Постанова № 28207113, 28.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р. Справа № 2а-6131/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Мурга С.С.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Благоустрій" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2012р. по справі № 2а-6131/12/2070

за позовом Комунального підприємства "Благоустрій"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2012 року позивач - Комунальне підприємство "Благоустрій" - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.03.2012р. № 0000072301, від 13.03.2012р. № 0000082301, від 28.05.2012р. № 0000572220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судове засідання, призначене на 28.11.2012 року представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Комунальне підприємство "Благоустрій" (32444596) є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 30.05.2003 року за № 1 480 120 0000 022623, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 070004, та взято на податковий облік до ДПІ у Московському районі м. Харкова. (а.с. 46, 43)

В період з 02.02.2012р. по 08.02.2012р. фахівцями ДПІ в Московському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП "Благоустрій" по взаємовідносинам з ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Промспец консалтинг" за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт № 362/23/32444596 від 15.02.2012р. (в акті помилково зазначено від 15.02.2011р.)( а.с.36-51).

Зазначеною перевіркою встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова надано податкову інформацію (акт перевірки від 30.06.2011р. № 1459/23-03-05/36457279), згідно якої контрагент позивача - ТОВ "Тех-Агроремпоставка" за юридичною адресою не знаходиться, не має належних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Також, податковий орган в акті перевірки посилався на податкову інформацію, яка міститься в акті №349/23-03-05/37091549 від 10.03.2011 року ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, складеного за результатами проведеної документальної планової невиїзної перевірки ТОВ"ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ".

Згідно акту перевірки № 362/23/32444596 від 15.02.2012р. податковим органом встановлено порушення КП "Благоустрій" п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 18067,0 грн. (за 1 квартал 2010 року -9331,0 грн., ІІ квартал 2010 року -3276,0 грн., ІІІ квартал 2010 року -5460,0 грн.); порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на суму 14454,0 грн. (за січень 2010 року -1502,0 грн., лютий 2010 року - 4334,0 грн., березень 2010 року -1629,0 грн., квітень 2010 року -1001,0 грн., червень 2010 року -1620,0 грн., липень 2010 року -3367,0 грн.)

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення:

- від 13.03.2012р. № 0000072301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності на загальну суму 22583,75 грн. (в тому числі за основним платежем -18067,0 грн. та за штрафними санкціями 4516,75 грн.);

- від 13.03.2012р. № 0000082301 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14938,75 грн. (в тому числі за основним платежем 11951,0 грн. та за штрафними санкціями 2987,75 грн.) ( а.с.6,7).

КП "Благоустрій" скористався правом адміністративного оскарження та звернувся зі скаргою до ДПС у Харківській області про оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень. Рішенням ДПС у Харківській області №5905/7/102-17 від 15.05.2012 року, прийнятим за результатами розгляду скарги позивача, у зв'язку з невірним визначенням суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість ( замість 14454,00 грн. основного платежу зазначено - 11951,00 грн.), та відповідно, невірним визначенням розміру штрафних (фінансових) санкцій, скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення - рішення від 13.03.2012р. № 0000072301 та від 13.03.2012р. № 0000082301 - без змін, та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначену у податковому повідомленні - рішенні від 13.03.2012р. № 0000082301 у загальному розмірі 3128,75 грн. в т.ч.: основний платіж - 2503,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 625,75 грн. ( т.1 а.с.245-246).

На підставі висновків акту перевірки № 362/23/32444596 від 15.02.2012р. та рішення ДПС у Харківській області №5905/7/102-17 від 15.05.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.05.2012р. № 0000572220, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3128,75 грн. , у тому числі за основним платежем - 2503,0 грн. та за штрафними санкціями - 625,75 грн.( а.с. 21).

Не погодившись із вище зазначеними податковими повідомленнями -рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено фактичне виконання укладених з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" угод, а також не надано належних доказів оплати в повному обсязі грошовими коштами наданих послуг, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, тобто, позивачем не додержано встановлений порядок формування податкового кредиту та валових витрат за спірними господарськими операціями.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що між КП "Благоустрій" та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" укладалися договори від 05.07.2010р. № 05/07-10, від 04.06.2010р. № 04/06-10, від 05.04.2010р. № 05/04-10, від 05.03.2010р. № 05/03-10, від 02.03.2010р. № 02/03-10, від 02.02.2010р. № 02/02-10, від 01.02.2010р. № 01/02-10, від 12.01.2010р. № 12/01-10, від 06.07.2010р. № 06/07-10, від 16.07.2010 р. №16/07-10, згідно яких ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (постачальник) передавав у власність КП "Благоустрій" (покупець) товарно-матеріальні цінності (запасні частини, вузли та агрегати до автомобільної, дорожньої та спеціальної техніки, інші товари). ( т.1 а.с. 47-48, 61-62,111-112, 90-91, 76-77, 154-155,146-147,121-122, 182-183).

На підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів позивач надав до суду належним чином завірені копії специфікацій, рахунків-фактур, податкових накладних та видатковий накладних, товарно-транспортних накладних, договорів оренди транспортних засобів №7 від 28.01.2010р., б/н від 19.07.2010р., б/н від 25.06.2010р.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що будь-які документи, (у тому числі, договори, накладні рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

З матеріалів справи убачається, що укладені між позивачем та його контрагентами договори є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Придбання товарів (робіт, послуг) по вищезазначеними договорами з контрагентами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу.

Колегія суддів вважає, що з врахуванням порядку відображення в податковому обліку суб'єкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання товарів та робіт для використання у власній господарській діяльності, підтверджується правомірність віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з контрагентами за перевіряємий період, на підставі первинних документів, зокрема, договорів, видаткових накладних, податкових накладних тощо.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених законодавчих приписів наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

На час укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентами позивача, вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що не спростовано відповідачем.

Податкові накладні, які виписані контрагентами позивача, не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

За таких обставин, позивач, відповідно до положень п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість за отримані товари (роботи, послуги), відповідно до податкових накладних отриманих від його контрагентів.

В основу висновків відповідача про порушення КП "Благоустрій" вимог податкового законодавства покладено виключно висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова №1459/23-03-05/36457279 від 30.06.2011р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (код ЄДРПОУ 36457279) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. та дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.01.2010р. по 30.11.2010р., який надійшов до ДПІ у Московському районі м. Харкова листом від 01.07.2011р. №3479/7/23-03-12, а також акт перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» №349/23-03-05/37091549 від 10.03.2011 року.

Колегія суддів зазначає, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів суб'єкта господарювання, не знаходження юридичної особи за юридичною адресою, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, та для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року по справі №2а-9036/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Агроремпоставка» задоволено, скасовано наказ відповідача від 06.06.2011 року №9682 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача". Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік та дотримання податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року за результатами якої було складено акт перевірки за №1459/23-03-05/36457279 від 30.06.2011 року.

Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року по справі №2а-3002/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 року, позов ТОВ «Промспец консалтинг» задоволено, скасовано наказ Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова за №189 від 25.02.11 "На проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "Промспец консалтинг". Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспец консалтинг"з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 по 31.12.2010 на підставі якої був складений акт перевірки від 10.03.2011 за №349/23-03-05/37091549 про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "Промспец консалтинг"за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року.

Ці обставини згідно ч.1 ст. 72 КАС України мають преюдиціальне значення для суду при розгляді даної справи.

Колегія суддів вважає, що податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних у контрагентів товарів ( робіт) та формування ним складу податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі отриманих від постачальників таких товарів ( робіт) податкових накладних.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Благоустрій" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2012р. по справі № 2а-6131/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Комунального підприємства "Благоустрій" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.03.2012р. № 0000072301, від 13.03.2012р. № 0000082301, від 28.05.2012р. № 0000572220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Благоустрій" (код 32444596) витрати зі сплати судового збору в розмірі 382,75 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 03.12.2012 р.