Рішення № 28196268, 13.11.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/2424/2012

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

13 листопада 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Неганова Н. В. ,

при секретарі - Заславець О. А., Онопченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом, який під час розгляду справи уточнила, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на автошляху Музичи -Грузьке сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Хонда Аккорд»д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 Позивачка та ОСОБА_2 зазнали тілесних ушкоджень. В даній аварії зазнали тілесних ушкоджень також пасажир автомобіля «Міцубісі Лансер»ОСОБА_3 та пасажир автомобіля «Хонда Аккорд»ОСОБА_4, який помер на місці пригоди. На місце ДТП були викликані працівники ДАІ та швидка допомога, а також позивачка повідомила ОСОБА_2 про те, що має поліс обов'язкового страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»(поліс №ВЕ/8453287). Після закінчення госпіталізації 31.01.2011 року позивачка повідомила належним чином і в строки, передбачені законодавством, ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»про страховий випадок, а також надала всі необхідні і наявні в неї документи по ДТП, що свідчили про наявність її вини. Отже, станом на 31.01.2011 року страхова компанія мала всі документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що давали можливість прийняти рішення про виплату страхового відшкодування. Натомість, працівники страхової компанії заждали від позивачки надати документ суду про визнання її винною у ДТП. Зважаючи на те, що у вказаній аварії загинула одна людина, а також було завдано тілесних ушкоджень іншим людям, відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України позивачці загрожувало позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а тому їй прийшлося добровільно, не чекаючи виплати страхового відшкодування ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс», самостійно частково відшкодувати потерпілим шкоду, заподіяну життю та здоров»ю. Так, позивачкою було виплачено ОСОБА_6 (матері загиблого ОСОБА_4) 92 000 гривень, а ОСОБА_2 - 26 723 гривні. Вироком Святошинського районного суду Київської області від 22.06.2011року ОСОБА_1 було засуджено до 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування основного покарання з випробувальним іспитовим строком у 2 роки, а також було стягнуто на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 23 723 гривні та моральну шкоду у розмірі 3 000 гривень. Вказаний вирок суду був наданий до ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс». При цьому на особистому прийомі голова правління ОСОБА_7 завірив позивачку, що страхова компанія здійснить належну виплату страхового відшкодування у найближчі строки. Протягом наступного часу із позивачкою ніхто не зв'язувався із страхової компанії. Весь цей час позивачці приходилося пояснювати потерпілому ОСОБА_2 що страхова компанія от-от сплатить йому страхове відшкодування. ОСОБА_2 так і не дочекавшись виплати страхового відшкодування від ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс», подав виконавчий лист до виконавчої служби для примусового стягнення коштів з ОСОБА_1 20.10.2011 року було відкрите виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_1 23 723, 09 гривень та 3 000 гривень на користь ОСОБА_2 ОСОБА_1 знову звернулася до ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»з питанням щодо виплати страхового відшкодування потерпілому. Але ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»заспокоювало і радило трохи зачекати, оскільки повідомило, що в компанії нібито невеликі фінансові проблеми і виплату ніяк не можуть поставити в план платежів. На прийомі у державного виконавця ОСОБА_1 було вказано на те, що в разі добровільного незадоволення вказаних вимог, державний виконавець вдасться до вчинення примусового виконання та виконавчих дій, направлених на реалізацію належного позивачці майна. Тому ОСОБА_1 було сплачено суми 23 723, 09 гривень та 3 000 гривень на користь ОСОБА_2 Також позивачка сплатила виконавчий збір у розмірі 10% від стягуваної суми, нарахований за пропущення строку добровільного виконання рішення суду через невиконання відповідачем своїх обов'язків, відповідно 237, 23 гривень та 30 гривень. 29.11.2011 року ОСОБА_1 подала заяву відповідачу, де виклала всю ситуацію, що склалася, з проханням компенсувати витрати, так як страхова компанія не виконала свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування. Натомість позивачка отримала лист з відмовою у виплаті компенсації з посиланням на те, що вона добровільно відшкодувала шкоду потерпілим особам без попереднього погодження із ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс». Посадові особи і працівники ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»протягом всього часу знали про хід справи і ні разу ніхто не вказав про необхідність погоджувати з компанією будь-яких виплат потерпілим. ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»не було написано жодного листа про заборону чи дозвіл. Позивачка вважає, що сплачені потерпілим суми їй має компенсувати відповідач. Крім того, з відповідача, на думку ОСОБА_1, мають бути стягнуті пеня, сума трьох відсотків річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов»язання. Крім того, позивачка вважає, що незаконними діями та протиправною поведінкою ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс» їй було завдано моральну шкоду. Позивачка перенесла великий стрес під час ДТП та розгляду кримінальної справи, так ще й страхова компанія безпідставно і зухвало принизила її, заявивши, що вона самостійно здійснила відшкодування шкоди потерпілим в ДТП людям, хоча повинна була якнайшвидше сама виконати свої зобов'язання, адже серед потерпілих була померла людина і родина померлого якнайбільше потребувала коштів. ОСОБА_1 було соромно і болісно казати людям, що компанія, в якій застрахована її відповідальність, повністю відшкодує їм їх витрати, і в цей же час ця компанія нічого не робила для відшкодування, а лише обіцяла. Все це боляче відобразилося на самопочутті ОСОБА_1, вона нервувала, оскільки грошей у неї було обмаль і вона розраховувала на страхове відшкодування. Їй прийшлося витрачати свій вільний та робочий час на оформлення документів, поїздки до страхової компанії та дзвінки до працівників відповідача, які замість вирішення даного питання переадресовували прохання ОСОБА_1 один на одного. В зв'язку з цим у позивачки погіршилися відносини з рідними та друзями, так як постійно була знервованість, вона не могла спокійно з ними спілкуватись. Така протиправна поведінка відповідача щодо позивачки і його незаконна відмова у виплаті страхового відшкодування глибоко підірвала віру позивачки у верховенство права та закону, а також у можливості та доцільності обов'язкового страхування відповідальності власників транспортних засобів, так як страхові компанії тільки і намагаються що не виплатити страхове відшкодування, навіть вдаючись до незаконних шляхів і методів. Заподіяну моральну шкоду позивачка оцінює у 20 000 гривень, що на її думку є справедливою сумою для компенсації моральних страждань від протиправної поведінки та бездіяльності відповідача ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс». Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь суму понесених витрат в розмірі 118 990, 32 гривень, суму трьох процентів річних в розмірі 1 975,57 гривень, суму інфляційних втрат в розмірі 475,96 гривень, пеню в сумі 10 000,74 гривні, моральну шкоду в сумі 20 000 гривень та судові витрати.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали свої позовні вимоги в редакції від 18.06.2012 року за тих же підстав, просили позов задовольнити, не заперечували проти постановлення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з»явився, про причини неявки не повідомив, тому суд вважав за можливе розглядати справу за його відсутності і постановити заочне рішення по справі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивачку та її представника, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 20.12.2010 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(тепер -Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс») було укладено договір обов»язкоого страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів -поліс №ВЕ/8453287 (а.с.120), відповідно до якого була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, забезпечений транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_1. Строк дії договору з 21.12.2010 року по 20.12.2011 року. Ліміт відповідальності - за шкоду, заподіяну життю і здоров»ю ( на одного потерпілого) -100 000 гривень, а за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -50 000 гривень. Франшиза за договором -нуль.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року близько 14 години 50 хвилин на автошляху Музичі - Грузьке сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Хонда Аккорд»д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 В результаті аварії пасажир автомобіля «Хонда Аккорд»ОСОБА_4 помер на місці, а пасажир автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Також в результаті аварії автомобіль «Хонда Аккорд»д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, отримав пошкодження.

31.01.2011 року позивачка повідомила ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»про настання дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 9 -копія повідомлення).

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.06.2011 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди і засуджена за ч. 2 ст. 286 КК України до п'яти років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком два роки. З ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 стягнуто 23 723 гривні 09 копійок матеріальної шкоди, т.т вартість відновлювального ремонту автомобіля, та 3 000 гривень моральної шкоди.

30.10.2011 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_6 -матері загиблого ОСОБА_4 -92 000 гривень в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, про що надала суду розписку ( а.с. 40 -копія розписки).

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи, який був складений 22.02.2011 року ТОВ «ЕК «Укравтоекспертиза -Стандарт»(а.с. 85 - 106 - копія висновку), матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, становить 22 823 гривні 09 копійок.

За проведення експертного дослідження і надання висновку ОСОБА_2 сплатив 900 гривень, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №31 від 25.02.2011 року (а.с. 83).

Отже, ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду в розмірі 23 723 гривні 09 копійок (22 823,09 гривень + 900 гривень = 23 723,09 гривень).

За виконавчими листами про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 23 723 гривні 09 копійок та моральної шкоди в розмірі 3 000 гривень, виданими відповідно до вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.06.2011 року, ОСОБА_1 02.11.2011 року було сплачено через ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві вказані суми, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 17).

Позивачка та її представник в судовому засіданні зазначають, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача з питання виплати страхового відшкодування, на що отримувала усні відповіді про виплату їй компенсації в разі відшкодування нею шкоди потерпілим.

Так, 29.11.2011 року ОСОБА_1 в черговий раз подала страховій компанії заяву (а.с.15 -копія заяви).

23.12.2011 року позивачка отримала від ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»лист з відмовою у виплаті компенсації витрат з посиланням на те, що вона попередньо не погодила зі страховиком такі витрати, що передбачено п. 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).

Позивачка зазначає, що вона постійно вела переговори зі страховою компанією з приводу виплати страхового відшкодування потерпілим, оскільки відносно неї була порушена кримінальна справа і вона могла отримати суворе покарання. Так як страхова компанія не сплачувала відшкодування, ОСОБА_1 змушена була самостійно відшкодувати завдану шкоду потерпілим, при цьому керівництво страхової компанії завірило її, що витрати їй будуть компенсовані.

На думку суду, компенсаційні витрати мають бути сплачені позивачці частково, оскільки вона своєчасно повідомила страхову компанію про страховий випадок, а страховою компанією навіть після надання вироку не було виплачено потерпілим страхове відшкодування.

Суд вважає, що витрати в сумі 92 000 гривень, сплачені позивачкою потерпілій ОСОБА_6, не можуть бути стягнуті з відповідача в повному розмірі, оскільки позивачкою зазначено, що ці витрати складаються з витрат на поховання і моральної шкоди (про що також зазначено у розписці ОСОБА_6.). Однак, доказів на підтвердження витрат на поховання ОСОБА_1 суду не надала.

Пунктом 2.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Максимальний розмір моральної шкоди, що може бути відшкодована страховою компанією, виходячи з умов полісу, становить 5 000 гривень (ліміт 100 000 грн. х 5% = 5 000 грн.).

Тому, суд вважає, що позивачці має бути відшкодована компенсація витрат на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 в розмірі 5 000 гривень, оскільки в результаті ДТП загинув син потерпілої, що останній спричинило моральні страждання, а позивачкою моральна шкода відшкодована.

Що стосується компенсації витрат, здійснених на користь потерпілого ОСОБА_2 в сумі 23 723 гривні 09 копійок матеріальної шкоди та 3 000 гривень моральної шкоди, то з позивачки вироком суду в цих розмірах були стягнуті матеріальна і моральна шкода на його користь, а вирок суду підлягає виконанню. Тому ОСОБА_1 зобов'язана була понести ці витрати, що нею і було зроблено. А оскільки цивільно-правова відповідальність позивачки була застрахована, зважаючи на вищевикладені обставини, відповідач має компенсувати понесені позивачкою витрати.

Витрати за послуги банку в сумі 237 гривень 23 копійки та 30 гривень стягненню з відповідача не підлягають, оскільки понесені позивачкою у зв»язку з виконанням вироку суду.

Позивачка зазначає, що заява про виплату компенсації витрат була нею подана 29.11.2011 року за вх. № 4580 (а.с. 15 - копія заяви).

ОСОБА_1 просить стягнути на її користь пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 29.12.2011 року( т.т. через місяць після подачі заяви на сплату компенсації витрат, яка була подана 29.11.2011 року) по 17.07.2012 року.

Згідно з пунктом 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Позивачці відповідачем мали бути компенсовані витрати в загальній сумі 31 723 гривні 09 копійок (23 723,09 грн. + 3 000 грн. + 5 000 грн. = 31 723, 09 грн.).

Отже, пеня за період з 29.12.2011 року по 17.07.2012 року становить 2 670 гривень 39 копійок (за період з 29.12.2011 року по 22.03.2012 року - 31 723,09 х 15,5% : 365 днів х 85 днів = 1145,07 грн. ; за період з 23.03.2012 року по 17.07.2012 року - 31 723,09 х 15% : 365 днів х 117 днів = 1525,32 грн.; 1145,07 грн. + 1525,32 грн. = 2 670,39 грн.).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки обов'язок відповідача полягає у виплаті компенсації витрат, це є грошовим зобов»язанням, а тому має застосовуватись ст. 625 ЦК України.

Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь три проценти річних та інфляційні втрати за період з 29.12.2011 року по 17.07.2012 року.

За вказаний період сума трьох відсотків річних становить 526 гривень 70 копійок ( 31 723,09грн. х 3% : 365 днів х 202 дні = 526,70 грн.), а інфляційні втрати складають 222 гривні 57 копійок (31 723,09 грн. х 100,2% х 100,2% х 100,3% = 31 945,66 грн. - 31 723,09 грн. = 222,57 грн.).

Отже, на користь ОСОБА_1 з відповідача підлягають стягненню сума трьох відсотків річних 526 гривень 70 копійок та інфляційні втрати 222 гривні 57 копійок.

Також стягненню на користь позивачки з ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»підлягає судовий збір.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень, то ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та умовах договору.

Зважаючи на вищевикладене, позов в судовому засіданні доведений частково, а тому підлягає задоволенню частково.

На підставі наведеного, ст. ст. 22, 23, 625, 626, 629 ЦК України, ст.ст 22, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 213, 214, 215, 218, 226 ЦПК України,

суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(код ЄДРПОУ 31451838) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) компенсацію витрат в розмірі 31 723 гривні 09 копійок, пеню в сумі 2 670 гривень 39 копійок, суму трьох відсотків річних 526 гривень 70 копійок, суму інфляційних втрат 222 гривні 57 копійок, судові витрати в сумі 351 гривня 43 копійки, а всього стягнути 35 494 гривні 18 копійок (тридцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні вісімнадцять копійок).

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н. В. Неганова