Постанова № 28206609, 06.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р. Справа № 2а-4483/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Старостіної О.Ю.

представника відповідача Данканич М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2а-4483/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ-АП"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Ап" звернулось до суду з позовом в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 23.02.2012 року № 00004823020

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 23.02.2012 року № 00004823020, стягнуто судові витрати з Державного бюджету України на користь ТОВ « Старт-АП» -1600,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.7,11 КАС України, ст..44.1 ст.44, 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, п.п.7.4.1 п.п.7.4.4. п.7.4 , п.п.7.5.1 ,п.п.7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо підтвердження реальності угоди між позивачем та ТОВ « Профінтербудсервіс» та ТОВ « Промтехноопт», не врахування доводів податкового органу про відсутність у позивача первинних документів в підтвердження транспортування товару, його використання в господарській діяльності, тощо.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "Старт-Ап"з питань дотримання вимог додаткового законодавства за період з 07.12.2009р. по 31.12.2011р. (акт перевірки від 15.02.2012 року № 349/23/36817469.(ас. 137-212)

На підставі зазначеного акту перевірки, 23.02.2012р. ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000482302, яким позивачу донараховано податком на додану вартість в розмірі 127 928,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 31982,00 грн.

Задовольняючи позов суд, першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промтехноопт», ТОВ " Профінтербудсервіс" не обґрунтовані. Позивачем надано належним чином складені первинні документі в підтвердження реальності вчиненої господарської операції, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції , приймаючи судове рішення лише процитував положення норм закону, проте не з'ясував фактичних обставин по справі, не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи.

Так, матеріали справи містять договір № 08/12 від 16.12.2010р. відповідно до якого ТОВ «Профбудінтерсевіс» (Продавець) зобов'язався поставити товар (підшипники, торцове ущільнення) в асортименті, кількості та сумі, згідно специфікацій, а ТОВ «Старт-Ап» (покупець) прийняти та оплатити товар (торцеве ущільнення). (т.1 а.с.26)

Відповідно до п.4.1. та п.4.4 договору умови та строки поставки зазначаються в Спеціфікаціях, кількість, ціна товару встановлюється рахунком-фактурою Продавця, та підтверджується товарно-транспортною або видатковою накладною.

Колегія суддів зазначає, що копія договору від 16.10.2010р. , що міститься в матеріалах справи не містить відомостей щодо особи, яка укладала цей договір, а саме зазначення прізвища, ім'я та по батькові особи, що його підписала, що унеможливлює ідентифікувати особу, як повноважену діяти від імені ТОВ «Профінтербудсервіс», а також юридичної адреси підприємства, його ідентифікаційного коду.

В підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано специфікації до нього, які не містять умов поставки товару (торцевого ущільнення), видаткові, податкові накладні, виписки з банку щодо оплати.(т.1. а.с.27-31)

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Колегія суддів зазначає, що специфікації до договору, видаткові накладні, податкові накладні , видані ТОВ « Профінтербудсервіс» позивачу не містять прізвища особи, яка склала ці документи, що унеможливлює визначити, чи повноважною особою підписані ці документи. (т.1 а.с.28-30,41,88-89,94-95,102-103).

Також в матеріалах справи міститься договір № 01/07-11 від 04.07.2011р. між ТОВ «Промтехноопт» в особі директора Батюк Н.Є. та ТОВ « Старт -Ап», в особі директора НЕмцева А.Л. за умовами якого ТОВ «Промтехноопт» зобов'язався поставляти, а позивач приймати та оплачувати підшипники згідно цін, зазначеним в видаткових накладних та або специфікаціях. За умовами п.5.1. договору умови поставки- самовивіз (т.1 а.с.223-224).

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано специфікації до договору , видаткові, податкові накладні, товарно-транспорті накладні, виписки з банку щодо передплати . (т.1 а.с.225-230).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що транспортування товару, придбаного позивачем від контрагентів здійснювалося силами позивача, а саме орендованим транспортним засобом автомобілем Форд Фокус Тренд, що належить на праві власності директору ТОВ «Старт-АП» Немцеву А.Л.

В підтвердження зазначеного, суду апеляційної інстанції було надано договір оренди транспортного засобу від 01.12.2010р. між Немцевим А.Л. та ТОВ «Старт-Ап», а також товарно-транспортні наклдані.

Колегія суддів зазначає, що надані докази щодо транспортування товару, колегія суддів вважає не належними з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Позивач не надав документів, які б підтверджували факт перевезення товарів, придбаних у ТОВ «Профінтербудсервіс» та ТОВ « Промтехноопт».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено належними доказами фактичне переміщення товару.

Також судом встановлено, що складських приміщень ТОВ « Старт-Ап» не має, згідно пояснень представника позивача товар або відразу було відгружено покупцям, або зберігався безпосередньо в офісі підприємства, проте доказів, які б підтверджували факт зберігання товару, доказів здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, позивачем не надано.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених норм випливає, що умовами реалізації платником права на податковий кредит є реальність здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність належним чином оформлених первинних документів (податкових накладних).

При цьому слід зазначити, що якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товар справді придбавався позивачем, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Підприємства на податковий кредит.

Так, суд першої інстанції, з урахуванням доводів сторін не перевірив наявність реальних можливостей у названих позивача та постачальників виконати спірні поставки (як-от -наявність власних або орендованих основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів), не встановив зміст прав та обов'язків учасників цих поставок (зокрема, на кого було покладено обов'язок з транспортування товару, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо) та за наслідками з'ясованого не перевірив факт вчинення відповідних дій, які становлять зміст поставки, не з'ясував обставин щодо подальшого використання позивачем придбаного товару у господарській діяльності.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність факту здійснення господарської операції саме ТОВ « Профінтербудсервіс» та ТОВ « Промтехноопт», оскільки результати, відображені у даних податкового обліку позивача фактично не настали , оскільки відсутні докази отримання товару саме від даних контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність формально складених, але недостовірних первинних документів (податкових та видаткових накладних), відповідність яких фактичним обставинам спростовується дослідженими в ході судового розгляду доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, в зв'язку з проведенням ТОВ « Старт-АП» безтоварних операцій із зазначеними контрагентами , дані, які відображені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги придбання товару по даним господарським операціям - не є дійсними на суму ПДВ, в результаті чого відповідачем було правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими донараховано податок на додану вартість.

Наявність у позивача документів, щодо подальшої реалізації товару не є безумовним доказом правомірності формування податкового кредиту на підставі отриманих від ТОВ « Промтехноопт» та ТОВ «Профінтербусервіс» видаткових та податкових накладних. Адже, предметом спору у справі є не фактична наявність у позивача товару та його подальше використання, а походження такого товару - фактичне отримання такого товару саме від цих контрагентів (а не від іншої особи), за допомогою податкових та видаткових накладних якого було сформовано податковий кредит та валові витрати позивача.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником -платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2а-4483/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ТОВ "Старт-АП" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст постанови виготовлений 12.11.2012 р.