Постанова № 28209192, 03.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 р. Справа № 2а-9146/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженною відповідальністю "Спецвогнеізоляція" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 2а-9146/12/2070

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Спецвогнеізоляція"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Спецвогнеізоляція", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0004451503 від 27.06.2012 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Промтехноопт" мали право у квітні 2012 року виписати податкові накладні, що вказані у акті камеральної перевірки від 15.06.2012 року, по відносинам з ТОВ "Спецвогнеізоляція". В свою чергу ТОВ "Спецвогнеізоляція" мало право включити до складу податкового кредиту зазначені податкові накладні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція", з податку на додану вартість за квітень 2012 р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 15.06.2012 №1053/15-308/33481618 яким встановлено порушення позивачем п.198.6 ст. 198 п.201.8, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI та завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень 2012 року на 109142,00грн., внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за квітень 2012 року на суму ПДВ 109142,00 грн

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Київському районі м.Харкова було винесене податкове повідомлення-рішення №0004451503 від 27.06.2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Колегія суддів не погоджуючись з висновком суду першої інстанції вважає за необхідне зазначити, що підставою для висновку щодо неправомірності віднесення сум до податкового кредиту на підставі виписаних податкових накладних слугувало рішення податкової інспекції про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів позивача.

Проте, суд першої інстанції не врахував рішення судів щодо скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Прмспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Промбуд-монтажінвсет»

Встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-14157/11/2070 визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Промспец Консалтинг», зобов'язано ДПІ поновити реєстрацію ТОВ «Промспец Консалтинг» як платника ПДВ.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-14157/11/2070 залишено без змін

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.05.2012 року відмовлено ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у відкритті касаційного провадження у справі №2а-14157/11/2070.

Також постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року по справі №2а-973/12/2070 адміністратцйййй позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехноопт" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання неправомірними дій щодо анулювання свідоцтва платника податків на додатку на додану вартість № 100296388 ТОВ "Промтехноопт", скасування рішення від 24.01.2012 р. за №1/15-02-36 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість за №100296388 ТОВ "Промтехноопт" та зобов'язання вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ "Промтехноопт" платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації -задоволено. Зазначене рішення суду набрало законної сили 24.04.2012 року, відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.07.2012 року відмовлено ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у відкритті касаційного провадження у справі №2а-973/12/2070.

Також постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р., якою було визнано протиправним та скасовано Рішення № 83/15-02-036 від 14.10.2011 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Монтажінвест» та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Монтажінвест», як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р. залишено без змін. Постанова набрала законної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2012 року відмовлено ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова у відкритті касаційного провадження у справі №2а-14158/11/2070.

Колегія суддів зазначає, що у разі набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Отже, таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків, і тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Колегія суддів також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, коли відносно контрагента вчинені неправомірні дії, прийнято протиправне рішення державного органу.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Встановлено, що ТОВ "Спецвогнеізоляція" до складу податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 18.05.2012 року № 9027862035 та в додатку №5 до декларації за квітень 2012 року "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" від 18.05.2012р. №9027863302, віднесено суму ПДВ 53333,84 гри. по контрагенту з індивідуальним податковим номером 369876120357 ТОВ "Промбудмонтажінвест" (код 36987611), по податкових накладних: від 18.04.2012 року № 23, від 18.04.2012 року № 22, від 23.04.2012 року № 53, від 24.04.2012 року № 56, від 26.04.2012 року № 69, від 27.04.2012 року № 74, від 28.04.2012 року № 78, від 28.04.2012 року № 84, від 28.04.2012 року № 85.

ТОВ "Спецвогнеізоляція" до складу податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 18.05.2012 року № 9027862035 та в додатку №5 до декларації за квітень 2012 року "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" від 18.05.2012р. №9027863302, віднесено суму ПДВ 26324,70 гри. по контрагенту з індивідуальним податковим номером 370915420352 ТОВ "Промспецконсалтинг" (код 37091549) по податкових накладних: від 28.04.2012 року № 91, від 28.04.2012 року № 93, від 28.04.2012 року № 92.

Також, ТОВ "Спецвогнеізоляція" до складу податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 18.05.2012 року № 9027862035 та в додатку №5 до декларації за квітень 2012 року "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" від 18.05.2012р. №9027863302, віднесено суму ПДВ 29483,33 грн. по контрагенту з індивідуальним податковим номером 370920520359 ТОВ "Промтехноопт" (код 37092055) по податкових накладних: від 28.04.2012 року № 99, від 28.04.2012 року № 98, від 28.04.2012 року № 97.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 р., із змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР в редакції, ш;о діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. №168/704 (далі по тексту -Положення).

Пунктом 1.2. Положення визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після ї"ї закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальїшх інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що в ході перевірки не встановлено нереальність операцій, невідповідність даних документів платника фактичним обставинам, невідповідність операції госодарськорї діяльності позивача.

Підставою прийняття оскарженого рішення є виключно факт анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагентам, що з урахуванням вищеназначених рішень судів, які набрали законної сили, є неправомірним.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р..

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби за № 0004451503 від 27.06.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженною відповідальністю "Спецвогнеізоляція" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1638 грн. та 819 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст постанови виготовлений 10.12.2012 р.