Постанова № 28176007, 20.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р.Справа № 1570/2594/2012

Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача -судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Будівельно -монтажне управління № 17»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельно -монтажне управління № 17»до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби, за участю третьої особи - ТОВ «Ніагара», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління № 17", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області ДПС, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Южному Одеської області № 0000092310 від 23 березня 2012 року, посилаючись на те, що податковий орган не має повноважень встановлювати нікчемність правочинів та визнавати їх недійсними, оскільки це компетенція виключно суду, оскільки його контрагенти є платниками податку на додану вартість, реальність вчинення правочинів підтверджено первинною документацією.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року -в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ПАТ«Будівельно -монтажне управління № 17», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 31.08.2012 року -скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши

законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної

скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правочини, вчинені позивачем з ТОВ "Укрінвестбудцентр", ТОВ "Ніагара"та ТОВ "ТБС" за період з 01.02.2011 року по 31.08.2011 року, не тягнуть за собою реального настання правових наслідків та вчинені без мети виникнення цивільних прав та обов'язків, а також відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували реальність проведення господарських операцій з даними контрагентами.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС була проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного акціонерного товариства "БМУ-17" з питань дотримання вимог податкового законодавства, стосовно встановлення взаємовідносин з ТОВ "Укрінвестбудцентр", ТОВ "Ніагара"та ТОВ "ТБС"за період з

01.02.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у м. Южному був складений акт від 03.02.2012 року № 20/5/23-1007/05459306, яким встановлено порушення ПАТ "БМУ-17"п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 438 478 грн. за період лютий 2011 року, квітень -травень 2011 року, порушення ч. 1,5 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ "Укрінвестбудцентр", ТОВ "Ніагара"та ТОВ "ТБС".

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Южному Одеської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року № 0000062310, яким позивачу збільшено податок на додану вартість за основним платежем 438478 грн. та визначено суму штрафної санкції у розмірі 1 грн.

Внаслідок оскарження даного рішення ДПІ у м. Южному Одеської області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012 року № 0000092310, яким позивачу збільшено грошового зобов'язання з ПДВ на суму 519904,50 грн. з яких 438478 грн. основного платежу та 81426,5 грн. -штрафних санкцій.

Судом також встановлено, що у перевіряємий період контрагентами позивача були ТОВ "Ніагара", ТОВ "ТБС", ТОВ "Укрінвестбудцентр".

25.02.2011 року позивачем ПАТ "БМУ-17"(покупець) та ТОВ "Ніагара"(постачальник) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 25, відповідно до якого постачальник приймає на себе зобов'язання передавати покупцю газ (скраплений) та нафтопродукти , а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти товар, сплативши за нього грошові кошти.

Відповідно до п. 1.3. цього договору, товар поставляється постачальником покупцю на умовах EXW -місце вказане постачальником.

Судом встановлено, що в наступному ТОВ "Ніагара"були виписані позивачу рахунок-фактура № 00000020 від 25.02.2011 року на суму 173558 грн. з них ПДВ 28926,33 грн. на дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки Е, видаткова накладна № Н-00000044 від 25.02.2011 року на цю ж суму та податкова накладна № 29 від 25.02.2011 року на ту ж саму суму та на той же товар.

Сума ПДВ -28935 грн., зазначена у податковій накладній № 29 від 25.02.2011 року на придбання дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки Е була включена позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2011 року.

Згідно платіжних доручень від 25.02.2011 року № 2341 та від 02.03.2011 року № 2352 кошти за придбане паливо позивачем перераховані на рахунок ТОВ "Ніагара".

Згідно акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.06.2011 року № 3763/23-5 у ТОВ "Ніагара" встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (Т.1 а.с.118-123).

Судом також встановлено, що між позивачем ПАТ "БМУ-17"(замовник) та ТОВ "ТБС"(підрядник) були укладені договори на виконання підрядних робіт від 01.08.2011 року № 51-с, від 01.08.2011 року № 33-с, від 22.08.2011 року № 499-с, від 18.08.2011 року № 557-с, від 18.08.2011 року № 555-с, від 01.08.2011 року № 473-2с, від 01.08.2011 року № 517-1с, предметом яких є здійснення різного виду будівельних і монтажних робіт (Т.1 а.с.143, 148, 153, 158, 163, 168, 173).

В наступному були складені та підписані акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Як вбачається з усіх договорів, укладених позивачем з ТОВ "ТБС", пунктом 4.1. визначені обов'язки підрядника - ТОВ "ТБС", зокрема підрядник зобов'язується своїми силами виконати всі роботи в обсязі та строки, передбачені договорами та передати роботи замовнику у стані, відповідному проектній документації, забезпечити виконання необхідних заходів з технік безпеки, охороні праці та пожежної безпеки на ділянці робіт.

З акту перевірки ДПІ у Києво -Святошинському районі Київської області від 16.01.2012 року "Про результати документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТБС" вбачається, що дані податкової звітності, наданої підприємством до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, свідчать про відсутність у підприємства ТОВ "ТБС" трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. За даними податкової звітності основні засоби у ТОВ "ТБС" відсутні, відсутні власні, складські, торгівельні, виробничі та інші приміщення, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. (Т.1 а.с.79-90).

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ "Укрінвестбудентр", які також укладали між собою угоди на виконання будівельних робіт, на підставі яких в наступному були складені акти приймання виконаних будівельних робіт, виписані податкові накладні, суми ПДВ з яких включені позивачем до складу податкового кредиту та сплачена позивачем вартість проведених ТОВ "Укрінвестбудцентр" підрядних робіт з будівництва (Т.1 а.с.179-290).

Згідно довідки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 08.09.2011 року № 9770/7/23/305-1 встановлено, що операції купівлі-продажу ТОВ "Укрінвестбудцентр"з контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до вигодонабувача (Т.1 а.с.92-103).

Довідкою ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 15.11.2011 року № 618/23-6/31611704 "Про проведення аналізу діяльності ТОВ "Укрінвестбудцентр" щодо документального підтвердження правових відносин з контрагентами за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року встановлено, що згідно даних реєстру 1-ДФ за ІІ квартал 2011 року на підприємстві обліковується 2 штатних працівника (Т.1 а.с.105-117).

За таких обставин, суд зазначив, ТОВ "Укрінвестстбудцентр" не має можливості виконувати будівельно-монтажні роботи за договорами, укладеними з ПАТ "БМУ-17" та доказів того, що ТОВ "Укрінвестбудцентр"залучало до виконання робіт інших субпідрядників, суду не надано.

Однак, судом попередньої інстанції не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом попередньої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Ніагара", ТОВ "ТБС", ТОВ "Укрінвестбудцентр" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Все вищевикладене було зазначено позивачем в позовній заяві, однак зазначені норми матеріального права не були взагалі враховані судом під час прийняття оскаржуваних рішень.

Крім того, під час ухвалення оскаржуваних рішень суди прийшли до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ніагара", ТОВ "ТБС", ТОВ "Укрінвестбудцентр".

Однак, позивачем в ході перевірки було надано: податкові накладні, видаткові накладні, договори на виконання підрядних робіт, договорм на поставку ГСМ, акти виконаних робіт, з яких вбачається, що в результаті виконання чвоїх обов'язків за укладеними правочинами з однієї сторони було отримано товари та послуги, а з іншої -оплату за надані послуги та поставлені товари, докази сплати за проведені роботи і поставлені ГСМ, довіреності про отримання ГСМ,ТТН.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства, було проігноровано вказану частину.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо правомірності прийняття ДПІ у м. Южному Одеської області № 0000092310 від 23 березня 2012 року, не ґрунтується на вимогах закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, яка підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будівельно -монтажне управління № 17»- задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельно -монтажне управління № 17»до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби, за участю третьої особи - ТОВ «Ніагара», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного акціонерного товариства

«Будівельно -монтажне управління № 17»- задовольнити. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у м. Южному Одеської області № 0000092310 від 23 березня 2012 року.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: