Ухвала суду № 28204300, 18.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2012 р. м. Київ К-13549/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Кошіль В. В. Моторний О. А. Малюги Ю. В. Мисливий І. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2007 року Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 рокуу справі№ 2а-1883/07 (6/74) (22а-10957/08)за позовомДочірнього підприємства «Лінтек-Україна»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2007 року у справі № 6/74 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0001282302/2 від 06.07.2007 року в частині 43 725,00 грн. (з них 29 150,00 грн. -основного платежу, 14 575,00 -штрафні (фінансові) санкції). В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Лінтек-Україна»задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2007 року у справі № 6/74 скасовано в частині відмови в позові. В цій частині прийнята нова постанова. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0001282302/2 від 06.07.2007 року в частині 366 537,65 грн. (з них 277 675,00 грн. -основного платежу, 88 862,15 -штрафні (фінансові) санкції. В решті постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2007 року у справі № 6/74 залишена без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю постанову апеляційного суду, а постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, прийняти нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 4.1.3, абз. 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва виїзної планової документальної перевірки дотримання Дочірнім підприємством «Лінтек-Україна»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року складений акт № 391/23-02/23496268 від 21.02.2007 року, яким зафіксовані порушення позивачем пп. 4.1.3, абз. 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4., пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до заниження податку на прибуток на суму 1 412 745,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001282302/0 від 01.03.2007 року про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 579 388,00 грн., в т.ч. основний платіж -1 412 745,00 грн. та штрафні санкції -1 166 643,00 грн.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги підприємства (рішення № 1569/10/25-007 від 26.04.2007 року) податкове повідомлення-рішення № 0001282302/0 від 01.03.2007 року залишено без змін.

Позивач оскаржив вказане рішення до ДПА у м. Києві, за результатами розгляду повторної скарги рішенням ДПА у м. Києві № 2340/10/25-114 від 02.07.2007 року скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001282302/0 від 01.03.2007 року та № 0001282302/1 від 27.04.2007 року в частині 1 105 919,50 грн. донарахованої суми податку на прибуток та у відповідній частині застосованої штрафної санкції. На підставі зазначеного рішення ДПА у м. Києві відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001282302/2 від 06.07.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 410 262,65 грн., в т.ч. за основним платежем -306 825, 50 гри. та штрафні санкції -103 437,15 грн.

Не погоджуючись з донарахуванням, позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем віднесено до валових витрат суму збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют в сумі 115 154,79 грн. Також віднесено до складу валових витрат суму комісійної винагороди, сплаченої КФ АКБ «Укрсиббанк», в розмірі 5 757,74 грн.

Згідно з пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування»(крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Відповідно до п. 16 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загально державних податків і зборів (обов'язкових платежів) відноситься збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют (ч. 5 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»).

Пунктом 2 Розділу 2 Статуту позивача передбачено предметом діяльності підприємства є самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності в формах експортно-імпортних операцій, використання виручки в іноземній валюті, а підпунктом «і»пункту 1 розділу 3 визначено, що для виконання статутних завдань підприємство має право реалізовувати свою продукцію і майно в національній чи іноземній валюті за цінами й тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанцій погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірне включення позивачем до валових витрат суму збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют в сумі 115 154,79 грн.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат віднесено суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпункт 5.3.1 цього Закону, містить виключний перелік потреб, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Норми вказаного Закону не містять заборони щодо віднесення до валових витрат комісійної винагороди, сплаченої КФ АКБ «Укрсиббанк»в розмірі 5 757,74 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується висновком судів про неправомірність застосування до позивача донарахування з податку на прибуток в розмірі 43 725,00 грн. (з них 29 150,00 грн. -основного платежу та 14 575,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій).

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відмовляючи в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення на суму 366 537,65 грн., суд першої інстанції виходив з обґрунтованості визначеної суми податкового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до положень пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податку свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час перевірки відповідачу було надано договір купівлі-продажу цінних паперів № 139-04-К від 27.05.2004 року, згідно з яким витрати на придбання цінних паперів у 2004 році становили 5 066 500,00 грн. Проте, позивачем у розрахунку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами за 2004 рік (додаток К3) помилково зазначено витрати на меншу суму -лише 2 658 900,00 грн., що не відповідало фактичним витратам і призвело до помилкового завищення суми податкового зобов'язання за 2004 рік за результатам діяльності з цінним паперам та деривативами.

Так, у другому кварталі 2004 року за вказаними договором позивачем були придбані цінні папери на загальну суму 5 066 500,00 грн., а саме: векселі № 80351641214569 (емітент ТОВ «Україна-Лінк») вартістю 2 066 500,00 грн.; № 80351641288173 (емітент ТОВ «Незалежність 1») вартістю 1 900 000,00 грн.; № 80351641248175 (емітент ТОВ «Незалежність 1») вартістю 1 100 000,00 грн., факт передачі яких підтверджується актом приймання-передачі від 28.05.2004 року.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо платником податку самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій ним декларації, такий платник має право включити уточнені показники до складу податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

У зв'язку з допущеною помилкою в декларацію з податку на прибуток підприємства за другий квартал 2004 року до додатку К3 балансова вартість зазначених вище цінних паперів була внесена не повністю, а внесено лише у розмірі 2 658 900,00 грн., при цьому вартість векселя № 80351641214569 (емітент ТОВ «Україна-Лінк») в розмірі 2 066 500,00 грн. не була внесена. Дана обставина і стала причиною помилкового завищення позивачем суми податкового зобов'язання.

Отже, валові витрати підприємства в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами були занижені у другому кварталі 2004 року на суму вартості векселя № 80351641214569 (емітент ТОВ «Україна-Лінк») у розмірі 2 066 500,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки податковий облік цінних паперів та деривативів ведеться підприємством в окремому податковому обліку (додаток К3), а помилка стосовно векселя № 80351641214569 виявлена лише у другому кварталі 2006 року, вартість цього векселя була включена до додатку К3 декларації з податку на прибуток підприємства у тому ж другому кварталі 2006 року, але частково -у розмірі 999 500,00 грн., що випадково співпадає з сумою витрат на придбання отриманого 23.07.2003 року від ТОВ «Незалежність»(емітент ТОВ «України-Трейд») векселя за 999 500,00 грн. номінальною вартістю 1 000 000,00 грн. (1 000 000,00 грн. = 999 500,00 грн. + 500,00 грн.).

У 2006 році позивачем виявлено помилку у декларації про оподаткування прибутку підприємств та додатку К3 за 2004 рік. Скориставшись своїм правом на включення уточнень показників до податкової декларації позивачем внесено уточнення до податкової декларації за другий квартал 2006 року, протягом якого такі помилки були виявлені, шляхом внесення до складу валових витрат частини витрат на придбання векселя у 2004 році у розмірі 999500,00 грн., що спростовує доводи податкового органу про повторне відображення суми придбаного позивачем векселя у ТОВ Фірма «Незалежність».

Відносно суми 111 200,00 грн., яку позивачем віднесено до складу валових витрат у четвертому кварталі 2004 року, апеляційним судом з врахуванням матеріалів справи встановлено, що висновок відповідача з огляду на розмір збитків за 2004 рік та порушення визначення розміру валових витрат, яке нібито мало місце, вказану на суму у четвертому кварталі 2004 року не мало і не могло мати наслідків для визначення суми податкового зобов'язання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 230, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 року у справі № 2а-1883/07 (6/74) (22а-10957/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді В. В. Кошіль

О. А. Моторний