрагентами мають ознаки нікчемності. Також, в акті перевірки зазначається про відсутність у безпосереднього контрагента позивача ПП «Херсонський завод пластикових виробів»необхідних умов для здійснення господарських операцій і, як наслідок, робиться висновок про не встановлення факту по руху товарів по ланцюгу постачання ПП «Биа Плюс»- ПП «Херсонський завод пластикових виробів»- ВАТ «Херсонський хлібокомбінат»та про нікчемність правочинів позивача із ПП «Херсонський завод пластикових виробів».

Згідно акту перевірки позивач документував придбання товару (горіхів волоських без шкарлупи та насіння гарбузового) від постачальника ПП «Херсонський завод пластикових виробів»у грудні 2010 року на суму 960000 грн. (у т.ч. ПДВ 160000 грн.), у січні 2011 року на суму 960000 (у т.ч. ПДВ 160000). Наведені в акті перевірки показники податкового кредиту позивача по операціях з ПП «Херсонський завод пластикових виробів»за грудень 2010 року та січень 2011 року підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими деклараціями з ПДВ за ці періоди з додатками №5.

Відповідно до ч.1, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що акт перевірки не доводить умислу посадових осіб ВАТ «Херсонський хлібокомбінат»на порушення публічного порядку та не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Договори поставки або купівлі-продажу за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, умови його транспортування.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

На підтвердження правильності та повноти декларування податкового кредиту по операціям із ПП «Херсонський завод пластикових виробів»за грудень 2010 року та січень 2011 року суду надано копії видаткових та податкових накладних на поставку від цього постачальника на адресу позивача горіхів волоських та насіння гарбузового, копію договору купівлі-продажу №23/07-10 від 23.07.2010р., копії специфікацій на кожну окрему партію та акти приймання-передачі кожної партії товару.

Вказані первинні документи досліджувались податковою при проведенні перевірки; будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Аналіз наданих позивачем податкових накладних, декларацій та зміст акту перевірки свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту за періоди, які були предметом перевірки. Більше того, позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Більше того, в акті перевірки ДПІ посилається на відсутність реальних господарських операцій по постачанню товару від ПП «Херсонський завод пластикових виробів»в грудні 2010 року та в січні 2011 року, однак у відповідача відсутні претензії стосовно декларування позивачем поставки від цього ж постачальника того самого товару у лютому 2011 року на суму 1140000 грн. (у т.ч. ПДВ 190000 грн.) згідно податкової накладної №6 від 28.02.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції представник ПП «Херсонський завод пластикових виробів»надав суду копію договору оренди виробничого комплексу у м.Херсоні по вул. Нафтовиків, 131-л, який підтверджує факт зберігання придбаного у ПП «Биа Плюс»та реалізованого ВАТ «Херсонський хлібокомбінат»товару (горіхів волоських та насіння гарбузового), а також копії декларацій з ПДВ за грудень 2010р., січень-лютий 2011р. з додатками №5, в яких в повному обсязі відображені наведені в акті перевірки обсяги придбання цим підприємством товару у ПП «Биа Плюс»та обсяги поставок на адресу позивача.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість. Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності всіх контрагентів по ланцюгу постачання йому товару, в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів вважає, що ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного податкового повідомлення-рішення.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.