Рішення № 28190102, 25.12.2012, Рутченківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Донецька)

2/0525/227/12

Кіровський районний суд м. Донецька

Донецької області

Справа № 2/0525/227/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2012 року м. Донецьк

Кіровський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді - Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання - Сорока Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживачів, відшкодування збитків, визнання кредитного договору удаваним та укладеним у національній валюті, зустрічний позов публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м. Донецька звернулася ОСОБА_1 з позовом проти публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі ПАТ "УкрСиббанк") про зміну умов зобов'язань (а.с. 3-5), мотивуючи його тим, що 6 жовтня 2006 року між нею та ПАТ "УкрСиббанк" укладено кредитний договір № 10215409000 (№ 4-ТТ№1-ИШФ), за яким вона отримала кредит у сумі 45 000,00 швейцарських франків зі строком погашення до 5 жовтня 2017 року й сплатою 8,49% річних. 3 серпня 2007 року між позивачкою та відповідачем укладено додаткова угода № 1 до кредитного договору за якою ПАТ "УкрСиббанк" додатково надав її кредит у сумі 32 258,64 швейцарських франків зі сплатою 8,99% річних. Але, насправді банк в порушення взятих на себе зобов'язань, замість 77 258 швейцарських франків видав позивачці 291 338 гривень. Проведення конвертації валюти не передбачалось умовами кредитного договору, поточний рахунок на який були зараховані кредитні кошти не є валютним рахунком, а отримана нею в касі банку сума не відповідає сумі кредиту вказаному в договорі та додатковій угоді, якщо цю суму перерахувати за офіційним курсом НБУ чи комерційним курсом банку на момент видачі кредиту. Крім того, відповідачем не продавались швейцарські франки на міжбанківському валютному ринку України ні в день оформлення заяви позивачки на продаж валюти на МВР (09.10.2006 р., 06.08.2007 р.), ні в день фактичної видачі кредиту (10.10.2006 р., 06.08.2007 р.). Таким чином вона вважає що, кредит укладений на суму 291 338 гривень. ОСОБА_1 посилається на те, що вона добросовісно виконує взяті на себе зобов'язання, а саме з жовтня 2006 року по квітень 2011 року сплачувала тіло та відсотки за користування кредитом у швейцарських франках, що із розрахунку комерційного курсу банку на день погашення складає 294 902 гривень 61 копійка. Станом на 1 травня 2011 року виникла переплата за кредитними платежами в розмірі 94 460 гривень 11 копійок, сума переплати має враховуватись кредитором, як дострокове погашення тіла кредиту, у зв'язку з цим виникла необхідність скласти актуальний графік платежів у національній валюті.

В процесі судового розгляду ОСОБА_1 неодноразово доповнювала та уточнювала свої позовні вимоги (а.с. 102-104, 98-100). В останній редакції позовних вимог просить визнати правочини удаваними, визнати кредитний договір та додаткову угоду до нього укладеними у національній валюті.

Із зустрічною позовною заявою звернувся відповідач ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с. 45-46). Посилався на те, що 6 жовтня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 10215409000 (№ 4-ТТ№1-ИШФ), згідно з яким Банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 45 000,00 швейцарських франків зі строком погашення до 5 жовтня 2017 року й сплатою 8,49% річних. 3 серпня 2007 року між позивачкою та відповідачем укладено додаткова угода № 1 до кредитного договору за якою ПАТ "УкрСиббанк" додатково надав її кредит у сумі 32 258,64 швейцарських франків зі сплатою 8,99% річних. ОСОБА_1 зобов'язалась щомісячно сплачувати кредит в терміни, що встановлені графіком погашення кредиту, а також сплачувати відсотки згідно п.п. 1.2.2, 1.3.4 договору з 01 по 10 число кожного місяця в розмірі, нарахованому Банком за попередній місяць. З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед Банком, 6 жовтня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно до якого поручитель зобов'язалася перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань, що виникли зі спірного кредитного договору і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Починаючи з червня 2011 року ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконує, тому станом на 12 жовтня 2011 року утворилася заборгованість у сумі 56 003 швейцарських франків 30 сантимів, що по курсу НБУ складає 490 750,53 грн., з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом - 2 309,18 швейцарських франків;

- прострочена заборгованість за відсотками -1 696,85 швейцарських франків;

- строкова заборгованість за кредитом -51 872,61 швейцарських франків;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту -99,19 швейцарських франків;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом -25,47 швейцарських франків.

Посилаючись, на умови кредитного договору та ст.ст.526, 530, 533, 543, 554, 610,- 611, 625 та ч.2 ст.1050 ЦК України, ПАТ „УкрСиббанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь 56 003 швейцарських франків 30 сантимів, що по курсу НБУ складає 490 750,53 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 955,00 грн.

25 липня 2012 року ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька (головуючий суддя Іванов О.Г.) було задоволено клопотання представника ПАТ "УкрСиббанк" від 8 липня 2012 року та об'єднано в одне провадження цивільну справу № 2-2123/11 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про зміну умов зобов'язань з цивільною справою № 2/0525/2145/2012 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та відшкодування збитків (головуючий суддя Гладишенко І.В.).

ОСОБА_1 свої позовні вимоги до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та відшкодування збитків, мотивує тим, що при отримані кредитних коштів за договором кредиту № 10215409000 (№ 4-ТТ№1-ИШФ) від 6 жовтня 2006 року та додатковою угодою до нього, 10 жовтня 2006 року та 06 серпня 2007 року позивачкою сплачено на користь банку у якості комісії 7393, 73 грн. Однак, умовами кредитного договору та додаткової угоди до нього не передбачено комісій їх розміру розмір, порядок нарахування та сплати. Вважає, що внаслідок сплати відповідачу суми комісії вона зазнала збитків у розмірі 7393, 73 грн. та у зв'язку з тим, що банк незаконно тримав її грошові кошти ці суми знецінились. Інфляційні втрати за цей період часу складають 4 769, 93 грн. (т.2. а.с.26-28).

У судовому засіданні ОСОБА_1 зустрічний позов ПАТ "УкрСиббанк" не визнала, просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. В задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити з мотивів, що зафіксовані технічними засобами фіксації процесу та надані нею до суду в якості письмових заперечень.

Представник ПАТ „УкрСіббанк" заперечувала проти задоволення позовів ОСОБА_1, просила суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Додаткові доводи учасників зафіксовані технічними засобами фіксації процесу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження суд вважає за необхідним встановити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 6 жовтня 2006 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 (прізвище змінено на «ОСОБА_1.»згідно свідоцтва про шлюб від 23 квітня 2009 року (а.с. _) було укладено договір кредиту № 10215409000 (№ 4-ТТ№1-ИШФ) (далі -кредитний договір), за умовами якого, Банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 45 000,00 швейцарських франків зі строком погашення до 5 жовтня 2017 року й сплатою 8,49% річних (а.с. 6-12).

03 серпня 2007 року між позивачкою та відповідачем укладено додаткова угода № 1 до кредитного договору № 4-ТТ№1-ИШФ (10215409000), за якою ПАТ "УкрСиббанк" додатково надало ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 32 258,64 швейцарських франків зі строком погашення до 5 жовтня 2017 року й сплатою 8,99% річних (а.с. 13-14).

Відмовляючи в задоволені первісного позову ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору удаваним та укладеним у національній валюті, суд виходить з того, що за приписами ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 7 грудня 2000 року № 2121-III відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року № 9 за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

В межах даної справи ОСОБА_1 заявлені вимоги про визнання удаваним кредитного договору та у зв'язку з цим визнання укладеним між позивачем і відповідачем кредитний договір № 10215409000 (№ 4-ТТ№1-ИШФ) та додаткову угоду № 1 до кредитного договору у національній валюті.

В силу приписів ст. 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладання правочину, що за його думкою є удаваним, 2) спрямованість в волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин, 4) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Як вбачається зі змісту первісної позовної заяви при укладені договору кредиту воля ОСОБА_1 була направлена на отримання іноземної валюти, за умовами договору прямо зазначено сума кредиту та валюта кредиту, тому на момент підписання договору вона була переконана, що банк виконає умови договору.

Отже, з матеріалів справи вбачається та не заперечується всіма учасниками провадження факт, що 6 жовтня 2006 року між нею та ПАТ «УкрСиббанк»було досягнуто домовленість щодо умов надання кредиту № 10215409000 (№ 4-ТТ№1-ИШФ) в іноземній валюті.

Висновок позивачки про удаваність кредитного договору зроблено на підставі того, що банк в порушення взятих на себе зобов'язань, замість 77 258 швейцарських франків видав позивачці 291 338 гривень. Отримана нею в касі банку сума не відповідній сумі кредиту вказаному в договорі та додатковій угоді, якщо цю суму перерахувати за офіційним курсом НБУ чи комерційним курсом банку. Проведення конвертації валюти не передбачалось умовами кредитного договору, поточний рахунок на який були зараховані кредитні кошти не є валютним рахунком, крім того, відповідачем не продавались швейцарські франки на міжбанківському валютному ринку України ні в день оформлення заяви позивачки на продаж валюти на МВР (09.10.2006 р., 06.08.2007 р.), ні в день фактичної видачі кредиту (10.10.2006 р., 06.08.2007 р.).

Разом з тим, доводи позивачки в обґрунтування удаваності правочину про отримана нею в касі банку суми в гривнях не відповідній сумі кредиту вказаному в договорі та додатковій угоді, якщо цю суму перерахувати за офіційним курсом НБУ чи комерційним курсом банку на момент видачі кредиту не мають юридичного значення в межах даної справи, оскільки встановлення такої обставини мало б значення для визнання договору кредиту недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею. Проте, такі вимоги позивачем не заявлялись.

Взаємні права та обов'язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі № 10215409000 (№ 4-ТТ№1-ИШФ), в якому позичальник особисто підписала кожну сторінку договору і додаток до нього з графіком погашення кредиту, визначеному в доларах США (а.с. 6-12, 13 -14).

Зміст оспорюваного договору також свідчить про те, що при підписанні договору ОСОБА_1 отримала вичерпну інформацію про умови кредитування, у тому числі про всі без виключення платежі.

Кредитний договір № 10215409000 (№ 4-ТТ№1-ИШФ) разом з додатками до нього також містить суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів. А згідно ст.ст. 1046-1048, 1054 ЦК України саме ці умови є істотними для договору даного виду.

Підписавши кредитний договір, позичальник ОСОБА_1 погодилась з усіма умовами даного договору і прийняла на себе зобов'язання щодо його виконання. При укладенні договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких умов, які б примусили позичальника прийняти їх на вкрай невигідних умовах.

Таким чином, наведене свідчить про те, що Банк при оформленні договору виконав в повній мірі вимоги ст.ст. 203, 207, 638, 640, 647, 1054, 1055 ЦК України, які передбачають вимоги для чинності правочину, умови укладання договору та письмову форму укладення кредитного договору.

Відмовляючи в задоволенні іншої позовної вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживачів, суд виходить з того, що банк також виконав і умови щодо надання позичальнику відповідної інформації, передбаченої п.2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затв.постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, та ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023 -XII стосовно повідомлення споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема, про мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість кредиту, строк на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість дострокового повернення кредиту та інші умови і не здійснював нечесну підприємницьку практику.

19 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та банком укладено ПАТ «УкрСиббанк»договір банківського рахунку в іноземній валюті та договір банківського рахунку в національній валюті.

10 жовтня 2006 року на виконання умов договору ОСОБА_1 отримала від банку кредит саме в іноземній валюті -в сумі 45 000,00 швейцарських франків, шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. З моменту зарахування цих коштів на рахунок позичальника вони стали його власністю.

Надалі, ОСОБА_1 на підставі заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів № 1 від 09.10.2006 року особисто доручила банку здійснити конвертацію іноземної валюти, а саме 45 000,00 швейцарських франків у національну валюту України -гривню (а.с. 39 ), що підтверджується меморіальним ордером № 23 від 09.10.2006 р. (а.с. 40 ). Відповідно до заяви про видачу готівки № СЧ-80 від 10.10.2006 р. позивачка отримала 169 010, 10 грн. (а.с. 37).

Така ж сама операція була проведена ОСОБА_1 із видачею 32 258,64 швейцарських франків, на виконання умов укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 3 серпня 2007 року. На підставі заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів № 1 від 03.08.2007 року ОСОБА_1 особисто доручила банку здійснити конвертацію іноземної валюти, а саме 32 258,64 швейцарських франків у національну валюту України -гривню (а.с. 38 ), що підтверджується меморіальним ордером № 10 від 06.08.2007 р. (а.с. 41 ). Відповідно до заяви про видачу готівки № б/н від 06.08.2007 р. позивачка отримала 122 328,17 грн. (а.с. 37).

Наявність у Банку Генеральної ліцензії № 75 від 28 жовтня 1991 року на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку, та письмового дозволу № 75 -3 Національного банку України, дозволяє ПАТ «УкрСиббанк»здійснювати валютні операції і укладати відповідні кредитні договори.

Це також узгоджується і з роз'ясненням, наданим в п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30 березня 2012 року № 5, в якому зазначено що, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Відповідно до п.п. 2.6.2., п.п. 2.6.3 договору банківського рахунку в національній валюті від 19 серпня 2006 року з метою своєчасної оплати послуг банка, клієнт доручає банку здійснювати на користь останнього договірне списання з відкритих у банку рахунків клієнта у валюті та в сумі коштів за надані послуги за цим договором і витрат банку (комісії), які пов'язані з купівлею /продажем/ обміном (конвертацією ) валюти на МВРУ та/ або її обміну на МВР за поточним валютним курсом.

Тому, при конвертації кредитних коштів в іноземній валюті - швейцарських франків у національну валюту України -гривню, здійсненою банком на підставі відповідних заяв позивачки, нею було сплачено на користь банку у якості комісії 7393, 73 грн.

Таким чином позов ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживачів, визнання кредитного договору удаваним та укладеним у національній валюті є безпідставним, оскільки порушень з боку Банку вимог ЦК України,Закону України «Про захист прав споживачів»та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту не встановлено, як і інших порушень, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити.

Частково задовольняючи зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд виходить з того, що відповідно до п.п. 1.2.2, 1.3.4 кредитного договору та графіку погашення кредиту, ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно, з 1 по 10 число здійснювати повернення частини кредиту, а також сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом.

Починаючи з червня 2011 року ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконує, тому станом на 12 жовтня 2011 року утворилася заборгованість у сумі 56 003 швейцарських франків 30 сантимів, що по курсу НБУ складає 490 750,53 грн., з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом - 2 309,18 швейцарських франків;

- прострочена заборгованість за відсотками -1 696,85 швейцарських франків;

- строкова заборгованість за кредитом -51 872,61 швейцарських франків;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту -99,19 швейцарських франків;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом -25,47 швейцарських франків.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед банком, між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 4-ТТ№1-ИШФ/П від 6 жовтня 2006 року, згідно до якого поручитель зобов'язалася перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань, що виникли зі спірного кредитного договору і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с. 73-74).

Згідно з п.7.1 кредитного договору, за порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, зокрема термінів повернення кредиту та/або комісій, Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквівалент) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості, станом на дату нарахування такої пені.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 527 і 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, згідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, належними сторонами і у встановлений строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначено в ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно ж до вимог до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. А відповідно до ч.2 цієї ж статті ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором , у тому ж обсязі , що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтями 607,608 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно пояснень ОСОБА_1, які не оскаржував представник банку та свідоцтва про смерть поручитель ОСОБА_2 помер.

За таких обставин позов Банку до відповідачів ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не може бути задоволено.

Що ж стосується позов Банку до відповідачів ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства і підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк»судовий збір в сумі 2955 грн., та судовий збір на користь держави - 107.30 грн..

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 215-218, 224-233 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 548, 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пп. «в»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93, п. 2.3 постанови Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. №275 Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на використання окремих операцій, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30 березня 2012 року N5, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.

2. У задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про захист прав споживачів, відшкодування збитків, визнання кредитного договору удаваним та укладеним у національній валюті -відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на р/р 29090000000113, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750, прострочену заборгованість за кредитом - 2 309,18 швейцарських франків; прострочену заборгованість за відсотками -1 696,85 швейцарських франків; строкову заборгованість за кредитом -51 872,61 швейцарських франків; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту -99,19 швейцарських франків, що еквівалентно сумі 869,19 грн.; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом -25,47 швейцарських франків, що еквівалентно сумі 223,19 грн., а всього 56 003 швейцарських франків 30 сантимів, що в гривневому еквіваленті складає 490 750,53 грн. та сплачений судовий збір у сумі 2955 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення в сумі 30 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави - 107.30 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: