Ухвала суду № 28204727, 27.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/30487/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

секретар Пономаренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області до приватного акціонерного підприємства "Росава" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області звернулось до суду із позовом до приватного акціонерного підприємства "Росава" (далі -ПАТ «Росава») про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень, квітень, травень 2011 року за списком № 1 у розмірі 1 628099 грн. 78 коп. та за списком № 2 у розмірі 120 164 грн. 49 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Росава» (ідентифікаційний код 30253385) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень, квітень та травень 2011 року за списком № 2 у розмірі 120164 грн. 49 коп. та за списком № 1 у розмірі 554448 грн. 77 коп. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування вказаних судових рішень з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Підчас розгляду справи в суді першої інстанції ПАТ «Росава»надало заяву про визнання адміністративного позову в частині стягнення суми заборгованості за списком № 2 на суму 120164 грн. 49коп. та частково за списком № 1 у розмірі 554448 грн. 77 коп.

Разом з тим, відповідач зазначив, що позовні вимоги в іншій частині необґрунтовані, оскільки позивачем до розрахунку суми заборгованості за списком № 1 включено осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі -Закон України 1058-ІV).

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі -Закон № 1788-ХІІ). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" ? "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-ХІІ.

Враховуючи вищевикладене, висновки судів про відсутність обов'язку у ПАТ «Росава»відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, особам яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Закону 1058-ІV, не ґрунтується на законі. Тому судові рішення не можуть залишатися без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи н новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що для правильного вирішення даного спору необхідно з'ясувати який саме розмір сум підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, перевірити докази понесення позивачем фактичних витрат та навести відповідні розрахунки, а судами попередніх інстанцій ці обставини не досліджувалися, оскільки рішення ухвалювалися в межах визнання позову відповідачем, тобто в порушення вимог ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України суди не повно та не всебічно з'ясували обставини в адміністративній справі, тобто порушили норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк