Ухвала суду № 28207024, 13.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р.Справа № 1601/2а-847/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.08.2012р. по справі № 1601/2а-847/12

за позовом ОСОБА_1

до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Полтавської області про визнання постанови державного виконавця Тупигіна В.П. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.04.2011 року неправомірною, визнання бездіяльності Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції протиправною. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 18.03.2005 року він звернувся до Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ із письмовою заявою про відкриття виконавчого провадження із виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.02.2005 року по справі №2-2388/2005 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору позики. Державний виконавець Автозаводського ВДВС Кальченко М.В. відкрила провадження лише 13.04.2005 року. Оскільки боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець повинен був невідкладно розпочати його примусове виконання. Згідно матеріалів виконавчого провадження виконавчі дії вчинені державним виконавцем лише через 43 дні. Всупереч вимогам чинного законодавства державний виконавець Тупигін В.П. 27.04.2011 року виніс постанову про повернення виконавчого листа. Вважає, що з моменту його звернення до ДВС, виконавча служба практично нічого не зробила по примусовому виконанню рішення суду, тому просив з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Тупигіна В.П. від 27.04.2011 року про повернення стягувачеві виконавчого документа - виконавчого листа №2-2388/2005, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області 15.03.2005 року. Визнати протиправною бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції щодо виконання виконавчого листа № 2-2388/2005 від 15.03.2005 року, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.02.2005 року по справі №2-2388/2005 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору позики в сумі 61883,00 грн., зобов'язати Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ встановити місце знаходження боржника та вжити заходи щодо опису та арешту його майна.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.08.2012 року адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Тупигіна В.П. від 27.04.2011 року про повернення стягувачеві виконавчого документа - виконавчого листа №2-2388/2005, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області 15.03.2005 року; визнано протиправною бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції щодо виконання виконавчого листа № 2-2388/2005 від 15.03.2005 року, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.02.2005 року по справі №2-2388/2005 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору позики в сумі 61883,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.08.2012р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.02.2005 року по справі №2-2388/2005 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору позики. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 61883,00 гри.

На виконання даного рішення Автозаводським районним судом м.Кременчука 15.03.2005 року видано виконавчий лист № 2-2388/05. 13.04.2005 року винесена постанова державного виконавця Мальченко М.В. про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2388/2005 від 15.03.2005 року.

Постановою державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Тупигіна В.П. від 27.04.2011 року повернуто стягувачеві виконавчий документ - виконавчий лист №2-2388/2005, який виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області 15.03.2005 року, на підставі п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно акту прийому-передачі від 06.10.2011 року, виконавчий лист №2-2388/2005 було передано для примусового виконання у Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Встановлено, щр на момент розгляду справи, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області №2-2388/2005 від 15.03.2005 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору позики не виконане.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено: «Кожний при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків ...має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

«Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду» (рішення Європейського Суду від 20.07.2004 року у справ: «Шмалько проти України» (заява №60750/00), // Офіційний вісник України 2004, №47, ст. 3150; від 15.05.2008 року у справі «Лук'янченко проти України» (заява №17327/02), пункт 29// Офіційний вісник України 2008, №67, ст. 2259). «Це створює для держави обов'язок створити систему виконання рішень, яка була б ефективна як в теорії, так і на практиці і гарантувала виконання рішення без неналежних затримок» (пункт 84 рішення Європейського Суду від 07.06.2005 року у справі «Фуклев проти України» (заява №71186/01)// Офіційний вісник України 2006, №7, ст. 408).

«Право на суд» було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б тривалий час на шкоду однієї із сторін. Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, та, водночас, передбачає виконання судових рішень, оскільки якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду» (пункт 40 рішення Європейського Суду у справі від 19.03.1997 року).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Вказаний припис Основного Закону кореспондується з вимогою частини п'ятої статті 124 Конституції України, згідно якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно частини другої статті 13 Закону України від 07.07.2010 року №2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповцно до ст. 1 України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішеьшя (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом: надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно ч.2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 31.03.2005 року) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносіггь постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням.

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 31.03.2005 року) передбачено, шо якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 31.03.2005 року) - заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 08.03.2011 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Встановлено, що під час знаходження виконавчого листа №2-2388/2005 на виконанні Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ у період з 13.04.2005 року по 27.04.2011 року державними виконавцями не було вжито всіх дієвих заходів щодо примусового виконання рішення суду №2-2388/2005 від 15.03.2005 року. Дії державних виконавців носили формальний характер і не були спрямовані на реальне виконання рішення суду, вчинялися не систематично. Так данні про відкриття рахунків в установі банку боржником були отримані більш ніж через рік після їх відкриття.

Вказана бездіяльність державних виконавців призвела до, того, що рішення суду фактично залишилось без виконання, чим були порушені права стягувача.

За таких обставин, державний виконавець не мав відповідних правових підстав для повернення стягувачеві виконавчого листа.

Доводи відповідача стосовно того, що Автозаводським ВДВС Кременчуцького МУЮ вжито всі передбачені законом заходи по виконанню рішення суду не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідачем не досить дієво та повно були проведені виконавчі дії щодо виконання рішення суду.

Відповідач не довів суду правомірності дій державних виконавців під час здійснення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2388/2005 від 15.03.2005 року.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання постанови державного виконавця Тупигіна В.П. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.04.2011 року неправомірною, визнання бездіяльності Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції протиправною - грунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог щодо зобов'язання виконавчої служби встановити місце знаходження боржника та вжити заходи щодо опису та арешту його майна колегія суддів зазначає, що виконавчий лист №2-2388/2005 від 15.03.2005 року знаходиться на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, тому підстав для зобов'язання відповідача, яким є Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ, вчиняти виконавчі дії по даному виконавчому листу не має. Вказані позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.08.2012р. по справі № 1601/2а-847/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 19.11.2012 р.