Постанова № 28204280, 21.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2012 року 08:40 № 2а-15827/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

до

Головного управління юстиції у м. Києві

про

визнання дій протиправними та скасування постанови,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»(далі по тексту – позивач, ПАТ «Родовід Банк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (далі по тексту –відповідач 1, ДВС України) та Головного управління юстиції у м. Києві (далі по тексту –відповідач 2, ГУЮ у м. Києві), у якому просило визнати протиправними дії ДВС України при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.01.2012р. ВП №30634725, а також визнати незаконною та скасувати постанову ГУЮ у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2012р. №34519338.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2012 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 29 листопада 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2012 року адміністративний позов в частині визнання протиправними дії ДВС України при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.01.2012р. ВП №30634725 залишено без розгляду. В іншій частині позов призначено до судового розгляду на 20 грудня 2012 року.

У судове засідання, призначене на 20 грудня 2012 року, з’явився представник позивача. Від ГУЮ у м. Києві надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 20 грудня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2012 року до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві надійшла на виконання постанова про стягнення з боржника виконавчого збору №30634725 від 30.01.2012р., видана відділом примусового виконання рішень ДВС України про стягнення з ПАТ «Родовід Банк»на користь держави виконавчого збору у розмірі 4327796,95 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві від 03.10.2012р. ВП № 34519338 відкрито виконавче провадження з виконання названої постанови.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, викладеним в адміністративному позову, суд приходить до наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі по тексту – Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 17 вказаного вище Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою серед іншого віднесені постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

На виконання вимог статті 18 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV постанова про стягнення з боржника виконавчого збору містить всі обов’язкові реквізити виконавчого документа та відповідно до приписів частини 2 статті 21 цього Закону направлена на виконання саме до відділу примусового виконання рішень ГУЮ у м. Києві у строки, визначені статтею 22 Закону для пред'явлення виконавчих документів до виконання.

Відповідно до статті 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує, зокрема, про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Частиною 5 названої правової норми закріплено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У повній відповідності наведеним положенням Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, ГУЮ у м. Києві на адресу позивача у день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено її копію, що також не заперечував позивач під час розгляду справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем положень Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV під час вчинення дій та винесення постанови, оскаржуваної позивачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилання позивача на те, що постанова про стягнення виконавчого збору №30634725 від 30.01.2012р. є протиправною з огляду на добровільне виконання боржником –позивачем судового рішення і, як наслідок, відсутність правових підстав для відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору, суд до уваги не приймає, оскільки такі твердження ПАТ «Родовід Банк»були визнані безпідставними ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2012р. у справі №3/86, постановленою за наслідками розгляду скарги ПАТ «Родовід Банк»щодо неправомірності дій відділу примусового виконання рішень ДВС України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко