Ухвала суду № 28204614, 18.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2012 р. м. Київ К-24077/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегія суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Муравйов О. В. Кошіль В. В. Моторний О. А. Малюги Ю. В. Ястремський В. П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 рокуу справі№ 23/161/08-АПза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аквадор»до за участюГоловного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Прокуратури Запорізької областіпростягнення суми бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2008 року у справі № 23/161/08-АП в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадор»задоволено. Постанову Господарського суду Запорізької області від 03.11.2008 року у справі № 23/161/08-АП скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадор»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 3 985 256,40 грн.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову господарського суду. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Прокуратура Запорізької області надіслала заяву про приєднання до касаційної скарги.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погоджується, просить залишити оскаржене судове рішення у справі без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначних цим Законом, право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідачем-2 не доведено правомірність відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в заявленій позивачем сумі, докази у справі свідчать про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20.01.2006 року позивачем в порядку пп. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»надано до відповідача-2 податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2005 року та заяву з розрахунком суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до даних цих документів позивачем визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, - 4 012 423,00 грн.

30.08.2006 року позивачем до податкового органу поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період грудень 2006 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно яким сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню зменшена, становить -3 985 256,00 грн.

За даними розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до податкової декларації), сума податкового кредиту попереднього податкового періоду визначена в розмірі 19 409 027,00 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), - 18 634 707,00 грн.

02.03.2006 року податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року, за результатами якої складений акт № 132/2303-32121636, яким зафіксовано, що в порушення пп. 5.12.4 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, не віднесено до рядку 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»суму 4 012 423,00 грн., а віднесено до рядку 25.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку».

Також в акті перевірки зазначено, що задекларовані суми з податку на додану вартість, заявлені підприємством до відшкодування з бюджету за попередні звітні періоди, не відшкодовані.

На особовому рахунку позивача станом на 23.02.2006 року сума переплати з податку на додану вартість (з урахуванням декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року) становить 4 012 423,00 грн.

В ході перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановлено, що в порушення п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем безпідставно включено до рядку 24 податкової декларації за грудень 2005 року «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного податкового періоду»сума податку на додану вартість 3 985 256,40 грн. по податковим накладним, отриманим від ПП «Укрметалпром»- на загальну суму 1 423 010,88 грн., в т.ч. податок на додану вартість 237 168,48 грн.; ТОВ «Перемога-2000»- на загальну суму 7 956 722,39 грн., в т.ч. податок на додану вартість 1 326 118,94 грн.; ТОВ «Т.І.М.А»- на загальну суму 14 531 813,88 грн., в т.ч. податок на додану вартість 2 421 968,98 грн.

Відповідно до висновків акта позивачем завищено суму податку на додану вартість по рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року на 4 012 423,00 грн.

10.03.2006 року за результатами проведеної перевірки відповідачем-2 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042303/0/2885, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2005 року в загальному розмірі 4 012 423,00 грн.

07.04.2006 року відповідачем-2 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042303/1/3936, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2005 року в загальному розмірі 4 012 423,00 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області № 11/460/06-АП 30.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2007 року, позов задоволено в повному обсязі. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 10.03.2006 року № 0000042303/0/2885, від 07.04.2006 року № 0000042303/1/3936 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3 985 256,40 грн.

У вказаних рішеннях судів зазначено, що суми податку на додану вартість, які були віднесені позивачем до складу податкового кредиту у зв'язку з придбанням товару у ПП «Укрметалпром», ТОВ «Перемога-2000», ТОВ «Т.І.М.А», підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Вказані контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Листом від 31.01.2008 року б/н позивач повідомив відповідача-2 про те, що в судовому порядку оскаржені податкові повідомлення-рішення скасовані, визнані недійсними, у зв'язку з чим всі суми податкового кредиту, заявлені позивачем до відшкодування з бюджету, підтверджені, є законними, у зв'язку з чим просив надати у встановлений Законом України «Про податок на додану вартість»строк в орган Державного казначейства висновок із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

На момент вирішення спору судом першої інстанції до відповідача-1 висновок органу державної податкової служби та реєстр суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість позивача за вказаний в позовній заяві звітний період не надходило. Такі дії відповідача-2 обґрунтовує посиланням на обставини, встановлені під час перевірки (акт перевірки від 02.03.2006 року № 132/2303/32121636).

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган в залежності від результатів перевірки надсилає платнику податку одне із зазначених в цьому підпункті податкових повідомлень.

Підпунктом 7.7.8 статті 7 цього Закону передбачено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В обґрунтування відмови в наданні висновку податковий орган зазначає, що в результаті перевірки по ланцюгу до виробника продукції постачальників підприємства не підтверджено надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету.

Дані доводи підлягають відхиленню, оскільки якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем виконані всі умови для отримання суми бюджетного відшкодування, визначеної в декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року, відомості якої підтверджені судовими рішеннями, що набрали законної сили, суми податку на додану вартість, заявлені до відшкодування, позивачем перераховані покупцям в установленому порядку, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

У зв'язку із залишенням касаційної скарги без задоволення, виконання оскарженого судового рішення у справі підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 року у справі № 23/161/08-АП залишити без змін.

Поновити виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 року у справі № 23/161/08-АП.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді В. В. Кошіль

О. А. Моторний