Постанова № 28207749, 27.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 2а-7584/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представника позивача Сімаковича П.Ю.,

представника відповідача Сосонного В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Земінформ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-7584/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земінформ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ТОВ "Земінформ", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив:

-скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0004962305 від 07.06.2012 року про збільшення суми податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 139583,75 грн. з яких за основним платежем -111667,0 грн. та за штрафними ( фінансовими ) санкціями (штрафами) - 27916,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення при помилковому застосуванні податкового законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2005 року №88, ст. ст. 1, 2, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" , п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст.198, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі наказу від 20.04.2012 № 433 та згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 Податкового кодексу України була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Земінформ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Інтертон плюс» за листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.05.2012 року № 1420/2204/32869508, в якому зафіксовані порушення товариством п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 111667,0 грн. у тому числі по періодах: листопад 2011 завищена сума податкового кредиту на 111667,0 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки ТОВ «Земінформ» було подано заперечення до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято рішення залишити висновки акту про результати невиїзної документальної позапланової перевірки від 04.05.2012року № 1419/2204/32133971 без змін.

На підставі акту від 04.05.2012 року № 1420/2204/32869508 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Земінформ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Інтертон плюс» за листопад 2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення № 0004962305 від 07.06.2012 року про збільшення суми податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 139583,75 грн. з яких за основним платежем -111667,0 грн. та за штрафними ( фінансовими ) санкціями (штрафами) - 27916,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Земінформ» ( замовник) та ТОВ «Інтертон плюс» (виконавець) 01.09.2011 року був укладений договір № 0109, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати векторизацію картографічних матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти послуги та сплатити їх.

Відповідно до договору № 0109 від 01.09.2011р. виконавець зобов'язаний був виконати векторизацію елементів топографічної карти для подальшої побудови цифрової моделі рельєфу земельних ділянок на території Харківської області (в електронному вигляді) і подальшого використання при моделюванні потоків води, ерозії грунтів, створення карт уклонів та експозиції схилів (копії матеріалів в електронному вигляді на оптичних дисках та роздруківка картографічних матеріалів масштабу 1:10 000 в паперовому вигляді додаються ).

На виконання зазначеного договору були виписані наступні документи:

-рахунок на оплату №2111/4 від 21.11 2011р.(а.с. 48), акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №2111/2 від 21.11.2011р. ( найменування робіт - векторизація картографічних матеріалів) на суму 220100,0 грн.(а.с. 49) та податкова накладна №125 від 21.11.2011р. на суму ПДВ 36683,33 грн. (а.с. 50).

-рахунок на оплату №2311/1 від 23.11 2011р. (а.с.51), акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №2311/3 від 23.11.2011р. ( найменування робіт - векторизація картографічних матеріалів) на суму 226300,0 грн. (а.с.52) та податкова накладна №146 від 23.11.2011 р. на суму ПДВ 37716,67 грн. (а.с.53).

-рахунок на оплату № 2411/2 від 24.11 2011р. (а.с.54), акт здачі - приймання робіт ( надання послуг) №2411/1 від 24.11.2011р. ( найменування робіт - векторизація картографічних матеріалів) на суму 223600,0 грн. (а.с. 55) та податкова накладна №157 від 24.11.2011р. на суму ПДВ 37266,67 грн. (а.с.56)

Роботи, передбачені вище вказаним договором, Виконавцем виконані в повному обсязі та були передані Замовнику в електронному вигляді на оптичних дисках, про що свідчать акти здачі - приймання робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, що векторні топографічні карти використовуються Товариством для вирішення безліч різних задач в сфері землеустрою. Так за їх допомогою ТОВ «Земінформ» має можливість:

-здійснювати оновлення програмного комплексу «Картографічна основа Харківської області» (КОХО), що належить Товариству на підставі майнового права на твір, що підтверджується авторським договором, реєстрацію якого затверджено рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 1312 від 27.05.2010р. створювати та розмножувати друковані карти адміністративно- територіального поділу Харківської області (карти районів, сільських рад, населених пунктів);

-виконувати топографо-геодезичні роботи;

-будувати цифрову модель рельєфу, необхідну для складання проектів землеустрою;

-виконувати нормативну грошову оцінку земель населених пунктів, тощо.

В результаті отримання згідно договору № 0109 від 01.09.2011р. матеріалів, ТОВ «Земінформ» у подальшому мало можливість суттєво удосконалити свою авторську програму «Картографічна основа Харківської області» шляхом випуску нової версії і згодом реалізовувати цей програмний продукт у сфері геоінформаційних та землевпорядних послуг:

-здавати в оренду (договори № 3-419-5/11 від 18.10.201 Ір.на суму 88 578,00 грн; № 3-538-5/11 від 13.12.2011 р. на суму 29 526,00 грн.

-здійснювати продаж (так, одним із доказів цьому є договір № 3-543-5/11 від 22.12.2011 р. на суму 89891,00 грн., укладений між Товариством та Головним управлінням Держкомзему у Харківській про придбання останнім авторського програмного комплексу, акт приймання-передачі та платіжне доручення від 16.01.2012р.).

Окрім вказаних договорів, в період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року включно ТОВ «Земінформ» були укладені інші договори на загальну суму 234 826,21 грн., для належного виконання умов яких необхідне застосування (використовувалися) векторних топографічних матеріалів, а саме:

-договір № 3-490/254-3.1/11 від 17.11.2011р.(акт приймання-передачі виконаних робіт від 13.07.2012р., платіжне доручення № 4578 від 05.11.2011р.);

-договір № 3-495/254-3.1/11 від 09.12.2011р.(акт приймання-передачі виконаних робіт від 09.12.2011р., платіжне доручення від 08.02.2012 р.) ;

-договір № 3-468/254-3.1/11 від 24.11.2011р.(акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.11.2011р., платіжне доручення від 30.11.2011 р.) ;

-договір № 3-469/254-3.1/11 від 05.12.2011р.(акт приймання-передачі виконаних робіт від 07.12.2011р., платіжне доручення від 18.01.2012 р.) ;

-договір № 3-518/254-3.1/11 від 09.12.2011р.(акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 12.12.2011р., платіжне доручення від 13.02.2012 р.);

-договір № 3-510/254-5/11 від 09.12.2011р.(видаткова накладна № РН-0000011 від 13.11.2011р., платіжне доручення від 19.01.2012 р.) ;

-договір № 3-512/254-3.1/11 від 14.12.2011р.(акт приймання-передачі виконаних робіт від 14.12.2011р., платіжне доручення від 10.04.2012 р.) ;

-договір № 3-515/254-3.1/11 від 15.12.2011р.(акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.12.2011р., виконані роботи ще не оплачені) ;

-договір № 3-514/254-3.1/11 від 15.12.2011р.(акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.12.2011р., виконані роботи ще не оплачені) ;

-договір № 3-493/254-3.1/11 від 20.12.2011р.(акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.12.2011р., платіжне доручення від 13.04.2012 р.);

-договір № 3-494/254-3.1/11 від 21.12.2011р.(акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.12.2011р., виконані роботи ще не оплачені);

-договір № 3-64/220-7/12/203 від 15.02.2012 р. (акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.03.2012 р., платіжні доручення від 22.02.2012 р. та 28.02.2012р.) ;

Колегія суддів зазначає, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на фактичні обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Земінформ" та ТОВ «Інтертон плюс» на підставі договору № 0109 від 01.09.2011 року підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Отже, позивач та ТОВ «Інтертон плюс» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про не підтвердження позивачем свого права на податковий кредит не обґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Крім того колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

В акті перевірки відповідача від 31.08.2011 року, містяться посилання відповідача на результати проведення аналізу діяльності ТОВ «Інтертон плюс» щодо здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за листопад 2011 року.

Проте, така позиція податкового органу суперечить вимогам закону, тому що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земінформ" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-7584/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Земінформ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0004962305 від 07.06.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст постанови виготовлений 03.12.2012 р.