Постанова № 28203836, 20.12.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7177/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Бєлєнкіної Л.А., Зарівчанського В.В.

представника відповідача - Чирви Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільскогосподарського кооперативу "Іскра" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 січня 2010 року позивач СК "Іскра" (далі за текстом - позивач, підприємство позивача) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач, податковий, контролюючий орган) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22 вересня 2009 року № 0004711502/1/3054 та від 17 грудня 2009 року № 0004711502/2/4023.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року відкрито провадження у даній справі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області від 22 вересня 2009 року № 0004711502/1/3054 та від 17 грудня 2009 року № 0004711502/2/4023. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського кооперативу "Іскра" витрати зі сплати судового збору у розмірі 03,40 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2012 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року справу прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність висновків податкового органу щодо неправомірного формування податкового кредиту та зазначав, що висновки акта перевіркине відповідають фактичним обставинам, оскільки, встановлені податковим органом порушення не мали місця в його господарській діяльності.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом в ході проведення перевірки виявлено порушення позивачем податкового законодавства та віднесено до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів (далі за текстом - ПММ) від постачальників, які не мають технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а також мають інші ознаки фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що СК "Іскра" є юридичною особою, зареєстрованою розпорядженням Кременчуцької міської ради депутатів 26 лютого 2000 року за № 15691070009000364 (ідентифікаційний код 037724016165), та знаходиться на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 27 березня 2000 року за № 5317. Позивач є платником податку на додану.

З 09 червня 2009 року по 06 липня 2009 року Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна виїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 81/15-322/03772401 від 06 липня 2009 року (том І а.с. 18-23), в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з березня 2008 року по грудень 2008 року та січень 2009 року на суму 135125,19 грн.

За висновками відповідача, зазначені порушення виникли внаслідок використання позивачем схеми мінімізації податкових зобов'язань із залученням посередників ПП "Арона-сервіс" та ПП "Асіст", в результаті чого СК "Іскра" завищив розмір податкового кредиту за період з березня 2008 року по грудень 2008 року та січень 2009 року на суму 135125,19 грн., з них:

по взаємовідносинам з ПП "Арона-сервіс" за період з березня по червень 2008 року на суму 19361,84 грн.;

по взаємовідносинам з ПП "Асіст" за період із липня по грудень 2008 року та січень 2009 року на суму 115763,35 грн.

Зокрема, згідно поданої зазначеними підприємствами податкової звітності, у останніх відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, що стало підставою для висновку податкового органа, що підприємства-контрагенти позивача не здійснюють господарську діяльність у розумінні статті 3 Господарського кодексу України, що, у свою чергу, свідчить про нікчемність укладених із позивачем угод, оскільки останні не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі акта перевірки № 81/15-322/03772401 від 06 липня 2009 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2009 року № 0003661502/0/2279, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135125,19 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем у адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги позивача Рішенням Кременчуцької ОДПІ від 18 вересня 2009 року № 31896/10/25-010 податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2009 року № 0003661502/0/2279 скасоване на 25863,68 грн. в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2009 року № 0003661502/0/2279 є відкликаними з огляду на положення пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

22 вересня 2009 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0004711502/1/3054 (том І а.с. 16 (зворот)), яким СК "Іскра" визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 109261,51 грн., у тому числі, за штрафними санкціями у розмірі 109261,51 грн., яке також оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у Полтавській області від 04 грудня 2009 року № 3064/10/25-017 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення. Контролюючим органом складено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2009 року № 0004711502/2/4023 (том І а.с. 17), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 109261,51 грн., у тому числі, за штрафними санкціями у розмірі 109261,51 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування та виходить за межі компетенції відповідача, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого вказані податкові повідомлення-рішення від 22 вересня 2009 року № 0004711502/1/3054 та від 17 грудня 2009 року № 0004711502/2/4023 підлягають скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ у м. Полтаві від 22 вересня 2009 року № 0004711502/1/3054 та від 17 грудня 2009 року № 0004711502/2/4023, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ПП "Асіст" (Постачальник) укладено договір щодо поставки нафтопродуктів від 05 травня 2006 року № 65 (том І а.с. 163).

Згідно умов зазначеного договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар), відповідно до цього договору. Згідно пункту 4.2 зазначеного Договору, Товар поставляється Покупцеві транспортом Покупця.

Крім того, у періоді, охопленому перевіркою, нафтопродукти поставлялись позивачу ПП "Арона Сервіс" відповідно до договору від 21 січня 2008 року № б/н (т.2 арк.с.89).

Відповідно до умов договору, Продавець (ПП "Арона Сервіс") зобов'язується поставити, а Покупець (СК "Іскра") зобов'язується прийняти та оплатити Товар (паливно-мастильні матеріали). Згідно з п.2.2 зазначеного Договору, доставка до місця призначення здійснюється автотранспортом Покупця.

На виконання умов вищезазначених договорів вказаними контрагентами позивача складені первинні документи, в тому числі податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, позивачем здійснено перенесення коштів на окремий рахунок. Так, із врахуванням від'ємної різниці між сумою податку на додану вартість, що одержана позивачем від покупців продукції, що виробляється Кооперативом, та сумою ПДВ, що сплачена постачальником, у тому числі ПП "Арона-сервіс" та ПП "Асіст" за придбане в них дизельне пальне, зараховано на зменшення податкових зобов'язань наступних періодів та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість (скорочена), сума податку на додану вартість у розмірі 135125,19 грн. перерахована на окремий рахунок та віднесена на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів. Відповідачем не заперечувався факт перерахування сум ПДВ на спеціальний рахунок підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки містить відомості про те, що за вказаними господарським операціями наявне завищення податкового кредиту позивачем, сформованого за рахунок ПП "Арона-сервіс" та ПП "Асіст". Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Асіст" анульовано 17 липня 2009 року. Господарська діяльність вищевказаних підприємств носить ряд ознак фіктивності.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо анулювання свідоцтв платників податків на додану вартість контрагентів, оскільки із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення угод та складення податкових накладних зазначені особи мали свідоцтва платників податків на додану вартість.

На підтвердження факту перевезення паливно-мастильних матеріалів, придбаних за господарсько-правовими договорами з ПП "Арона-сервіс" та ПП "Асіст", позивачем надано товарно-транспортні накладні (том І а.с. 219-274), які були досліджені судом в ході розгляду справи.

Разом з тим, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних за період з 28 лютого 2008 року по 29 грудня 2008 року, не підтверджують фактичного придбання товару, оскільки зазначені документи не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1999 року за N 685/3978 (яка діяла до 13 вересня 2008 року) та відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования" (яка набула чинності з 13 вересня 2008 року).

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Відповідно до пункту 7.5.1 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання. Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно вимог до пункту 8.4 Інструкції приймання та здавання нафтопродукту здійснюються у разі наявності паспорта якості на залишок нафтопродукту в резервуарі, який підтверджує його відповідність вимогам нормативних документів. Приймання і здавання нафтопродуктів у резервуарах здійснюються вповноваженими представниками вантажовідправника та вантажоодержувача не раніше ніж після двогодинного відстоювання. Вантажоодержувач у присутності вантажовідправника перевіряє закриття і герметичність видаткових та інших засувок резервуарів, що технологічно сполучені з приймальною лінією, пломбує їх та відображає це в журналі реєстрації пломб. Після завершення здавання нафтопродуктів та оформлення акта приймання-здавання нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів за формою № 8-НП (додаток 8) пломби знімаються. Засувки, розташовані в кінці трубопроводів та відведень після завершення здавання нафтопродуктів закриваються та пломбуються вантажовідправником і вантажоодержувачем. Маса нафтопродуктів, що надійшли з нафтопродуктопроводів та їх відведень, визначається представниками вантажовідправника та вантажоодержувача.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні (що засвідчують придбання ПММ у контрагентів позивача) мають форму, затверджену Мінфіном СРСР та ЦСУ СРСР 1983 року, що не відповідає вищезазначеним Інструкціям, які були чинними на час здійснення господарських операцій та не місять усіх необхідних реквізитів, крім того, позивачем не надано суду подорожніх листів, паспортів якості товару, тощо.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність належних первинних документів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, формування податкового кредиту можливе лише за наявності фактично здійснених господарських операцій, підтверджених належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи, та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме: ненадання позивачем повного пакету належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Арона-сервіс", ПП "Асіст", їх спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійснених правочинів, у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі позивача, суд приходить до висновку про безтоварність характеру угод позивача з вказаними суб'єктами господарювання.

Аналізуючи викладене, суд погоджується з позицією контролюючого органу щодо правомірності додаткового визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також підтверджує правомірність застосування до СК "Іскра" штрафних (фінансових) санкцій та винесення податкових повідомлень-рішень від 22 вересня 2009 року № 0004711502/1/3054 та від 17 грудня 2009 року № 0004711502/2/4023.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського кооперативу "Іскра" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова