Постанова № 28171722, 19.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2012 року № 2а-10349/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенкель Україна"

до

Київської регіональної митниці,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень від 25.02.2008 р. №25, №26

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна», (далі - позивач), з позовом до Київської регіональної митниці, (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України, з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень № 25 від 25.02.2008р. та № 26 від 25.02.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення ґрунтуються на викладених в Акті перевірки висновках, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству України. Представник позивача звертав увагу на те, що позивачем на законних підставах не включено до митної вартості товарів витрати на транспортування після ввезення товару на митну територію України, оскільки такі витрати можливо виділити з ціни оцінюваних товарів, що документально підтверджено, як цього вимагає ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України. При цьому, можливість виділення таких витрат з ціни оцінюваних товарів позивач підтвердив довідками перевізників, що містять розподіл транспортних витрат. Витрати на транспортування, підтверджені вказаними документами, базувалися на об’єктивних даних та піддавалися обчисленню, тобто такі витрати повністю відповідали критеріям, передбаченими ст. 267 МК України. В зв’язку з наведеним, представник позивача вважає, що позивачем правильно було визначено митну вартість товарів, які ввозилися на митну територію України, та, відповідно, відсутній факт заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ та ввізного мита. Відтак, спірні рішення про донарахування ввізного мита та ПДВ позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечила, зазначила, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що при митному оформленні оцінюваних товарів позивач не забезпечив подання митному органу об’єктивних даних щодо вартості транспортних послуг, що призвело до порушення ст. 267 МК України в частині повноти визначення митної вартості, а це, в свою чергу, спричинило недоплату до бюджету ввізного мита на суму 285 724,52 грн. та ПДВ на суму 627 787,70 грн. З огляду на вказане, представник відповідача вважає висновки акту перевірки вірними, а спірні податкові повідомлення №№ 25, 26 від 25.02.2008р. законними та обґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2009 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 р. скасовано постанову суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень Київської регіональної митниці від 25.02.2008 р. № 25 в частині визначення податкового зобов’язання з мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у сумі 418129,17 грн., в тому числі основного платежу 278752,78 грн. та 139374,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та від 25.02.2008р. № 26 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, у сумі 854104,99грн., в тому числі 569403,33 грн. основного платежу та 284701,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та задоволено позов у цій частині. Визнано нечинними вказані податкові повідомлення у вказаній частині. В решті постанову судузалишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2012р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2009 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України при скасуванні рішень суду першої та апеляційної інстанції виходив з того, що при розгляді даної справи необхідно дослідити дотримання митним органом вимог ст. 69 МК України, зокрема наявність такої підстави для здійснення митного контролю після пропуску товарів і транспортних засобів як письмове розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує, а також дотримання митним органом процедури здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю; також необхідно встановити за яким методом здійснювалось митним органом визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, та чи було виконано митним органом обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості; необхідно встановити порядок формування митним органом митної вартості, в разі встановлення обставин щодо включення до митної вартості товару витрат на транспортування після ввезення, необхідно дослідити наявність такої умови як можливість виділення таких витрат з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а також документальне підтвердження таких витрат та можливість їх обчислення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2012 р. адміністративну справу №2а-10349/12/2670 прийнято до провадження суддею Ю.Т. Шрамко.

У судове засідання, призначене на 12.09.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник третьої особи.

Враховуючи неприбуття представника третьої особи по справі, належним чином повідомленого про час, дату та місце розгляду справи, а також з огляду на відсутність перешкод у розгляді справи та потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження в порядку ч. 6 ст.128 КАС України. Справа вирішується на підставі наявних в ній доказів та матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Київською регіональною митницею проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна», (код ЄДРПОУ 31283830), щодо дотримання законодавства України з питань митної справи за період з 01.06.2004р. по 01.06.2007р. За результатами перевірки був складений акт від 29.01.2008 р. № 2/8/100000000/31283830 (далі –Акт перевірки), яким було встановлено розбіжність між сумами витрат на транспортування, задекларованих при митних оформленнях, та сумами, що були фактично сплачені за рахунками перевізників, що призвело до порушення статті 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості, що в свою чергу спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків.

Підставою для проведення перевірки став лист Департаменту аналізу ризиків та аудиту від 07.06.2007 № 1-12/791 щодо виявлення фактів заниження сум транспортних витрат при ввезенні товарів. При цьому, така перевірка проводилась на підставі Наказу Київської регіональної митниці від 18.06.2007р. № 533 (з урахуванням наказу від 26.07.2007р. № 641, яким продовжено термін перевірки).

З акту перевірки вбачається, що фактичні транспортні витрати за окремими вантажними митними деклараціями визначались відповідачем шляхом порівняння номерів транспортних засобів, номерів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) і актами виконаних робіт та рахунками, наданими до сплати підприємствами-перевізниками (експедиторами), з урахуванням дати митного оформлення та сум, зазначених в податкових накладних, виписаних перевізниками (експедиторами) за надані послуги з перевезення товару.

Судом встановлено, що відповідачем за результатами перевірки позивачу донараховано митних платежів за 768 вантажними митними деклараціями, а саме:

- 2005 рік, - за 286 ВМД перерахуванню до бюджету належить: ввізного мита –210 587,36грн., податку на додану вартість –345 466,97грн., митних зборів –2 482,50грн.;

- 2006 рік, - за 375 ВМД перерахуванню до бюджету належить: ввізного мита –59 615,55грн., податку на додану вартість –231 275,66 грн., митних зборів –2 193,53грн.

- 2007 рік, - за 107 ВМД перерахуванню до бюджету належить: ввізного мита –15 521,61грн., податку на додану вартість –51 045,07грн., митних зборів –479,32грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки Київською регіональною митницею були прийняті податкові повідомлення № 25 та № 26 від 25.02.2008 р.

Податковим повідомленням № 25 за порушення позивачем ст. 267 МК України визначено суму податкового зобов’язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності: за основним платежем 285 724,52 грн., за штрафними санкціями 142 862,26 грн., всього –на суму 428 586,78 грн.

Податковим повідомленням № 26 за порушення позивачем вимог п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість: за основним платежем 627 787,70 грн., за штрафними санкціями 313 893,85 грн., всього на суму 941 681,55 грн.

Судом встановлено, що протягом 2004-2007 рр. ТОВ «Хенкель Україна»на умовах Інкотермс 2000 EXW («франко-завод») та FCA («франко-перевізник») відповідно до укладених зовнішньоекономічних контрактів здійснювало закупівлю продукції у іноземних суб’єктів підприємництва, що знаходяться в Німеччині, Польщі, Австрії, Швейцарії, Угорщині тощо. Поставка товарів у міжнародному сполученні здійснювалась позивачем з залученням експедиторів, зокрема, ТОВ «Універсал-М», ТОВ «Акцепт», ТОВ «Шпедіціон Дека», ПП «Юні-Транс», ДП «Кюне і Нагель»та ін. В свою чергу, для доставки імпортованого ТОВ «Хенкель Україна»товару експедитори залучали третіх осіб –перевізників, які забезпечували перевезення товарів відповідно до встановлених маршрутів.

Митне оформлення імпортованих позивачем товарів здійснювалось відповідачем –Київською регіональною митницею. Визначення митної вартості товарів здійснювалося із застосуванням першого методу –за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, враховуючи наведені умови поставки до ціни імпортованого товару не включались транспортні витрати.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 267 МК України, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Положеннями ст. 264 МК України, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, визначено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з п. «б»ч. 3 ст. 267 МК України, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Пунктом 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Таким чином, як Митний кодекс України, так і Закон України «Про податок на додану вартість»визначають, що до митної вартості включаються, зокрема, витрати на транспортування до перетину митного кордону України, й не включаються витрати на транспортування після перетину митного кордону України.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товару декларантом позивача для підтвердження транспортних витрат надавались: договори про перевезення, транспортні документи –міжнародні товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, довідки перевізників про транспортні витрати. Необхідність надання таких документів обумовлена приписами п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375 та п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та поданням відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Відповідачем під час проведення позапланової перевірки виявлено порушення позивачем норм митного законодавства, а саме, надання недостовірних відомостей про вартість транспортних витрат, оскільки суми витрат на транспортування не співпадають з сумами, які фактично оплачено перевізникам, що призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів. Основними доводами відповідача, в обґрунтування заперечень проти позову, є те, що вартість перевезення товарів ТОВ «Хенкель Україна»після перетину митного кордону України неможливо виділити із загальної вартості перевезення.

Суд не погоджується з висновками відповідача про те, що вартість перевезення товарів ТОВ «Хенкель Україна»після перетину митного кордону неможливо виділити із загальної вартості перевезення, а тому до митної вартості товарів повинна включатись вартість всієї суми перевезення (як до митного кордону, так і по митній території України).

Суд враховує ту обставину, що вартість транспортування імпортованих позивачем товарів після їх ввезення на митну територію України можливо виділити з ціни таких товарів, оскільки протягом періоду, що перевірявся позивач придбавав товари на умовах EXW («франко-завод») та FCA («франко-перевізник»), відповідно, перевезення здійснювалось позивачем із залученням сторонніх підприємств-експедиторів, а вартість транспортування імпортованих товарів окремо оплачувалась позивачем зазначеним підприємствам-перевізникам і не включалась до ціни, яка сплачувалася за оцінювані товари постачальнику.

Вказані обставини дають підстави стверджувати про те, що вартість транспортування товарів можливо виділити з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, як це передбачено ч. 3 ст. 267 МК України.

Документи, що містяться в матеріалах справи, підтверджують, що, в основному, перевезення товару ТОВ «Хенкель Україна»проводили треті особи (приватні підприємці, юридичні особи) на підставі договорів укладених з ТОВ «Універсал-М»- всього 745 перевезень із обсягу перевезень, що був перевірений відповідачем. В свою чергу, між позивачем та ТОВ «Універсал-М»було укладено договір управління складськими запасами та перевезеннями товарів № 13/03 від 31.03.2003р., згідно якого ТОВ «Універсал-М»надавало послуги по організації транспортування товару в межах території України та за її межами, а також організації експедиторських послуг під час такого транспортування.

Відповідно до п. 7.4 вказаного договору, оплата послуг з організації транспортно-експедиційних послуг за експортно-імпортними операціями здійснюється протягом 15 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається вартість послуг за звітний період.

Аналіз досліджених судом актів здачі-приймання робіт, підписаних позивачем та ТОВ «Універсал-М», наявних в матеріалах справи, свідчить про те, що вони були складені після митного оформлення товарів, що за ними передавались роботи по декількох перевезеннях, а також, що вартість послуг по кожному конкретному перевезенню зазначалася однією сумою, яка включала в себе вартість перевезення як до митної території України, так і по митній території України.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що на момент перетину митного кордону та оформлення ВМД, підставою для визначення митної вартості поставлених в Україну товарів, в частині вартості транспортних послуг до митної території України, були довідки перевізників.

Так, ТОВ «Універсал-М», з метою підтвердження витрат на перевезення товару позивача до митної території України, надавалися довідки у вигляді заявок –документів, на підставі яких ТОВ «Універсал-М»в межах укладених контрактів узгоджувало з перевізниками –особами, які безпосередньо здійснювали доставку товару ТОВ «Хенкель Україна»на митну територію України, витрати по доставці товару, окремо зазначалось витрати до митної території України, а також, в заявках було зазначено про маршрут перевезення, місця навантаження/розвантаження, замитнення/розмитнення товару, опис вантажу, дату та час подачі транспорту під завантаження, необхідний рухомий склад, умови оплати, додаткові умови тощо. Вказані заявки підписані уповноваженими особами підприємств-перевізників та скріплені відбитками печаток вказаних підприємств.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що заявки, які надавалися ТОВ «Універсал-М»позивачу для визначення митної вартості товарів, містять реквізити товарно-транспортного документа, та надання таких заявок при митному оформленні товару відповідає вимогам п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375 та п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та поданням відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Отже, оскільки розмір вартості транспортування імпортованого позивачем товару митною територією України був документально підтверджений довідками та піддавався обчисленню, суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «Хенкель Україна»на транспортування товару після його ввезення на митну територію України, розмір яких визначався в заявках, наданих ТОВ «Універсал-М»при митному оформленні товару, не повинні включатися до митної вартості таких товарів.

Системний аналіз норм ст.ст. 262, 264, 265, 267 Митного кодексу України в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що за наявності відповідних підстав, визначальними передумовами додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, будь-яких витрат, є дотримання імпортером основного правила: такі витрати повинні ґрунтуватися на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально або піддаються обчисленню.

Судом досліджено акт перевірки відповідача в частині розрахунків податкових зобов'язань ТОВ «Хенкель Україна»до бюджету, що виникли внаслідок заниження митної вартості оцінюваних товарів шляхом подання недостовірних відомостей про витрати на транспортування імпортованих товарів за 2004-2007 роки, відповідні вантажні митні декларації, рахунки - фактури, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), довідки про транспортні витрати підприємств-перевізників імпортованих позивачем товарів.

За наслідками дослідження вказаних документів, суд приходить до висновку, що розмір транспортних витрат, визначений позивачем за 2004-2007 роки на підставі рахунків - фактур та актів здачі-приймання виконаних робіт, та відображений у його бухгалтерському обліку, співпадає із загальним розміром транспортних витрат, зазначених у довідках про транспортні витрати підприємств-перевізників імпортованих позивачем товарів, що надавалися ТОВ «Універсал-М»при митному оформленні імпортованих товарів.

За наведених обставин, суд не погоджується в цій частині з висновками Акту перевірки про порушення позивачем статті 267 Митного кодексу України щодо заниження митної вартості оцінюваних товарів шляхом надання недостовірних відомостей про витрати на транспортування імпортованих товарів.

Що стосується довідок, які надавалися іншими транспортно-експедиційними підприємствами (ТОВ «Акцепт», ПП «Юні-Транс», ДП «Кюне і Нагель», ТОВ «Шпедиціон Дека»та ПП «Нікоіл») суд зазначає, що вони не відповідають вимогам Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, оскільки не місять ознак товаротранспортного документу (маршрут перевезення, опис вантажу, вантажоотримувача, умови оплати та ін.). Крім того, акти наданих транспортно-експедиційних послуг, складені ПП «Юні-Транс», ДП «Кюне і Нагель»та ПП «Нікоіл», містять роздільно вартість перевезення вантажу як до кордону, так і по митній території України. При чому, вартість транспортування товару до митної території України є відмінною, ніж сума зазначена у довідці, наданій під час митного оформлення.

За таких обставин, вбачається правомірним прийняття Київською регіональною митницею податкових повідомлень № 25 від 25.02.2008р. в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у сумі 10 457,61грн., в тому числі основний платіж –6 971,74 грн. та 3 485,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 26 від 25.02.2008 р. в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України суб’єктами підприємницької діяльності у сумі 87 576,56 грн., в тому числі основний платіж 58 384,37 грн. та 29 192,19 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, позивач не допустив порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість», у частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, вимог статті 267 Митного кодексу України в частині митного оформлення товарів на підставі заявок, наданих ТОВ «Універсал-М», суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування податкових зобов'язань з ввізного мита у розмірі 418 129,17 гривень та податку на додану вартість у розмірі 854 104,99 гривень згідно податкових повідомлень № 25, № 26 від 25.02.2008 року.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Київської регіональної митниці № 25, № 26 від 25 лютого 2008 року прийняті частково всупереч нормам ч.3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню частково.

На стягненні судових витрат представник позивача не наполягала, про що подала письмову заяву від 12.09.2012 р.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна»задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Київської регіональної митниці № 25 від 25.02.2008р. в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в сумі 418 129,17 грн., в тому числі основний платіж –278 752,78 грн. та 139 374,39грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 26 від 25.02.2008р. в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України суб’єктами підприємницької діяльності у сумі 854 104,99 грн., в тому числі основний платіж 569 403,33 грн. та 284701,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко