Постанова № 28171733, 13.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2012 року 10:41 № 2а-16168/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Добрянської Я.І.,

Секретаря судових засідань Корніюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києвапровизнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації та визнання податкової декларації такою, що подана у день її фактичного отримання податковим органом за участю представників сторін

від позивача: Антоненко В.В. (довіреність № б/н від 03.11.2012 р.)

від відповідача: Сидоренко Л.П. (довіреність № 203/9/10-009 від 16.03.2012 р.)

Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 13.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації та визнання податкової декларації такою, що подана у день її фактичного отримання податковим органом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-16168/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 13.12.2012 р..

В судовому засіданні 13.12.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправною відмову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийняти податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 05.11.2012 р. за звітний (податковий) період 9 місяців 2012 року, а податкову декларацію такою, що подана ТОВ «Ространснафтопродукт»08 листопада 2012 року;

- витрати по сплаті судового збору в сумі 32 грн. 19 коп. відшкодувати з Державного бюджету України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про те, що така податкова декларація з податку на прибуток підприємства від 05.11.2012 р. за звітний (податковий) період 9 місяців 2012 року була оформлена ТОВ «Ространснафтопродукт»з порушенням п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме із зазначенням недостовірного місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

Відповідачем були подані письмові заперечення на позов, в яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що при поданні податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 05.11.2012 р. за звітний (податковий) період 9 місяців 2012 року позивачем було порушено п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме зазначено недостовірне місцезнаходження (місця проживання) платника податків, зважаючи на що, на підставі п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, така податкова звітність не була прийнята як податкова декларація.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»07 листопада 2012 року надіслало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 05.11.2012 р. за звітний (податковий) період 9 місяців 2012 року.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС одержала вказану декларацію 08.11.2012 р., що підтверджується квитанцією № 779470.

20.11.2012 р. до позивача надійшов лист ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 10170/10/15-111 від 12.11.2012 р. (про відмову у прийнятті), в якому відповідач зазначає, що надіслана ТОВ «Ространснафтопродукт»декларація не може бути прийнята, оскільки оформлена з порушенням вимог п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, а саме: недостовірність місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва рішенням № 10170/10/15-111 від 12.11.2012 р. про визнання податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 05.11.2012 р. за звітний (податковий) період 9 місяців 2012 року такою що неподана, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХП (із змінами та доповненнями), якою передбачені обов'язки і відповідальність посадових осіб органів державної податкової служби: «Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції та законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права».

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно вимог п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756- ІV, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в графі 6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 9 місяців 2012 року позивачем зазначено місцезнаходження платника податку на прибуток ТОВ «Ространснафтопродукт»: 01033, м. Київ, вуя. Саксаганського, 57-Б.

Як також вбачається з наявних у справі доказів, за зазначеною в податковій декларації адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 57-Б, позивач орендує приміщення в ТОВ «Фактор капітал»(код 31871186) загальною площею 5 кв.м. згідно договору суборенди від 13.09.2010 р. № Суб-13/09/10-РОС.

Крім того відповідачем було зазначено, а позивачем не було заперечено, що в даному орендованому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 57-Б на площі в 5 кв. м. протягом 2011-2012 років працює 4 працівника (згідно даних 1-ДФ позивача), які за 2011 рік здійснили реалізацію товарів (робіт, послуг) на суму 710 000 000 грн., а за 9 місяців 2012 року (як зазначає позивач) - 26 000 000 грн.

При цьому, к підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі заперечено позивачем, у ТОВ «Ространснафтопродукт»відсутні будь-які основні засоби, складські приміщення.

Для з'ясування таких незрозумілих обставин співробітниками Головного відділу податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, в рамках відпрацювання суб'єктів підприємницької діяльності, що мають ознаки фіктивності, був опитаний ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до реєстраційних документів ТОВ «Ространснафтопродукт»перебуває на посаді директора та головного бухгалтера, який повідомив співробітників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про те, що не займався та не мав на меті займатися фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Ространснафтопродукт». Також, ОСОБА_5 повідомив, що посадовою особою на підприємстві погодився стати за грошову винагороду на прохання товариша. Вищезазначена особа в м. Києві не проживає, зареєстрована в м. Житомирі, де фактично мешкає, за місцем реєстрації суб'єкта господарювання приїжджає один раз на місяць для підписання документів, зміст яких йому не відомий.

ОСОБА_5 не володіє відповідними знаннями та навичками для ведення податкової та фінансової звітності підприємства з багатомільйонними оборотами, має середньо-спеціальну освіту та до моменту призначення на посаду директора та головного бухгалтера ТОВ «Ространснафтопродукт»працював на посадах, що не пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій (відповідно до отриманої усної інформації з ГВПМ ДНІ, ОСОБА_5 працював охоронцем на приватній фірмі).

Крім того, в судовому засіданні, в ході розгляду справи № 2а-12650/12/2670 по суті, був опитаний директор та головний бухгалтер ТОВ «Ространснафтопродукт»ОСОБА_5 В процесі опитування, останній показав повне не володіння інформацією стосовно того, якою є ситуація на підприємстві, а саме:

- ОСОБА_5 не знає кількість штатних співробітників підприємства, директором якого значиться;

- не знає суму власної заробітної плати (в судовому засіданні по справі № 2а-12650/12/2670 ОСОБА_5 повідомив суд, що він отримує щомісячно заробітну плату в сумі 2 000 грн., хоча відповідно до наданих ТОВ «Ространснафтопродукт»розрахунків по формі № 1-ДФ його заробітна плата складає 9 765грн.);

- не має жодного уявлення про порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

За таких обставин відповідачем було зроблено висновок, що позивача у його правовідносинах представляють неуповноважені особи, а тому документи підприємства не мають юридичної сили.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями для забезпечення власних інтересів створювати відповідні права та обов'язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства. Органи товариства визначені у ст. 97 - 99 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, юридична особа володіє необхідним обсягом цивільної дієздатності у правовідносинах з іншими учасниками цивільних, господарських відносин, якщо її представляє виконавчий орган (в даному випадку директор підприємства), який обраний та повноваження якого визначені загальними зборами товариства після прийняття рішення про його створення.

Враховуючи наведене вище, відповідач дійшов висновку, що оскільки повноваження виконавчого органу позивача здійснював не директор ОСОБА_5, а інші невстановлені особи, то вказане підприємство не володіє цивільною дієздатністю у правовідносинах з іншими учасниками, в т.ч. державними органами.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, для встановлення факту ведення господарської діяльності позивачем, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було здійснено заходи по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Ространснафтопродукт»з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з червня 2011 року по липень 2012 року.

Однак, провести таку зустрічну звірку ТОВ «Ространснафтопродукт»та отримати первинні документи виявилось неможливим, у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням, про що було повідомлено державного реєстратора Голосіївського району та складено відповідний Акт від 17.09.2012 р. № 614/3-22-80-35234346.

Відповідно до п. 4.5 Розділу 4 Наказу ДПА України від 31.12.2008 р. № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України»зі змінами внесеними наказом ДПА України від 06.04.2009 р. № 168 «Про впровадження централізованої системи електронної податкової звітності платників податків в органах ДПС України»та Наказу ДПА України № 39 від 27.01.2010 р. «Про внесення змін до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону № 2181.

Враховуючи викладене, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було здійснено вичерпний перелік заходів з метою підтвердження дійсності даних податкових декларацій. В результаті чого було встановлено:

- відсутність у позивача місця для ведення господарської діяльності;

- відсутність у позивача можливостей для ведення господарської діяльності;

- представлення позивача у правовідносинах не уповноваженими особами, відповідно до чого документи підприємства не можуть мати юридичної сили;

- відсутністю позивача за місцезнаходженням.

Таким чином, згідно наявних доказів у справі вбачається, що декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2012 року була складена невідомими - не уповноваженими особами, її дані не відповідають дійсності в цілому, та в такій декларації зазначено недостовірне місцезнаходження (місця проживання) платника податків, оскільки за наслідками спроби контролюючого органу провести зустрічну звірку ТОВ «Ространснафтопродукт»та отримати первинні документи, зазначене виявилось неможливим, у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням, про що було складено відповідний Акт від 17.09.2012 р. № 614/3-22-80-35234346.

Враховуючи зазначене, відповідно до п. 48.7 така податкова декларація не є податковою звітністю.

Також, з приводу посилань позивача на відповідність даних, зазначених в такій податковій декларації даним, що містяться в ЄДР, суд зазначає, що маніпулювання позивачем даними ЄДР не може бути законною підставою наділення документа (декларації) статусом офіційного, при встановленні цілого переліку порушень підприємством вимог податкового, цивільного, господарського та іншого законодавства.

Згідно вимог п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Зважаючи на викладене, суд вважає правомірними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо прийняття рішення про визнання такою, що не подана (невизнання) податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 05.11.2012 р. за звітний (податковий) період 9 місяців 2012 року, згідно вимог п. 48.3 ст. 48, п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, внаслідок зазначення позивачем недостовірного обов'язкового реквізиту - достовірного місцезнаходження платника податків, що не було допустимими доказами спростовано позивачем в ході розгляду даної адміністративної справи.

Також, суд погоджується з позицією відповідача стосовно того, що податковий орган, основним завданням якого є контроль за дотриманням суб'єктами господарювання вимог податкового та іншого законодавства України (зокрема проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок), не може здійснювати такий контроль над товариством, що не знаходиться за місцем своєї державної реєстрації, або таке товариство не можливо розшукати за місцем його державної реєстрації.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність вчинених ним дій щодо відмови в прийнятті податкової декларації з податку на прибуток ТОВ «Ространснафтопродукт»від 05.11.2012 р. за звітний (податковий) період 9 місяців 2012 року, що було оформлено рішенням № 10170/10/15-111 від 12.11.2012 р. (у вигляді листа), що також підтверджується допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, натомість як позивач не надав суду обґрунтовані пояснення, що підтверджуються допустимими доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 18.12.2012 р.