Постанова № 28204683, 12.12.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4448/2012

12 грудня 2012 року 12год. 38хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Малеванчук І.В.

відповідача: представник Столяр М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "ОлПак" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ОлПак» (далі - ПП «ОлПак») звернулося з адміністративним позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 №0000023519 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 147 462,00грн. (в т.ч. 121759,00грн. - за основним платежем та 25703,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням рішенням та висновками відповідача викладеними в акті від 04.10.2012 №23\16-40/35119077 складеного за результатом проведеної позапланової виїзної перевірки ДПС у Рівненській області, про порушення ПП «ОлПак» п.п 7.2.3 п.72, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст.198, п. 201.4, п. 201.6 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого ним начебто занижено податок на додану вартість на суму 121 759,00грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Додатково повідомив суду, що на переконання відповідача, позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах із контрагентами: ТОВ «Юніс-Сервіс», ТОВ «Компанія «Спецтрейдінг», ТОВ «Алчевськ-Трейд 2007», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Елаком Інвест», ТОВ «Декос Альянс», які згідно результатів автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, не задекларували свої зобов'язання з податку на додану вартість. В свою чергу, жодних невідповідностей нормам чинного законодавства наданих під час проведення перевірки первинних документів, що підтверджують реальність здійснених операцій та проведення розрахунків з названими контрагентами - відповідачем не виявлено.

Таким чином, суб'єкт владних повноважень ставить у залежність віднесення позивачем відповідних сум до складу податкового кредиту у залежність до віднесення контрагентами ПП «ОлПак» зобов'язання з податку на додану вартість, що на його думку є безпідставним та необґрунтованим.

На підставі наведеного просить позов ПП «ОлПак» задовільнити в повному обсязі.

Відповідач позову не визнав.

У судовому засіданні, під час розгляду справи по суті представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом, з 21.09.2012 по 27.09.2012 ДПС у Рівненській області проводила позапланова виїзна документальна перевірка ПП 2олПак» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Юніс-Сервіс», ТОВ «Компанія «Спецтрейдінг», ТОВ «Алчевськ-Трейд 2007», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Елаком Інвест», ТОВ «Декос Альянс» за період з 01.10.2009 по 30.06.2012.

За наслідком проведеної перевірки ДПС у рівненській області складено акт від 04.10.2012 №23/16-40/35119077 (а.с.10-24).

Згідно висновків податкового органу відображених у акті перевірки, перевіркою встановлено порушення ПП «ОлПак» пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 та п.198.3 ст. 198 п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.10.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 121 759,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 04.10.2012 №23/16-40/35119077 Здолбунівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 №0000023519 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 147 462,00грн. (а.с.25).

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень судом враховано, що порядок формування сум податкового кредиту до 01.01.2011 визначався Законом «Про податок на додану вартість». Відповідно до якого не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).

З 01.01.2011року порядок формування сум податкового кредиту визначено Податковим Кодексом України.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, визначальними факторами для віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту є зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Під господарською діяльністю, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України слід розуміти діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом з тим, як встановлено судом з досліджених доказів у справі, єдиною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що за результатами автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ «Юніс-Сервіс», ТОВ «Компанія «Спецтрейдінг», ТОВ «Алчевськ-Трейд 2007», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Елаком Інвест», ТОВ «Декос Альянс» не задекларовано зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряє мий період по господарських операціях з ПП «ОлПак», у зв'язку із чим, на переконання податкового органу позивачем таким чином завищено податковий кредит на вказану суму.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі -Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Долучені позивачем до справи та надані до перевірки документи є первинними у розумінні Закону №996-XIV та повністю відображають зміст господарських операцій, їх кількісні та вартісні показники. Жодних зауважень щодо оформлення первинних документів у акті перевірки відповідачем не зазначено.

Реальність та товарність господарських операцій позивача з названими контрагентами в ході розгляду справи відповідачем не заперечувалась, а тому відповідно до відповідно до ст..11 КАС України не досліджувалась в судовому засіданні.

Обставини щодо фактичного надходження, оприбуткування та використання позивачем отриманих цінностей (за спірними операціями) у господарській діяльності відповідачем не заперечувались та не спростовувались.

За таких обставин, на переконання суду позивач (на підставі вищевказаних норм права та обумовлених первинних та облікових документів, податкових накладних) правомірно відніс суму ПДВ за операціями з ТОВ «Юніс-Сервіс», ТОВ «Компанія «Спецтрейдінг», ТОВ «Алчевськ-Трейд 2007», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Елаком Інвест», ТОВ «Декос Альянс» до складу податкового кредиту.

Що ж стосується обставин на які при обґрунтуванні заперечень на вказаний позов посилався представник відповідача , суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Норми ПК України не ставлять формування податкового кредиту в залежність від подання чи не подання звітності контрагентом такого платника до податкового органу та декларування ним у такій звітності господарських зобов'язань.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування повинен нести безпосередньо той платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустив правопорушення.

Крім того, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагенту позивача свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Відповідачем не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. (Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у справі №К/9991/1557/11, ухвала від 20.07.2011року).

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

За таких обставин, суд вважає висновок відповідача про заниження позивачем суми податкових зобов'язань заявлених у податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року безпідставним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012 №0249021541 - протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що Здолбунівською ОДПІ не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 03.08.2012р. №1000112300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18433,00грн. (14746,00грн. - за основним платежем, 3687,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією від 18.10.2012 №0000023519.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "ОлПак" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 475, 00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.