Постанова № 28170728, 19.12.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 року 2а-5749/12/1070

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 14 год. 10 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ірпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Ірпінь" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач -Ірпінське комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Ірпінь»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 року №0009831501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Ірпінському комунальному житлово-експлуатаційному підприємству "Ірпінь" визначено суму штрафних (фінансових) санкцій 91183, 90 грн. у зв`язку з несвоєчасною сплатою ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 455919,52 грн., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону з огляду на те, що платником податків було своєчасно нараховано поточні податкові зобов'язання з податку на додану вартість, задекларовано та сплачено поточні платежі у повному обсязі та у строк, визначений податковим законодавством.

13.12.2012року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, у яких він зазначив, що посадові особи Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Доказів, у обгрунтування своїх заперечень відповідачем надано не було, як і не надано оригінали на належним чином завірені копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення -рішення, які витребовувались судом згідно ухвали від 27 листопада 2012 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Ірпінське комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Ірпінь"(ідентифікаційний код 32231096, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Курортна, буд. 9) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області як юридична особа 27.01.2003р., про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за № 1 357 120 0000 000255 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 105243 .

Судом встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в Ірпінській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області та є платником податку на додану вартість.

07.08.2012 року посадовою особою Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Ірпінським комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Ірпінь" податку на додану вартість за період з 30.11.2010р. по 23.07.2012р., за результатами якої складено акт від 07.08.2012р. № 1107/15-2/32231096 (далі -акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: п. 200.1, 200.2,200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, платником податків порушено правила сплати 9перерахування) ПДВ за 2010р. -2011р.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 7 серпня 2012 року № 0009831501, яким відповідно до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 91183 грн. 90 коп.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", Законом України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі із вказаних законодавчих актів втратили чинність.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991р.№ 1251-XII "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1статті 7 Закону України від 03.07.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 1.11 статті 1 Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі - Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ) під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закон України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г"підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як було зазначено судом, суму податку на додану вартість згідно з податковими деклараціями за 2010р. своєчасно сплачено позивачем платіжними дорученнями у відповідні періоди в яких у рядках "призначення платежу" вказано - податок на додану вартість за відповідний місяць 2010 р.(копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи).

Це означає, що позивачем при погашенні самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань за 2010 р. не було порушено граничних строків сплати податку на додану вартість, передбачених підпунктом 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, а тому підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Відповідно до пункту 31.1 стаття 31 ПКУ строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 п. 200 ПКУ при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст. 200 ПКУ, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно норм ПКУ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податного кредиту наступного звітного 9податковогоО періоду.

Згідно із п.203.2 ст. 203 ПКУ платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації з ПДВ , протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 ПКУ для подання податкової декларації.

Податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст.203 ГІКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації.

Як встановлено у судовому засіданні обов'язок щодо сплати поточних податкових зобов'язань з ПДВ за податковими деклараціями за 2011 рік позивачем виконано, ці обставини підтверджено документально копіями поданих декларацій з ПДВ, платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів, також, факт сплати позивачем податкових зобов'язань згідно з поданими деклараціями з ПДВ за вказані періоди не заперечується відповідачем.

Крім того, судом враховується, що Постановою Київського окружного адміністративного суду 14.04.2011р. по справі №2а-4338/11/1070 , яка залишена без змін апеляційною інстанцією, було скасовано податкове повідомлення -рішення Ірпінської ОДПІ від 23.08.2011р. № 0002901501, яким було нараховано підприємству 76067,69 грн. штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ у період з травня по вересень 2010 року. Даною постановою було визначено, що підприємство сплатило податкове зобов'язання з ПДВ своєчасно і в повному обсязі.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 року по Справі № 2а-4702/11/1070, яка залишена без змін апеляційною інстанцією, було скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ від 22.09.2011року №0003801501, яким було нараховано підприємству 9974,69 грн. штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ за травень та жовтень 2010 року. Даною постановою було визначено, що підприємство сплатило податкове зобов'язання з ПДВ своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення суперечить нормам діючого на час його винесення законодавства.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ч.3 ст. 122 КАС України, у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу.

У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а прийняте прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 р. №0009831501 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір на загальну суму 911 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 911 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Позов Ірпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємство "Ірпінь" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2012 року №0009831501- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 07.08.2012 року №0009831501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Ірпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Ірпінь" сплачений судовий збір у сумі 911(дев'ятсот одинадцять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 грудня 2012 р.