Ухвала суду № 28204586, 20.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2012 р. м. Київ К-20960/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Усенко Є.А.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.08.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010

у справі № 2а-1056/09/2770

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп" (далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача - Ксензи О.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.08.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010, уточнені позовні вимоги Товариства задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 20.11.2008 № 0000053500/0, від 23.01.2009 № 0000053500/1, від 31.03.2009 № 0000053500/2 та від 11.06.2009 № 0000053500/3.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій її заявник просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права, зокрема, пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з урахуванням такого.

Судами під час розгляду справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 850 980,50 грн. (у тому числі 564 980 грн. за основним платежем та 286 000,50 грн. за штрафними санкціями),

були прийняті за наслідками проведення ДПІ позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2008, оформленої актом від 07.11.2008 № 1513/10/35-004/32992612, з урахуванням результатів процедури апеляційного узгодження позивачем донарахованої суми податкового зобов'язання.

Підставою оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок того, що в рамках виконання договору доручення від 02.08.2007 № 1/08 Товариство (виконавець) за замовленням Фонду «Москва-Севастополь»(замовник) придбало у третіх осіб товарно-матеріальні цінності для забезпечення укомплектування матеріально-технічними засобами та майном побутового призначення військової частини 53006 Чорноморського Флоту; при цьому податкові зобов'язання з ПДВ були сформовані позивачем виключно на суму винагороди, одержаної Товариством від замовника за виконання названого договору доручення.

Згідно з абзацом третім пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції послалися на те, що наведена норма Закону не поширюються на спірні правовідносини, позаяк позивач не передавав замовнику придбані від його імені та за рахунок його коштів товари, а відповідні товарно-матеріальні цінності поставлялися безпосередньо отримувачам на території України.

Однак такий висновок судів є неправильним, позаяк наведені правила формування даних податкового обліку повіреного не залежать від того, яким чином здійснюється поставка придбаних за дорученням та за рахунок іншої особи товарів та послуг (зокрема, чи передаються такі товари безпосередньо замовникові). Тобто для цілей оподаткування за правилами наведеної статті Закону поставкою за дорученням іншої особи слід вважати і передачу придбаного за дорученням та за рахунок іншої особи товару будь-якому отримувачу, вказаному таким довірителем.

Виконання ж таких операцій обумовлює виникнення у повіреного обов'язку збільшити податкові зобов'язання за фактом передачі товарів отримувачу та права на включення до податкового кредиту суми ПДВ, пред'явленої постачальниками у складі вартості придбаних за дорученням товарів, за наслідками їх оплати.

У розглядуваному випадку суди не дослідили обставин виконання позивачем наведених вимог Закону, доводи податкового органу щодо заниження Товариством податкового зобов'язання з ПДВ внаслідок порушення правил пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не перевірили.

Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як наведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень, то останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини і за наслідками встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на реорганізації відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником - державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Севастополя її правонаступником - державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби задовольнити частково.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.08.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 у справі № 2а-1056/09/2770 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Г.К. Голубєва Є.А. Усенко