Ухвала суду № 28205449, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року м. Київ К/9991/53325/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2012

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012

у справі № 2а-1823/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літус"

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2011 № 0000142301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2011 № 0000142301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 31 266,96 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2012, прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.09.2008 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2008 по 30.06.2011, податковим органом складено акт від 31.10.2011 № 379/23-1/36113000, в якому встановлено порушення: пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (занижено податок на прибуток за 2009 рік на суму 945,50 грн.); п.137.1. ст. 137 Податкового кодексу України (занижено податок на прибуток за II квартал 2011 року на суму 752,33 грн.); п.5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(завищено валові доходи за 2009 рік на суму 65 867,00 грн., в результаті чого завищено податок на прибуток за 2009 рік на суму 16 466,75 грн.); п.5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(занижено валові доходи за I квартал 2011 року на суму 40 906,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за I квартал 2011 року на суму 10 226,50 грн.); п.5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(занижено валові доходи за 2010 рік на суму 7 987,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік на суму 1 996,75 грн.); п.5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (завищено валові витрати за 2009 рік на суму 64 011,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік на суму 16 002,75 грн.); пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (завищено витрати за II квартал 2011 рік на суму 1 500,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за II квартал 2011 рік на суму 345,00 грн.); пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(завищено валові витрати на загальну суму 157 924,89 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 39 481,23 грн.); ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету протягом 2010-2011 років на загальну суму 34,35 грн.).

На підставі акта перевірки, Кагарлицькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення: від 15.11.2011 № 0005542301, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 16 466,75 грн. та від 15.11.2011 №0005532301, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 85 314,57 грн., в тому числі -68 469,51 грн. основний платіж , 16 845,06 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень Державною податковою адміністрацією у Київській області було прийнято рішення №187/10/25-017/392-170 від 24.01.2011, яким податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 № 0005542301 скасоване повністю, а податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0005532301 скасовано в частині визначення суми основного платежу у розмірі 15 186,19 грн. та штрафної санкції у розмірі 6 447,26 грн.

02.02.2012 Кагарлицькою ОДПІ в Київській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000142301, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 63 681,12 грн., в тому числі: 53 283,32 грн. - основний платіж, 10 397,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №0000142301 від 02.02.2012 Державна податкова служба України прийняла рішення №2849/6/10-2115 від 03.03.2012, яким скарга позивача залишена без розгляду.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи свідчать, що 10.06.2009 між позивачем та ФОП - ОСОБА_2 було укладено договір про надання юридичних послуг № 34, за умовами якого послуги, надані виконавцем клієнту, передаються згідно акта приймання-передачі наданих послуг, в якому вказуються вид наданих послуг, загальна сума гонорару, результат наданих послуг. Фактом надання послуг є направлення виконавцем клієнту підписаного акта в двох примірниках (п. 7.2. договору).

Як було вірно встановлено судами, факт надання позивачу юридичних послуг ФОП - ОСОБА_2 на загальну суму 20 850,00 грн., підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 67-70, т.I), замовленнями на виконання юридичних послуг, платіжними дорученнями, звітами про надання послуг (а.с.226-242, т.III).

Посилання відповідача на ненадання позивачем звітів про надання юридичних послуг при проведенні перевірки, як на підставу неможливості віднесення до складу валових витрат витрати на оплату таких юридичних послуг, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій, є зазначені вище акти виконаних робіт та докази здійснення їх оплати.

Висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат витрати на придбання дошки обрізної від ПП «Саліс-2005»в кількості 17,58 куб.м. на суму 37 553,20 грн., ґрунтується на тому, що дані господарські операції не підтверджені товарно-транспортними накладними на перевезення вантажів, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого, на думку відповідача, підприємством завищено скориговані валові витрати за період, що перевірявся, на загальну суму 37 553,20 грн., в тому числі за 2008 рік на суму 22 988,99 грн., за 2009 рік на суму 14 564,21 грн.

Однак, наведений висновок ДПІ спростовується матеріалами справи, оскільки факт придбання позивачем дошки обрізної від ПП «Саліс - 2005»в кількості 17,58 куб. м. на суму 37 553,20 грн. підтверджується належними первинними документами: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-приймання виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, вантажно-митними деклараціями (а.с.74-86, 95- 113, т.I, 59-138 т.II, а.с. 20-44 т.III), які відповідно до вимог законодавства надають право на включення витрат на придбання зазначених товарів до складу валових витрат.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток стосовно віднесення до валових витрат витрат у зв'язку з продажем іноземної валюти в гривні на загальну суму 41945,70 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно з пп. 7.3.7. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат платників податку - суб'єктів валютного ринку відносяться також будь-які витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку.

Таким чином, платник податків має право відносити до складу валових витрат витрати, понесені в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат у сумі, що дорівнює балансовій вартості іноземної валюти.

Крім того, платник податків має право на включення до складу валових витрат суми комісійних, які були сплачені банку за продаж іноземної валюти, яка була отримана платником податків від нерезидента за товар, отриманий від такого платника податків, а тому витрати по курсовій різниці у сумі балансової вартості іноземної валюти у розмірі 36921,00 грн. за придбання дошки дубової згідно ВМД № 603312 від 05.11.2008 та витрати на послуги банку у сумі 1 491,00 грн., які підтверджені первинними документами, були правомірно включені позивачем до складу валових витрат.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2011 № 0000142301 на суму 32414,16 грн., слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно поданих позивачем декларації за 2010 рік по р. 04.1. «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»витрати складають 2 588 940,00 грн., та декларації за І квартал 2011 року по р. 04.1. «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»витрати складають 946 100,00 грн.

При заповненні декларації за 2010 рік та І квартал 2011 року TOB «ЛІТУС»було допущено помилку щодо обчислення вартості витрат на придбання товарів (робіт, послуг), оскільки фактично згідно даних бухгалтерського обліку витрати на придбання товарів у 2010 році складають 2 673 616,95 грн., у І кварталі 2011 року складають 1 007 170,32 грн., що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку (виписками з рахунку, актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг) тощо). Загальна різниця валових витрат за вказані періоди складає 145 747,27 грн.

Відповідно до пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Однак, відповідачем, всупереч приписів даної норми, не були взяті до уваги документи, які б свідчили про те, що фактичні суми витрат, пов'язані з одержанням доходу, насправді більші, ніж було зазначено у поданій декларації.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, акт перевірки від 31.10.2011 № 379/23-1/36113000 містить лише констатацію факту про заниження валового та чистого доходу платника податків, без підтвердження таких доводів будь-якими доказами, тобто, акт не відповідає нормам законодавства.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що сума одержаного валового доходу, витрат, пов'язаних з одержанням доходу, та сума чистого доходу позивача відповідають первинним документам позивача. Оскільки позивачем було здійснено переплату податку на прибуток до бюджету, у відповідача були відсутні підстави для нарахування підприємству податкового зобов'язання з податку з на прибуток.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль