Ухвала суду № 28184173, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9310/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Біо-Тест-Лабораторія" та Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Біо-Тест-Лабораторія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія», звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005582209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 05.07.2012 року № 0005582209 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ в розрізі правовідносин із контрагентом ТОВ «Фірма Астейт»на суму 269 874,87 грн., та крім того штрафних санкцій в розмірі 67 468,97 грн. в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Біо-Тест-Лабораторія" та Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати поставу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, та прийняти нову про задоволення позову в цій частині в повному обсязі, а відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»(код ЄДРПОУ 18094674) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень-жовтень 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ «Фірма Астейт»(код ЄДРПОУ 37451016), ТОВ «Вайпергруп»(код ЄДРПОУ 37243401), ТОВ «Пром Альянс ЛТД»(код ЄДРПОУ 34885500).

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт від 21.06.2012 року № 405/22-9, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету в загальному розмірі 599 707 грн., в тому числі: за серпень 2011 року в сумі 235 131 грн.; за вересень 2011 року в сумі 94 700 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 269 876 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005582209, яким Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Біо-Тест-Лабораторія»донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 599 707,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 149 927,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позов прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 05.07.2012 року № 0005582209 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ в розрізі правовідносин із ТОВ «Фірма Астейт»на суму 269 874,87 грн. та штрафних санкцій в розмірі 67 468,97 грн. - є протиправним та підлягає скасуванню, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, позивач являється виробником імунобіологічних препаратів. Дане виробництво обладнане необхідними засобами безпеки при роботі з патогенними агентами. Асортимент продукції яка виробляється становить ветеринарні медикаменти і препарати, вакцини та імунобіологічні засоби. Центральна режимна комісія Міністерства охорони здоров'я України видала дозвіл №10-11 на роботу із збудниками III - IV груп патогенності 04.7.02.01 № 212 від 01.08.2011 р. при розробці і виготовленню вакцинних препаратів для тварин і птиці, діагностичних тест-систем, поживних середовищ та проведенню серологічних, бактеріологічних, гістологічних та молекулярно-генетичних досліджень.

Відповідно до витягу наданого з Ветеринарного інформаційного ресурсу України www.vet.in.ua, позивач має зареєстровані у відповідності до законодавства більш 20 (двадцяти) вакцин власного виробництва від деяких хвороб, які сам виготовляє на підставі закупленої сировини, яка саме і придбавалася в зазначених вище контрагентів ТОВ «Фірма Астейт»(код ЄДРПОУ 37451016) та ТОВ «Вайпергруп»(код ЄДРПОУ 37243401).

У зв'язку з проведенням своєї господарської діяльності на яку видано ліцензію: виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова і роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України проводить перевірку додержання ліцензіатом Ліцензійних умов в Акті якої визначається, що позивач має орендовані приміщення, розташування яких відповідає послідовності виконання операцій виробничого процесу. При цьому виключне перехрещення технологічних, матеріальних та людських потоків. На кожний вироблений препарат в наявності відповідна нормативно-технічна документація. Контроль виготовлених препаратів здійснює відділ біологічного контролю. Відділ біологічного контролю здійснює контроль вхідної сировини, проміжний та заключний контроль кожної серії препаратів. Контроль серій деяких імунобіологічних препаратів здійснюється спеціально ДНКІБШМ (Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів). Акт перевірки дотримання ліцензійних умов додано до матеріалів справи.

При закупівлі сировини та виготовленні медикаментів, препаратів тощо позивач перебуває під контролем різних інстанцій тому, що господарська діяльність позивача підпадає під Ліцензійні умови, а саме: Ліцензія серія АВ № 565036 на ветеринарну практику (міститься в матеріалах справи); Ліцензія серія АГ № 572851 на виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами (міститься в матеріалах справи); Ліцензія серія АВ № 585327 придбання, зберігання, використання прекурсорів (міститься в матеріалах справи).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, основним видом господарської діяльності позивача є виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова і роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами, для чого позивач має всі необхідні дозволи та ліцензії, та такі медикаменти та препарати виготовляються позивачем на із закупленої сировини, яка в перевіряємому періоді придбавалася зокрема в контрагентів ТОВ «Фірма Астейт»(код ЄДРПОУ 37451016) та ТОВ «Вайпергруп»(код ЄДРПОУ 37243401).

Судом першої інстанції встановлено, що під час здійснення договірних правовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ «Фірма Астейт», ТОВ «Вайпергруп»щодо придбання (поставки) товару (медичної сировини та матеріалів), позивач та контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, був відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів.

На виконання договірних відносин сторонами були підписані відповідні видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, а кошти сплачувалися шляхом їх безготівкового перерахування на рахунки контрагентів.

Між тим, перевіркою контрагента позивача ТОВ «Вайпергруп»контролюючими органами було встановлено повну відсутність в даного контрагента будь-якої матеріальної бази (основних фондів, устаткування, транспортних засобів) та достатньої кількості трудових ресурсів (числиться одна особа) для здійснення певного виду діяльності з продажу та поставки медичної продукції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ТОВ «Вайпергруп» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах із позивачем, а отже і відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Зважаючи на таке, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги доводи відповідача, що контрагент позивача ТОВ «Вайпергруп»здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, такі правовідносини з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення правових наслідків (є безтоварними операціями), а тому є фіктивними та надані позивачем до перевірки документи не підтверджують фактичної передачі товарів від продавця покупцю, що свідчить про здійснення таких відносин з метою надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, представником позивача не було надано обґрунтованих доказів, яким саме чином контрагент ТОВ «Вайпергруп», в якого повністю відсутні будь-які технічні (матеріальні) та людські можливості для здійснення будь-якого виду господарської діяльності, міг продавати та власним вантажним транспортом, власними робочими (людськими) можливостями здійснювати перевезення (доставку) товару (медичних препаратів) у великих обсягах на загальну суму 1 978 992,79 грн., в тому числі ПДВ - 329 832,13 грн.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що не доведення позивачем факту наявності в контрагента ТОВ «Вайпергруп»трудових та матеріальних ресурсів (складських приміщень, вантажного транспорту, устаткування), що необхідні для реалізації такої господарської діяльності з постачання товару (медичних препаратів у великих обсягах), що в свою чергу є трудомісткими роботами), підтверджують, що вказані правовідносини між позивачем та ТОВ «Вайпергруп»були оформлені сторонами виключно в паперовому вигляді з метою надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, будь-яких доказів, щодо укладення ТОВ «Вайпергруп»субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності відповідних основних фондів, а також устаткування, транспорту та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності -позивачем до суду надано також не було.

На підтвердження фактичного надання і придбання позивачем послуг (робіт) та правомірності формування податкового кредиту позивач надав: документи подальшої реалізації отриманих товарів, однак колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що надані позивачем документи не підтверджують подальшу реалізацію саме того товару, що був передбачений договором.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (далі Закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Вищевказані накладні, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704,

Проте, суд першої інстанції правомірно зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Оскільки, у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента та подальшого використання його у господарській діяльності.

Також, позивачем не було надано суду допустимих доказів того, що контрагентом ТОВ «Вайпергруп»були визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість в розрізі правовідносин із ТОВ науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»в перевіряємому періоді для їх сплати до Державного бюджету.

Жодних допустимих доказів, які б спростовували висновки податкового органу з даного приводу, що викладені в Акті перевірки, а саме щодо фіктивності (виключно паперового варіанту) правовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Вайпергруп», позивачем до матеріалів справи надано не було.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Вайпергруп», перевіркою якого встановлено повну відсутність в останнього будь-якої матеріальної бази (основних фондів, устаткування, транспортних засобів) та достатньої кількості трудових ресурсів (числиться одна особа) для здійснення певного виду діяльності з продажу та поставки медичної продукції, - мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

А отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005582209, в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Вайпергруп»в сумі 329 832,13 грн., та крім того штрафних санкцій в сумі 82 458,03 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав правовідносини із ТОВ «Фірма Астейт», що здійснювалися на підставі наступних документів: договору на поставку № 01/10 від 28.09.2011 р.; накладних (видаткових): №6 від 03.10.2011 р., № 9 від 05.10.2011 р., № 17 від 12.10.2011 р.; податкових накладних: № 6 від 03.10.2011 р., № 9 від 05.10.2011 р., № 17 від 17.10.2011 р.; товаротранспортних накладних за період: 03.10.2011 р., 05.10.2011 р., 12.10.2011 р.; картки рахунку 631 за серпень 2011 р. - грудень 2011 р.; платіжних доручень з банку ПИБ: № 1535 від 23.11.2011 р., № 1608 від 06.12.2011 р., № 1651 від 07.12.2011 р., № 1657 від 09.12.2011 р.; платіжних доручень з банку «Ерсте Банк»: № 143 від 25.11.2011 р., № 146 від 28.11.2011 р., № 149 від 29.11.2011 р., № 165 від 30.11.2011 р., № 169 від 05.12.2011 р., № 190 від 08.12.2011 р., № 201 від 12.12.2011 р., № 204 від 13.12.2011 р., № 222 від 14.12.2011р.; податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Фірма Астейт»з відміткою про отримання податковою від 21.11.2011 р. за жовтень 2011 р.; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) ТОВ «Фірма Астейт»з відміткою про отримання податковою від 21.11.2011 р. за жовтень 2011 р.

Так, як підтверджується матеріалами справи, та не заперечувалося відповідачем в Акті перевірки, податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем в перевіряємому періоді серпень 2011 р. -жовтень 2011 р. були в повній мірі задекларовані контрагентом ТОВ «Фірма Астейт»для сплати до Державного бюджету.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач та ТОВ «Фірма Астейт»виконали умови податкового законодавства, що визначені в п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Так, в підтвердження своєї правосуб'єктності, та відповідно правових підстав для здійснення операцій, що оподатковуються податком на додану вартість та передбачають можливість формування податкового кредиту, ТОВ «Фірма Астейт»було надано позивачу копії наступних установчих та інших документів: свідоцтво про державну реєстрацію серія А01 № 768418; наказ № 1 про призначення директора ОСОБА_3; довідка із Статистики, довідка про взяття на облік платника податків форма № 4-ОПП; свідоцтво платника ПДВ № 100335101.

Станом на час здійснення правовідносин із позивачем та декларування відповідних податкових зобов'язань контрагент позивача ТОВ «Фірма Астейт»був належним чином зареєстрований платником податку на додану вартість.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №99б- XIV зі змінами та доповненнями.

Ведення податкового обліку регламентується, зокрема, Податковим кодексом України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 197/18935 та Наказом ДПА України від 21.02.2011 р. № 114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 р. за № 397/19135.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, документи, які також були надані позивачем до перевірки, були сформовані при здійсненні господарської діяльності та є наслідком фактичного проведення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Фірма Астейт».

Крім того, вказаним контрагентом позивача ТОВ «Фірма Астейт»станом на час включення позивачем сум ПДВ до складу податкового періоду по зазначеному контрагенту -податкові накладні, що були виписані на імя позивача, були зареєстровані контрагентом в єдиному реєстрі податкових накладних, та відповідно могли бути в повному обсязі перевірені контролюючим органом. Жодних зауважень до зазначених податкових накладних (даних, що містяться в таких податкових накладних) контролюючим органом зроблено не було.

Також, відповідачем до матеріалів справи не було надано доказів наявності заборгованості в контрагента ТОВ «Фірма Астейт»по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем, внаслідок чого не було доведено завдання жодної шкоди Державному бюджету.

Так, відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність кожної особи (в тому числі і платника ПДВ) має індивідуальний характер і поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цією особою. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є незаконним.

Отже, чинним законодавством України не передбачено відповідальності суб'єктів господарської діяльності за порушення законодавства при укладенні та виконанні господарських договорів іншими суб'єктами господарської діяльності, стороною яких не є певна юридична особа (третій ланцюг взаємовідносин), на що саме в даному випадку (правовідносини контрагентів ТОВ «Фірма Астейт»із іншими контрагентами ПП «Регіонстрой», ПП «Сочі М») посилається відповідач обґрунтовуючи свою позицію по даній справі.

Таким чином, враховуючи надані позивачем до матеріалів справи документи (докази), та проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги з такими висновками податкового органу щодо недійсності (нікчемності) правочинів між позивачем та ТОВ «Фірма Астейт»оскільки зазначеними сторонами були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанці, що ТОВ «Фірма Астейт», яке на час здійснення правовідносин із позивачем було в установленому законом порядку зареєстроване платником ПДВ, поставило товар позивачу, та виходячи з договірної ціни товару, належним чином оформило та надало позивачу податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Доказів щодо відсутності в контрагента позивача ТОВ «Фірма Астейт»необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності, відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Таким чином, суд перхої інстанції прийшов до правомірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 05.07.2012 року № 0005582209 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ в розрізі правовідносин із ТОВ «Фірма Астейт»на суму 269 874,87 грн. та штрафних санкцій в розмірі 67 468,97 грн. - є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Біо-Тест-Лабораторія" та Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 18 грудня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.