Ухвала суду № 28204485, 29.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2012 р. м. Київ К-23153/10

К-23153/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010

у справі № 2а-1579/09/2770 Окружного адміністративного суду м. Севастополя

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Соріус»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання надати висновок для бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04.11.2009 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 20.08.2009 № 0000320235/1, зобов`язано відповідача надати до ГУ ДК України у м. Севастополі висновок щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача за квітень 2007 року в сумі 396264,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 20.08.2009 № 0000320235/1, в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі заявлених позовних вимог.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку ПП «Соріус»за квітень 2009 року задекларованої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 396264,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.08.2009 № 0000320235/1, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.06.2009 за № 50/235/22285658/3229/10 про порушення підприємством норм підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР. Вказані порушення, за висновком ДПІ, мали місце у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту в податковій декларації за березень 2009 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ДП ДК «Укрспеуекспорт» Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством «Спецтехноекспорт»(комісіонером) на поставку послуг з комісійної торгівлі продукцією позивача (комітента) на адресу Об`єднаного штабу Міністерства оборони Індії.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (комітент) та ДП ДК «Укрспеуекспорт»Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством «Спецтехноекспорт» (комісіонер) було укладено ряд договорів комісії: від 19.04.2008 № STE-1-163-Д/К-08, від 17.09.2008 № STE-1-252-Д/К-08, від 03.11.2008 № STE-1-308-Д/К-08, від 24.11.2008 № STE-1-309-Д/К-08, від 24.11.2008 № STE-1-310-Д/К-08, від 24.11.2008 № STE-1-312-Д/К-08, за умовами яких комісіонер зобов`язувався від свого імені та за рахунок комітента здійснити поставку суднових та корабельних запасних частин на умовах СІР а/п Мумбай / CIF порт Мумбай. Згідно пункту 5.3 договорів комісії комісіонер має право вираховувати комісійну винагороду (виплату) з коштів, які надходять на його рахунок від покупців, розмір якої (винагороди) становить різницю між ціною продажу продукції, встановленої комісіонером, та ціни реалізації продукції за укладеними комісіонером зовнішньоекономічними контрактами. На виконання договорів комісії комісіонер поставив продукцію позивача Об`єднаному штабу Міністерства оборони Індії, про що склав звіти комісіонера від 03.03.2009, від 26.03.2009, від 27.03.2009 та виписав податкові накладні на поставку, зокрема, комісійних послуг, вартість за які визначена з врахуванням податку на додану вартість (а.с.120-144). Фактичне здійснення експорту продукції позивача та надання комісійних послуг позивачу Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством «Спецтехноекспорт»за договорами комісії ДПІ не оспорюється. Довід відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих та сплачених в ціні комісійних послуг, обґрунтований посиланням на відсутність факту перерахування позивачем комісіонеру плати за ці послуги (комісійної винагороди).

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 ст. 1012 цього Кодексу встановлено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. (ст. 1018 ЦК України).

Надаючи право комісіонеру здійснити вирахування суми комісійної винагороди з суми виручки, отриманої комісіонером від покупців за договорами поставки, комітент тим самим здійснив оплату за надані комісіонером послуги, з врахуванням понесених ним витрат на виконання зобов`язань за договором комісії (транспортно-експедиторські послуги, послуги з міжнародного перевезення), так як вказані кошти є власністю комітента у силу норми ст. 1018 ЦК України.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 цієї статті платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Враховуючи відсутність спростування з боку ДПІ реальності наданих позивачу послуг за договорами комісії, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про правомірність включення позивачем до суми податкового кредиту за березень 2009 року сум ПДВ, сплачених комісіонеру у вартості комісійних послуг (фактично понесених позивачем витрат), які у подальшому були враховані при обрахунку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в податковому обліку за квітень 2009 року.

У силу норм ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак