Ухвала суду № 28205147, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К-25780/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 року по справі №2-а-970/08/1570 за позовом Дочірнього підприємства «Трейд Лайн ЛТД»до Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 року, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Трейд Лайн ЛТД»до Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.09.2007 №0003012301/0 та №00030223301/0.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, отриманими з запізненнями, та недоведеністю факту порушення позивачем п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з огляду на те, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат у декларації за 3 квартали 2006 року витрати за послуги, отримані від ТОВ «Медіамаркет Груп»у липні 2006 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19.07.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.07.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.7.2.6, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР), п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон України №334/94-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 07.09.2007 №4937/23-1017/30914176, складеного за результатами комплексної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ДП «Трейд Лайн ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 01.07.2007 роки, відповідачем було прийнято податкові-повідомлення рішення від 17.09.2007 №0003012301/0, яким позивачу було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53553,00грн., у тому числі 35635,00грн. основного платежу та 17918,00грн. штрафних (фінансових) санкцій та №00030223301/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 5793,00грн., у тому числі 4138,00грн. основного платежу та 1655,00грн. штрафними фінансовими санкціями.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, п.5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок формування податкового кредиту за податковими накладними попереднього звітного періоду, а також п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України №334/94-ВР внаслідок віднесення до валових витрат у декларації за 3 квартали 2006 суму 16550,00грн. за послуги за розміщення зовнішньої реклами, які відповідно до акту приймання-здачі робіт отримані 30.06.2006, а тому повинні були включені до складу валових витрат у І півріччі 2006 року.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу другого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Судом встановлено, що спірні податкові накладні були отримані позивачем з запізненням, а тому були відображені у періоді коли вони були фактично отримані.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів, що не заперечується відповідачем, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України №334/94-ВР вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, яка сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг).

Отже, за встановлених судом обставин, що акт виконаних робіт від ТОВ «Медіамаркет Груп», отримано позивачем у липні 2006 року, а оплата отриманих послуг було здійснена 16.10.2006, висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат відповідає вимогам Закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв