Ухвала суду № 28205120, 22.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/31697/11

№ К/9991/31697/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2011

у справі № 2а-17932/09/0370 Волинського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2009 позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 31.03.2009 № 0000482399/0 про визначення ТОВ «Автопроміндустрія»податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2079268,00 грн. (включаючи суму штрафних (фінансових) санкцій) та № 0000492399/0 -про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1879792,00 грн. з мотивів відсутності правових підстав для проведення перевірки позивача, за наслідками якої були прийняті податкові повідомлення-рішення, що має наслідком їх незаконність.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено. Висновок суду апеляційної інстанції вмотивований посиланням на встановлений факт відсутності реального характеру поставок позивачу автомобільних кузовів нерезидентом фірмою «AUTO MAX s.c. JANUSZ PSZECH-MAREK WYRZYKOWSKI»(Республіка Польща), з огляду на встановлений факт відсутності з боку вказаного нерезидента ознак ділової активності з 2006 року.

У касаційній скарзі ТОВ «Автопроміндустрія»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ОДПІ просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку ТОВ «Автопроміндустрія»сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року, січень, лютий 2008 року, донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.03.2009 за № 74/23-99/34148335, про порушення позивачем норм підпункту 7.7.1, підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), у результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1039634,00 грн., у тому числі за 2007 рік: липень -145154,00 грн., серпень -151672,00 грн., вересень -172404,00 грн., жовтень -160785,00 грн., листопад -409619,00 грн. та завищено бюджетне відшкодування на загальну суму 1879792, у тому числі за 2007 рік: вересень -485599,00 грн., жовтень -505515,00 грн., листопад - 389667,00 грн., грудень -41993,00 грн., за 2008 рік: січень -424105,00 грн., лютий -32913,00 грн. Вказані порушення мали місце за господарськими операціями з поставки автомобільних кузовів та легкових автомобілів, що були у користуванні, у режимі імпорту від фірми «AUTO MAX s.c. JANUSZ PSZECH-MAREK WYRZYKOWSKI», яка згідно з інформацією податкового органу Республіки Польщі відсутня за юридичною адресою та не проявляє ознак ділової активності з 2006 року.

За наслідками перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.03.2009 № 0000482399/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2079268,00 грн.( у т.ч. 1039634,00 грн. - основний платіж, 1039634,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000492399/0 - про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року, січень, лютий 2008 року на загальну суму 1879792,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22834,00 грн.

Як встановлено у судовому процесі, перевірка податковим органом проводилась на підставі направлення № 000079 від 05.03.2009, наказу ДПА у Волинській області від 05.03.2009 № 102 на виконання постанови старшого слідчого прокуратури Волинської області від 13.02.2009.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 11 Закону України № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати, зокрема, планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до частини 6 статті 111 Закону № 509-XII позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених вказаним пунктом.

Разом з тим, нормою частини 13 статті 111 Закону № 509-XII визначено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Статтею 11-2 Закону № 509-ХІІ у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІУ (виключена згідно із Законом України від 02.12.2010 № 2756-УІ) передбачалось, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Встановлене вказаною статтею право суб'єкта господарської діяльності не допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є єдиним юридичним наслідком недотримання останнім порядку проведення перевірки.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та фірмою «AUTO MAX s.c. JANUSZ PSZECH-MAREK WYRZYKOWSKI»(резидент Республіки Польща) (продавець) було укладено контракт від 11.05.2006 № 1, за умовами якого позивач здійснював імпорт кузовів легкових автомобілів, за наслідками чого на підставі вантажних митних декларацій суми ПДВ у вартості вказаних кузовів відніс до складу податкового кредиту у податковому обліку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ, нарахованих у вартості товарів (послуг), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, правильно з врахуванням вимог ст. 86 КАС України оцінив інформацію, яка міститься в листі податкового органу Республіки Польща, стосовно того, що фірма «AUTO MAX s.c. JANUSZ PSZECH-MAREK WYRZYKOWSKI»не знаходиться за своїм місцезнаходженням та не проявляє ознак ділової активності з 2006 року, а основним видом її діяльності, зазначеним при державній реєстрації, вказано надання бухгалтерських послуг (а.с. 206-208). Встановлений в судовому процесі факт відсутності реальної господарської діяльності з боку контрагента позивача правильно розцінений судом апеляційної інстанції як такий, що виключає реальність операцій з поставки позивачу цим контрагентом кузовів автомобілів, а відтак вантажні митні декларації з огляду на недостовірність в них даних щодо постачальника не мають юридичного значення як документ, що підтверджує право на податковий кредит покупця (імпортера).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроміндустрія»залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак