Постанова № 28188134, 18.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14521/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 29.05.2012 року №0002692290,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 29.05.2012 року №0002692290.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Укрліспром 2010»за період з 01.01.2011 року по 30.05.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 15.05.2012 року №404/22-90/36856796.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 199322,32 грн., у тому числі за лютий 2011 року на 17847,93 грн., квітень 2011 року на 54515,08 грн., травень 2011 року на 126959,31 грн.

В обґрунтування завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Укрліспром 2010», оскільки в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначено, що останній за юридичною адресою не знаходиться та постановою старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 02.03.2012 року порушено кримінальну справу №50-6270 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами юридичних осіб, в тому числі і ТОВ «Укрліспром 2010», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно. Враховуючи наведене, орган державної податкової служби дійшов висновку про нікчемність договору від 04.01.2011 року №04/01/11-8.

29.05.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення -рішення №0002692290, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199323,00 грн., у тому числі за основним платежем 199322,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Укрліспром 2010».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Розглядаючи реальність господарської операції, на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрліспром 2010»(продавець) був укладений договір №04/01/11-8, відповідно до якого останній зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених цим договору (п. 1.1). Предметом зазначеного договору є продаж кабельно -провідникової, електротехнічної, світлотехнічної продукції вітчизняного та іноземного виробництва, кабельної арматури та будівельних матеріалів (п. 1.2).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні від 04.01.2011 року №4, від 07.02.2011 року №41, від 01.03.2011 року №4, від 01.04.2011 року №16, від 04.05.2011 року (а.с. 41 -45) та податкові накладні від 04.01.2011 року №4, від 07.02.2011 року №41, від 01.03.2011 року №4, від 01.04.2011 року №16, від 04.05.2011 року (а.с. 36 -40).

Також, на підтвердження виконання даного договору позивачем було надано договір від 01.11.2011 року №01/11/11-14 та додаткову угоду до зазначеного договору, відповідно до якого позивач (боржник) переводить борг з ТОВ «Укрліспром 2010»на нового боржника (ТОВ «АС- Техніка») частину своїх зобов'язань у розмірі 1195933,93 грн., що виникли на підставі договору від 04 січня 2011 року №04/01/11-8.

На підтвердження подальшої реалізації товару позивачем були надані договір поставки товару від 21.09.2010 року №4921/0910, що укладений з Філією «Будівельне управління «Дніпро- Міст»ТОВ «БМК Планета -Міст»(а.с. 82 -83), договір від 24.12.2010 року №24/12-П-2010, що укладений з ТОВ «Єлектроналадка»(а.с. 111 -116), договір від 21.02.2011 року №21/02/11-1, що укладений з ТОВ «Євробетон»(а.с. 120 -123), договір від 01.04.2011 року №01/04/11-1, що укладений з Підприємством «Гарант»Львівської обласної організації українського товариства глухих (а.с. 137 -140), договір поставки від 04 травня 2011 року №04/05/11-1, що укладений з ТОВ «Ітіс-Квадро»(а.с. 148 -151).

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження суду першої інстанції щодо неможливості ідентифікувати товар по спірному договору, оскільки позивачем не були надані рахунки -фактури, в яких визначається асортимент, кількість та ціна товару, у зв'язку з тим, що зазначені реквізити містяться в видаткових та податкових накладних.

При цьому, колегія суддів вважає, що наявність або відсутність окремих документів, у тому числі рахунків -фактур, товарно -транспортних накладних, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів чи зміни у зобов'язаннях платника мали місце.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як було зазначено, в обґрунтування висновку про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Укрліспром 2010»відповідача посилається на порушення кримінальної справи №50-6270 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряд юридичних осіб, в тому числі і ТОВ «Укрліспром 2010», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно -розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури м. Києва від 20.03.2012 року скасовано постанову про порушення кримінальної справи №50-6270 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами юридичних осіб, в тому числі і ТОВ «Укрліспром 2010».

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Укрліспром 2010».

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірних договорів та первинних та розрахункових документів ТОВ «Укрліспром 2010»не було припинено та було платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

При цьому, відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано встановив правомірність винесених Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби податкового повідомлення -рішення від 29.05.2012 року №0002692290.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1 та п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови не повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меганом Україна»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 29.05.2012 року №0002692290.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 24.12.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.