Ухвала суду № 28204447, 18.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2012 р. м. Київ К-21249/10

К-19936/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року

у справі № 2а-2105/09/9/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим,

Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим,

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»(позивач) до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (відповідач-2) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000012304/0 від 20 січня 2009 року. Стягнуто на користь ВАТ «Кримський содовий завод»з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, Прокуратура Автономної Республіки Крим та Красноперекопська ОДПІ в Автономній Республіці Крим оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах, прокуратура та відповідач-1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2009 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу Прокуратури Автономної Республіки Крим позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Кримський содовий завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за січень, лютий, березень, травень, червень 2008 року з врахуванням матеріалів перевірок, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів стосовно сплати податку на додану вартість по ланцюгу товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за результатами якої складно акт № 50/23-4/05444546/5 від 16 січня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012304/0 від 20 січня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 259 000,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгам постачання.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з підстав того, що по ланцюгам постачання встановлено контрагентів, які визнано банкрутами або які не знаходяться за юридичною адресою та не звітують до податкових органів за місцем реєстрації.

Крім того, судами встановлено, що в охоплений перевіркою період позивачем здійснювались господарські операції з придбання будівельно-монтажних робіт у Компанії «Інстрой»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, а також з придбання вугілля антрациту марки АО 25-50 мм у Закритого акціонерного товариства «Каліна-ЛТД», фактичне виконання яких відповідачем не спростовується.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ВАТ «Кримський содовий завод» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у контрагентів будівельно-монтажних робіт та товарно-матеріальних цінностей, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також, судами встановлено, що на момент виписки на адресу позивача податкових накладних його постачальники знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідні Свідоцтва.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому, слід зазначити, що пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Вимога ж пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2009 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.