ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" грудня 2012 р. м. Київ К-25110/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Усенко Є.А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу акціонерного товариства "Гідроапаратура" (далі -Товариство)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2009
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010
у справі № 2а-40067/09/2070
за позовом Товариства
до державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі -ДПІ)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У липні 2009 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 02.07.2009 № 001432302/0 та № 0001422302/0.
Постановою названого суду від 29.09.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010, у позові відмовлено з посиланням на відсутність зв'язку спірних операцій з поставки робіт позивачеві з його господарською діяльністю.
На вказані судові акти Товариством подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, внаслідок чого було ухвалено неправильні по суті спору рішення.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2008, за наслідками якої було складено акт від 17.06.2009 № 4553/23-212/21180006 та донараховано позивачеві податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 35853 грн. (у тому числі 23902 грн. за основним платежем та 11951 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2009 № 0001432302/0, а також податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 46389 грн. (у тому числі 30926 грн. за основним платежем та 15463 грн. за штрафними санкціями).
Підставою для оспорюваних донарахувань став висновок податкового органу про те, що Товариство при визначенні бази оподаткування податку на прибуток незаконно врахувало витрати на оплату робіт з впровадження та технічного нагляду за використанням вироблених ним гідророзподілювачів у складі автопідйомників, які випускаються ДП «Метілопольський завод «Гідромаш», що були виконані товариством з обмеженою відповідальністю «Стріла»в рамках виконання договору від 01.09.2006 № 5, а також віднесло до податкового кредиту пред'явлену йому названим постачальником суму ПДВ у складі вартості поставлених робіт. При цьому податковий орган виходив з того, що спірні роботи не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей оподаткування податком на прибуток валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому за правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що критеріями врахування витрат платника при визначенні бази та об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість є, зокрема, дійсне понесення таких витрат з господарською метою. При цьому господарський характер витрат визначається з урахуванням обставин, що свідчать про намір платника отримати економічний ефект від операції.
У розглядуваному випадку суди за наслідками ретельного дослідження обставин щодо поставки позивачеві спірних робіт дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці операції не передбачають одержання Товариством будь-яких економічних вигод. Так, судами встановлено, що за договором купівлі-продажу від 10.01.2004 позивач (продавець) поставив ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш»(покупець) продукцію -гідророзподілювачі та робочі панелі; право власності на цей товар перейшло до покупця в момент його передачі на складі Товариства; будь-яких додаткових обов'язків продавця щодо технічного нагляду за впровадженням поставленого ним товару у виробництво договором купівлі-продажу не передбачалося; в подальшому придбана продукція використовувалась ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш»для виробництва автопідйомників. Фактично спірні роботи з впровадження та технічного нагляду за використанням поставлених гідророзподілювачів та робочих панелей були замовлені позивачем після поставки цих товарів, не були обумовлені виконанням Товариством своїх договірних зобов'язань та не стосувалися виробництва або продажу продукції позивача. А відтак суди дійшли об'єктивного висновку щодо відсутності зв'язку витрат на оплату цих робіт з господарською діяльністю Товариства, що, в свою чергу, виключає законність врахування цих витрат під час формування даних податкового обліку позивача.
Доводи касаційної скарги вказаного висновку судів не спростовують. Так, посилання скаржника на необхідність попередження можливих негативних наслідків як на об'єктивну причину придбання спірних робіт не дає підстави для висновку про відповідність спірних витрат вимогам, наведеним у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Гідроапаратура" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010 у справі № 2а-40067/09/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Є.А. Усенко
Судове рішення № 28204577, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 20.12.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № к-25110/10-с. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: