Ухвала суду № 28204559, 01.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року м. Київ К-17596/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010

у справі № 8/403

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2008 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому (з урахуванням подальших доповнень до позовних вимог) просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 12.01.2008 № 0000042311/0, від 13.06.2008 № 0000042311/2 та від 18.08.2008 № 0000042311/3, а також визнати протиправними дії відповідача, які полягали у проведенні перевірки Товариства та складення акта від 26.12.2007 № 15449/23-11-24932398.

Постановою названого суду від 10.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010, позов задоволено частково; оспорювані акти індивідуальної дії визнано протиправними та скасовано; в решті позову відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товарно-матеріальних цінностей товариством з обмеженою відповідальністю «Батекс»(далі -ТОВ «Батекс») підтверджується документально, тоді як правопорушення, допущені цим контрагентом, не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на податкову вигоду.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що документи (зокрема, податкові накладні), підписані від імені ТОВ «Батекс»невстановленою особою, не можуть підтверджувати податковий кредит покупця (позивача у справі), позаяк не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення, за якими Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 98021,19 грн. (у тому числі 65347,49 грн. за основним платежем та 32673,70 грн. за штрафними санкціями) було прийнято ДПІ за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з питань правових відносин з ТОВ «Батекс»за 2002-2007 роки, оформленої актом від 26.12.2007 № 85449/23-11-24932398. Підставою для донарахування зазначеної суми податкового зобов'язання з ПДВ став факт невизнання податковим органом права позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ, пред'явленої йому до сплати названим контрагентом у ціні поставленого товару (тканини) в рамках виконання договору купівлі-продажу від 01.06.2005 № 24. Свою позицію по справі ДПІ мотивує тим, що ТОВ «Батекс»було зареєстровано на підставних осіб, які не мали будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності цього товариства (як це було встановлено рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.02.2006 у справі про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Батекс»). У зв'язку з цим, за висновком ДПІ, складені названим постачальником первинні документи (у тому числі податкові накладні) не можуть бути підставою для податкового обліку як такі, що не містять підпису уповноваженої особи постачальника.

Дослідивши та оцінивши подані учасниками спору докази, суди дійшли вірного висновку, що представлені документи підтверджують реальність господарських операцій зі спірним контрагентом та оплату їх вартості. Сформований позивачем податковий кредит відповідає умовам, наведеним у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто є сформованим за наслідками реального придбання товарів та документально підтвердженим.

Так, в силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено судами, на підтвердження законності формування податкового кредиту за спірними операціями позивачем подано договір купівлі-продажу, накладні, видаткові накладні, якими оформлювалися спірні операції з поставки продукції в адресу Товариства, а також товарні звіти про використання придбаної тканини у діяльності позивача.

Таким чином, реальність господарських операцій підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку.

Доказів на спростування вказаних обставин податковим органом не представлено.

Вирішуючи цей спір, суди об'єктивно встановили, що дії Товариства не спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням необґрунтованої податкової вигоди, позаяк Товариством було укладено правочин з наміром здійснити господарські операції, необхідні для провадження основного виду діяльності (оптової та роздрібної торгівлі тканинами, виробництво, ремонт та переробка одягу). Установлені судами обставини справи свідчать, що сторони добросовісно виконали свої зобов'язання з рамках укладеного договору, придбану продукцію Товариство оприбуткувало та використало у господарській діяльності. Спірні операції не спрямовані на ухилення від оподаткування та не мають фіктивного характеру. Первинні документи, представлені Товариством, оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, містять достовірні дані відносно змісту операції та реквізити сторін. Факт взаємозалежності або афілійованості позивача зі спірним контрагентом (ТОВ «Батекс») не встановлений.

Висновок про недостовірність податкових накладних, підписаних не особою, зазначеною в установчих документах постачальника його керівником, не може самостійно, за відсутності інших фактів та обставин, розглядатися як підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою.

Таким чином, визнаючи правомірність формування податкового кредиту в оспорюваній сумі, суди дослідили та оцінили фактичні взаємовідносини позивача з контрагентом у розрізі обставин, на яких ґрунтуються висновки податкового органу про отримання позивачем незаконної податкової вигоди, з урахуванням правил формування податкового кредиту, наведених у підпунктах 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В іншій частині прийняті у справі судові акти учасниками спору не оскаржуються.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010 у справі № 8/403 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко