Ухвала суду № 28204444, 18.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/2196/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року

у справі № 2а-18828/10/2670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Екостандарт»(позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000824110/0 від 09 грудня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем факту реальності здійснення спірних господарських операцій, у зв'язку з чим укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСІМУС-С»договори є нікчемними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року апеляційну скаргу ЗАТ «Екостандарт»задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2011 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000824110/0 від 09 грудня 2010 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2011 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Екостандарт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 617/4110/21661022 від 26 листопада 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000824110/0 від 09 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 81 922 369,00 грн. (45 512 427,00 грн. -основний платіж, 36 409 942,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості вугільної продукції, отриманої від ТОВ «МАКСІМУС-С»на підставі договорів № 01/02-УД від 01 лютого 2010 року та № 02/04-УД від 02 квітня 2010 року, а також вартості послуг складського зберігання, отриманих від вказаного підприємства на підставі договору від 01 лютого 2010 року, з огляду на їх нікчемність.

Зазначений висновок СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків зроблено з підстав того, що Прокуратурою Печерського району м. Києва порушено кримінальну справу за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва шляхом створення, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест індастрі інвест»(контрагента позивача по другому ланцюгу постачання) за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Також, податковий орган посилався на акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугіллясервісбуд»(контрагента позивача по третьому ланцюгу постачання), відповідно до якого всі угоди з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), укладені вказаним підприємством, визнано нікчемними, в тому числі й угоди, укладені з ТОВ «Гефест індастрі інвест».

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «МАКСІМУС-С» підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі вугілля, актами приймання-передачі вугілля на зберігання, актами повернення вугілля з відповідального зберігання, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями, що відповідачем не спростовується.

Поміж іншого, факт товарності спірних господарських операцій та належного виконання сторонами зобов'язань за договорами постачання вугільної продукції № 01/02-УД від 01 лютого 2010 року, № 02/04-УД від 02 квітня 2010 року та складського зберігання від 01 лютого 2010 року підтверджується рішенням Господарського суду Луганської області від 16 червня 2011 року у справі № 28/76/2011.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «МАКСІМУС-С».

Адже, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, посилання відповідача на нікчемність договорів постачання вугільної продукції № 01/02-УД від 01 лютого 2010 року, № 02/04-УД від 02 квітня 2010 року та складського зберігання від 01 лютого 2010 року є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних правочинів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.