Ухвала суду № 28205162, 18.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2012 р. м. Київ К-54791/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Кошіль В. В. Моторний О. А. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Пісчанська»на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 рокуу справі№ 2-а-9115/08/2070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Пісчанська»до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської областіпровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 року у справі № 2-а-9115/08/2070 позовні вимоги задоволено: визнано недійсними податкові рішення-повідомлення № 0000031600 від 24.03.2008 року, № 0000041600 від 14.04.2008 року, № 0000051600 від 19.05.2008 року, № 0000071600 від 12.06.2008

року, № 0000091600 від 18.07.2008 року, № 0000101600 від 11.08.2008 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 року апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 року у справі № 2-а-9115/08/2070 скасовано. Прийнято нову постанову. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою та поясненнях до неї, в яких просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.2, пп. пп. 5.3.1, 5.3.3 п. 5.3 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржене судове рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 11.12.2012 року відкладено розгляд справи на 18.11.2012 року.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень були акти, складені працівниками Красноградської міжрайонної ДПІ за результатами перевірок достовірності заявленої суми до бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ Агрофірма «Пісчанська», а саме: акт № 260/16-30767795 від 12.03.2008 року, акт № 386/16-30767795 від 08.04.2008 року, акт № 518/16-30767795 від 16.05.2008 року, акт № 624/16-30767795 від 09.06.2008 року, акт № 730/16-30767795 від 18.07.2008 року, акт № 818/16-30767795 від 07.08.2008 року, в яких зроблені висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема неправомірно до загальних декларацій по податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2008 року включено суми операцій щодо реалізації молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що покладання відповідачем на позивача обов'язку відображати в окремій, а не в загальній декларації з податку на додану вартість результати господарських операцій з реалізації переробним підприємствам власної продукції в живій вазі є безпідставним і має за своїми наслідками не фінансову підтримку вітчизняного товаровиробника, а необґрунтоване вилучення у нього коштів внаслідок безпідставного зменшення бюджетного відшкодування.

Суд апеляційної інстанції з посиланням пп. 6.2.6 ст. 6 та п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»дійшов на висновку про відмову в позові.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем, який є сільськогосподарським товаровиробником та в перевіряємому періоді здійснював поставки переробним підприємствам м'яса живою вагою та молока, протягом січня-червня 2008 року включено до складу податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість ПДВ від безпосередньої сільськогосподарської діяльності.

Порядок обчислення, сплати та застосування пільг з податку на додану вартість врегульований Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 6.2.6 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»у тому числі до 1 січня 2009 року за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Згідно з п. 11.21 ст. 11 цього Закону, якою було встановлено, що до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватись до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м`ясопродукти, у повному обсязі спрямовуються виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, у разі появи у сільськогосподарських товаровиробників за наслідками реалізації власної сільськогосподарської продукції суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, дозволено залишити у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямувати виключно для підтримки власного сільськогосподарського виробництва.

У відповідності до п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805 сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. При цьому сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко та молочну продукцію спрямовується на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.

На підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними, зокрема, м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Контроль за використанням коштів податку на додану вартість здійснюють, зокрема, відповідні органи державної податкової служби.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював операції, що підпадали під оподаткування за нульовою ставкою у відповідності до пп. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», товариство правомірно включало їх до загальної декларації.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що прийняте апеляційним судом нове рішення у справі підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Пісчанська»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 року у справі № 2-а-9115/08/2070 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 року у справі № 2-а-9115/08/2070 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді В. В. Кошіль

О. А. Моторний