Постанова № 28203731, 19.12.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/7603/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Макуріної О.С.,

представника відповідача - Лашко М.М.,

прокурора - Конарєвої А.А, Солянник О.О.,

представника третьої особи : Дробахи Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" до Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області, Прокуратури Козельщинського району Полтавської області, третя особа: відділ Держземагенства у Козельщинському районі Полтавської області про визнання нечинним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2012 року Державне підприємство "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області, Прокуратури Козельщинського району Полтавської області, третя особа: відділ Держкомзему у Козельщинському районі Полтавської області про визнання нечинним та скасування розпорядження від 01 листопада 2012 року №461 "Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602, від 02 грудня 2003 року №649" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19 грудня 2012 року /а.с. 69/).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що розпорядженням голови Козельщинської РДА від 01 листопада 2012 року №461 "Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602, від 02 грудня 2003 року №649" скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації зі складання Державних актів на право постійного користування землею з інвентаризацією земель Державній Новогалещинській біологічній фабриці на території Новогалещинської селищної та Солонцівської сільської рад Козельщинського району Полтавської області", від 02 грудня 2003 року №649 "Про видачу державних актів на право постійного користування землею з інвентаризацією земель та уточненням передачі земельних ділянок Державній Новогалещинській біологічній фабриці на території Новогалещинської селищної та Солонцівської сільської рад Козельщинського району Полтавської області". Позивач вважає розпорядження голови Козельщинської РДА від 01 листопада 2012 року №461 нечинним, прийнятим у супереч чинного законодавства, оскільки розпорядження голови державної адміністрації можуть бути скасовані тільки Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

У судовому засіданні 19 грудня 2012 року замінено третю особу у справі з відділу Держкомзему у Козельщинському районі Полтавської області на відділ Держземагенства у Козельщинському районі Полтавської області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що оскільки голова Козельщинської РДА своїм розпорядженням від 01 листопада 2012 року №461 скасував розпорядження від 14 листопада 2003 року №602 та від 02 грудня 2003 року №649 то й відпали правові підстави для розгляду питань щодо визначення ДП "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" належним користувачем на праві постійного користування земельної ділянки 300,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Солоницької сільської Козельщинського району Полтавської області. Посилався, на те, що прокурор Козельщинського району, виконуючи прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів головою місцевої державної організації, на підставі вимог Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" мав право звернутися до голови Козельщинської районної державної адміністрації з протестами, що були виконані Козельщинською районною державною адміністрацією, з дотриманням вимог діючого законодавства України /а.с. 52-56/.

Представники прокуратури у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях зазначали, що розпорядження від 14 листопада 2003 року №602 та від 02 грудня 2003 року №649 прийняті з порушення вимог чинного законодавства України, а саме частини п'ятої статті 116 Земельного кодексу України, відповідно чого надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Законних підстав, на думку відповідача, для визнання не чинним та скасування розпорядження немає /а.с. 60-63/.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, та представника третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до статті 17, пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, пункту 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", на виконання протестів прокуратури Козельщинського району від 31 жовтня 2012 року №1018-вих/12, №1019- вих/12 та з метою приведення розпоряджень голови райдержадміністрації у відповідність до вимог чинного законодавства розпорядженням голови Козельщинської РДА від 01 листопада 2012 року №461 "Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602, від 02 грудня 2003 року №649" скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації зі складання Державних актів на право постійного користування землею з інвентаризацією земель Державній Новогалещинській біологічній фабриці на території Новогалещинської селищної та Солонцівської сільської рад Козельщинського району Полтавської області" від 02 грудня 2003 року №649 "Про видачу державних актів на право постійного користування землею з інвентаризацією земель та уточненням передачі земельних ділянок Державній Новогалещинській біологічній фабриці на території Новогалещинської селищної та Солонцівської сільської рад Козельщинського району Полтавської області" /а.с. 26/.

Позивач не погоджуючись із прийнятим розпорядженням Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області від 01 листопада 2012 року №461 "Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602, від 02 грудня 2003 року №649" оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус та повноваження місцевих державних адміністрацій визначено статтею 118 Конституції України, а також Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 1999 року №586-XIV.

Відповідно до частин першої, п'ятої-сьомої статті 118 Конституції України, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 1999 року№586-XIV, місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Частинами першою та другою статті 6 цього Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частини першої статті 8 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.

Суд зазначає, що голови місцевих державних адміністрацій наділені певними повноваженнями, які закріплені положеннями статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та є виключними.

Стаття 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачає, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій /частина перша, друга статті 41 Закону/.

Частиною восьмою статті 118 Конституції України визначено, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Зазначеній нормі відповідають приписи статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Так, частиною третьою цієї статті передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Тобто, законодавством чітко обумовлено коло суб'єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб'єктами є Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.

Разом з тим, суд зазначає, що Конституцією України та Законом України "Про місцеві державні адміністрації" не передбачене повноваження місцевої державної адміністрації скасовувати або вносити зміни до раніше прийнятих розпоряджень.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що місцевим органом виконавчої влади можуть бути скасовані чи змінені виключно ненормативні правові акти підконтрольних та підзвітних йому органів виконавчої влади, тоді як можливість скасування, зміна та або визнання такими, що втратили чинність актів індивідуальної дії місцевих державних адміністрацій самим цим органом чинним законодавством не передбачена.

Усупереч вимогам вказаних нормативних актів, голова Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області шляхом прийняття оспорюваного за даним позовом розпорядження від 01 листопада 2012 року №461 "Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602, від 02 грудня 2003 року №649", скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації зі складання Державних актів на право постійного користування землею з інвентаризацією земель Державній Новогалещинській біологічній фабриці на території Новогалещинської селищної та Солонцівської сільської рад Козельщинського району Полтавської області", від 02 грудня 2003 року №649 "Про видачу державних актів на право постійного користування землею з інвентаризацією земель та уточненням передачі земельних ділянок Державній Новогалещинській біологічній фабриці на території Новогалещинської селищної та Солонцівської сільської рад Козельщинського району Полтавської області".

Суд вважає необґрунтованим доводи відповідачів стосовно того, що протест прокурора є підставою для скасування райдержадміністрацією раніше виданого нею розпорядження, з огляду на наступне.

Дійсно, пунктом 1 частини другої статті 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на момент винесення спірного розпорядження) встановлено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.

Разом з тим, статтею 21 цього ж Закону передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу.

Таким чином, прокурор, мав опротестувати розпорядження від 14 листопада 2003 року №602, від 02 грудня 2003 року №649 з урахуванням частини восьмої статті 118 Конституції України та приписів статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", тобто, до вищестоящого органу.

Крім того, суд зауважує, що згідно статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Законом України "Про місцеві державні адміністрації" голові райдержадміністрації не надано повноважень скасовувати свої розпорядження.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 05 березня 2012 року, копія якої залучена до матеріалів справи, у якій зазначено, що право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади надано головам обласних державних адміністрацій /а.с. 64-68/.

В силу приписів частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, суд приходить до висновку, що розпорядження Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області від 01 листопада 2012 року №461 "Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602, від 02 грудня 2003 року №649" винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Козельщинська районна державна адміністрація Полтавської області не надала суду достатніх доказів правомірності прийнятого розпорядження.

Зважаючи на те, що розпорядження Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області від 01 листопада 2012 року №461 "Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602, від 02 грудня 2003 року №649" є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати розпорядження Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області від 01 листопада 2012 року №461 "Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602, від 02 грудня 2003 року №649".

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із абзацом 1 підпункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв немайнового характеру становить 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 32 грн. 19 коп.

Разом з тим, як встановлено судом зі змісту квитанції від 27 листопада 2012 року №k19/R/11 за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 107,40 грн.

За приписами частини другої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Отже, суд вважає за необхідне повернути Державному підприємству "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 75 грн. 21 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" до Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області, Прокуратури Козельщинського району Полтавської області, третя особа: відділ Держземагенства у Козельщинському районі Полтавської області про визнання нечинним та скасування розпорядження задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області від 01 листопада 2012 року №461 "Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації від 14 листопада 2003 року №602, від 02 грудня 2003 року №649".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" (код ЄДРПОУ 30031326) витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп. /тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок/.

Повернути Державному підприємству "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору згідно квитанції від 27 листопада 2012 року №k19/R/11 у розмірі 75,21 грн. /сімдесят п'ять гривень двадцять одна копійка/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2012 року.

Суддя Л.М. Петрова