Постанова № 28170599, 14.12.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4513/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Чебан О.Д.

за участю: представника позивача -Пашковської Л.І. (за довіреністю),

представника відповідача -Трусова А.С. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001082301 від 25.04.2012 року.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Автомир»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт №361/22-02/31639395/23 від 13.04.2012 року, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 197908 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 року №0001082301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 197908 грн. -за основним платежем та 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України.

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, виходячи з наступного. Позивач посилається на те, що за господарськими операціями, проведеними між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, позивач здійснив часткову оплату за виконані роботи (послуги) та має заборгованість перед ФОП ОСОБА_3, яка визнається позивачем, що підтверджується листами ТОВ «Автомир» про визнання заборгованості перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та актами звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Автомир»та ФОП ОСОБА_3 Як зазначає позивач, вказані документи підтверджують, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, але ФОП ОСОБА_3 така вимога про виконання зобов'язання ТОВ «Автомир»пред'явлена не була. Разом з цим, позивач вказує на те, що в акті перевірки відповідачем взагалі не визначено юридичний факт, який враховувався відповідачем для визначення початку перебігу строку позовної давності. Таким чином, позивач, враховуючи викладене та посилаючись на положення ст.ст. 256, 261, 264 Цивільного кодексу України, зазначає, що сума заборгованості перед ФОП ОСОБА_3 не є сумою безнадійної кредиторської заборгованості (безповоротною фінансовою допомогою), яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, а отже, він як платник податку на прибуток не повинен включати таку суму заборгованості до складу валового доходу.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1, а.с.91-94), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи це тим, що в ході проведення перевірки ТОВ «Автомир»встановлено, що за перевіряємий період товариством не віднесено до складу валового доходу у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали та 2-4 квартали 2011 року суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності перед суб'єктом господарювання - фізичною особою ОСОБА_3, у зв'язку з чим позивачем порушено п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України. Таким чином, враховуючи викладене, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001082301 від 25.04.2012 року винесено ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби правомірно, а отже скасуванню не підлягає.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на надані докази.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомир»(надалі -ТОВ «Автомир», підприємство, позивач) зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 30.08.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с.10).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ «Автомир» було зареєстровано, зокрема, платником податку на прибуток, що підтверджується п. 2.4, пп.2.4.1 акту перевірки (т.1, а.с.28).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказів ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 20.02.2012 року №127-к, №56-п від 23.03.2012 року та №80-п від 30.03.2012 року про продовження термінів проведення перевірки (т.2, а.с.191,194), на підставі направлень №20/6/22-02 від 12.03.2012 року, №89/22-02 від 30.03.2012 року, №18/6 від 12.03.2012 року, №19 від 12.03.2012 року, виданих ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС (т.2, а.с.192-195), згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 та ст.88 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2012 року, посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведена планова документальна виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт №361/22-02/31639395/23 від 13.04.2012 року (т.1, а.с.27-56), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 197908 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартал 2011 року у сумі 19067 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 60364 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 41297 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 197908 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року у сумі 137544 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 року №0001082301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 197908 грн. -за основним платежем та 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України (т.1, а.с.26).

Позивач скористався досудовим порядком врегулювання спору, та звернувся 04.05.2012 року зі скаргою до Державної податкової служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2012 року №0001082301 (т.2, а.с.227-230). Рішенням ДПС в Одеській області від 31.05.2012 року №13491/10/10-2007 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 25.04.2012 року № 0001082301 щодо сплати донарахованого податку на прибуток у сумі 197908 грн., а первинну скаргу директора ТОВ «Автомир»- без задоволення (т.2, а.с.232-236).

Разом з цим, листом від 30.05.2012 року № 7649/22-01 (т.1,а.с.76, т.2, а.с.237), державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС повідомила директора ТОВ «Автомир», що при оформлені податкового повідомлення-рішення від 25.04.2012 року №0001082301 на загальну суму податку на прибуток підприємств у розмірі 197909 грн., в тому числі, основний платіж - 197908 грн. та штрафна санкція - 1 грн., допущена технічна помилка та взамін цього складено нове податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 року №0001082301 на загальну суму податку на прибуток підприємства у розмірі 197908 грн., у тому числі, основний платіж -197908 грн., штрафна санкція - 0 грн.

Разом із вказаним листом, ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області направила ТОВ «Автомир»податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 року №0001082301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 197908 грн. -за основним платежем та 0 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України (т.1, а.с.75, т.2, а.с.238).

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що вірним та остаточним є податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 року №0001082301, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі «0 грн.», та в свою чергу, представник позивача пояснила, що оскільки винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення містять один і той ж самий номер та від однієї дати, оскаржуваним рішенням є саме податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 року №0001082301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 197908 грн. -за основним платежем та 0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 197908 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартал 2011 року у сумі 19067 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 60364 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 41297 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 197908 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року у сумі 137544 грн.

При цьому, посилаючись на наявність вказаного порушення з боку позивача, відповідач в акті перевірки зазначив, що за перевіряємий період згідно наданих до перевірки первинних документів, даних бухгалтерського обліку за 2-4 квартали 2011 року ТОВ «Автомир» не віднесено до складу валового доходу у рядках 03.25 додатків ІД до рядка 03 Податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали та 2-4 квартали 2011 року сум безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності перед суб'єктом господарювання - фізичною особою ОСОБА_4 у розмірі 860470 грн.(і.п.н. НОМЕР_2).

Як зазначається в акті, сума безповоротної фінансової допомоги y вигляді безнадійної кредиторської заборгованості за виконання істотних умов договору від 03.07.2007 р. за №3/67 на сервісне обслуговування автомобілів, укладеного між ТОВ «Автомир»та ФОП ОСОБА_4, з урахуванням передплат, які частково здійснені ТОВ «Автомир», що залишилась нестягнутою ОСОБА_4, після закінчення строку позовної давності у звітних податкових періодах складає:

- 1 півріччя 2008 року у сумі 82900 грн., у т.ч. за 2 квартал 2008 р. у сумі 82900 грн.;

- 3 квартал 2008 року у сумі 262450 грн.,у т.ч. за 3 квартал 2008 р. у сумі 179550 грн.;

- 2008 рік у сумі 860470 грн., у т.ч. за 4 квартал 2008 р. у сумі 598020 грн., що призвело до заниження скоригованого валового доходу за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року на суму 860470 грн., в тому числі по періодах:

- за 2 квартал 2011 року у сумі 82900 грн.;

- за 2-3 квартали 2011 р. у сумі 262450 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 p. у сумі 179550 грн.;

- за 2-4 квартали 2011 p. у сумі 860470 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 p. у сумі 598020 грн.

Таким чином, відповідно до акту перевірки, кредиторська заборгованість ТОВ «Автомир»перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_2) є безповоротною фінансовою допомогою, та відповідно до ст. 135.5.4 Податкового кодексу України повинна бути включена ТОВ «Автомир»до складу валового доходу: за 2 квартал 2011 p. у сумі 82900 грн.; за 2 - 3 квартали 2011 p. у сумі 262450 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 p. у сумі 179550 грн.; за 2-4 квартали 2011 p. у сумі 860470 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 p. у сумі 598020 грн.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 197908 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, та вважає, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, яке винесено на підставі цього акту перевірки, прийнято відповідачем безпідставно та необґрунтовано, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, одним із видів діяльності позивача за КВЕД є: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (т.1, а.с.25).

Судом встановлено, що 03.07.2007 року між ТОВ «Автомир»(дилер) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (партнер), і.п.н. НОМЕР_2, укладено договір №3/07 на сервісне обслуговування автомобілів (установку додаткового обладнання) (т.1, а.с.107-109), предметом якого є організація, проведення та забезпечення якісним та задовольняючим клієнта сервісного обслуговування виробів, які продає дилер, а саме: автомобілів Renaut,Dacia (які в подальшому іменуються автомобілі «Рено»).

Відповідно до статті 8 даного Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє на протязі одного календарного року. У разі, якщо за 60 календарних днів до закінчення строку дії Договору ні одна із сторін не заявить про намір розірвати договір, даний договір є продовженим ще на один рік. Всі зміни та доповнення до цього Договору вступають в дію з моменту підписання сторонами.

Вказаний договір підписаний від імені ТОВ «Автомир»директором ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_2).

Позивачем на підтвердження того, що він мав господарські відносини саме з ФОП ОСОБА_3 надано копії: свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_2), витягу з ЄДРПОУ, в якому зазначено вид діяльності ФОП ОСОБА_4: 50.20.0 -технічне обслуговування та ремонт автомобілів, довідки про взяття на облік платника податків ФОП ОСОБА_4, свідоцтв про сплату ФОП ОСОБА_3 єдиного податку за 2008-2011 року (т.2,а.с.151-157).

При цьому суд зазначає, що в акті перевірки та в своїх запереченнях, відповідач зазначає, що позивачем був укладений договір не з ФОП ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_2), а з ФОП ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_2), що не відповідає дійсності.

Крім того, судом встановлено, що 03.07.2009 року між ТОВ «Автомир»та ФОП ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до договору №3/07 на сервісне обслуговування автомобілів (установка додаткового обладнання) від 03.07.2007 року, яким внесено зміни до статті 1 та до статті 8 договору №3/07 та викладено їх у іншій редакції. Так, відповідно до статті 8, даний Договір набирає чинності з 04 липня 2009 року і діє на протязі одного року. У разі, якщо за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявить про намір розірвати договір, даний Договір вважається продовженим ще на один календарний рік (т.2, а.с.178-179).

Також, 03.07.2011 року між ТОВ «Автомир»та ФОП ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до договору №3/07 на сервісне обслуговування автомобілів (установка додаткового обладнання) від 03.07.2007 року про внесення змін до статті 8 договору №3/07, яку викладено у наступній редакції: «даний Договір набирає чинності з 04 липня 2011 року і діє на протязі одного року. У разі, якщо за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявить про намір розірвати договір , даний договір вважається продовженим ще на оди календарний рік»(т.2, а.с.180).

В обґрунтування фактичності здійснення господарських операцій за вказаним договором №3/07 (з урахуванням внесених до нього змін), позивачем надано до суду копії: специфікацій до договору, складених у липні, вересні, грудні 2008 року (т.1, а.с.110-119); актів приймання-здачі виконаних робіт по договору №3/07 за період: січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, підписаних сторонами договору (т.1, а.с.120-239, т.2, а.с.7); рахунків до договору №3/07 за виконані роботи за вищевказаний період (т.1, а.с.240-250, т.2, а.с.1-6, а.с.8-110).

При цьому, суд не надає правової оцінки та не досліджує у даній справі питання фактичності і реальності господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки питання фактичності та реальності цих господарських операцій між ТОВ «Автомир»та ФОП ОСОБА_3 не оспорювалось перевіряючими при проведенні перевірки позивача та відповідачем під час розгляду справи не спростовувалась фактичність вказаних господарських операцій.

Крім того, представником позивача на підтвердження часткової оплати послуг за вищезазначеним договором №3/07 надано суду банківські виписки по рахунку (т.2, а.с.158-164).

У судовому засіданні представник позивача не заперечувала, що оплата за отримані від ФОП ОСОБА_4 послуги здійснена не в повному обсязі та станом на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення у ТОВ «Автомир»існувала заборгованість перед ФОП ОСОБА_3 по сплаті таких послуг.

Спірні правовідносини врегульовані з 01.01.2011 року Податковим кодексом України (надалі -ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абз. а) п.п.14.1.11. п.14.1 ст.14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає такій ознаки як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: - доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; - інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 137.4 статті 137 Податкового кодексу України визначено, що датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені роботи (послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен включити до складу доходів, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, всю суму такої кредиторської заборгованості.

Пунктом 159.3 ст.159 Податкового кодексу України передбачено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду або не вживає інших заходів, передбачених законодавством України, щодо їх стягнення до закінчення строків позовної давності.

Строк позовної давності являється цивільно-правовою категорією.

Відповідно до ч.1 ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Договором від 03.07.2007 року №3/07 (із подальшими змінами), укладеним між ТОВ «Автомир»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на сервісне обслуговування автомобілів (установка додаткового обладнання) не встановлено строк (термін) виконання зобов'язань за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання ч.1 статті 264 Цивільного кодексу України, ТОВ «Автомир»направлені на адресу ФОП ОСОБА_4 листи про підтвердження заборгованості від 01.03.2012 року №3, від 20.09.2011 року №20, від 31.12.2007 року №31/12, від 31.12.2008 року №31/12-08, від 31.12.2009 року №31/12-09, від 31.12.2010 року №31/12-10, від 31.12.2011 року №31/12-11 (т.1, а.с.77,79, т.2, а.с.186-190) та між ТОВ «Автомир»та ФОП ОСОБА_3 підписані акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2007 року, 31.12.2008 року, 31.12.2009 року, 31.12.2010 року, 01.03.2011 року, 31.12.2011 року, 20.09.2011року (т.1, а.с.76,78, ,т.2, а.с.181-185).

Згідно вказаних актів та листів, ТОВ «Автомир»підтверджує (визнає) наявність у нього заборгованості перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Тобто, свідченням визнання боргу позивачем є відповідні акти звіряння та направлені на адресу ФОП ОСОБА_4 листи, а отже, враховуючи визнання ТОВ «Автомир»наявної заборгованості, перебіг позовної давності було перервано.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Разом з цим про підтвердження наявності заборгованості у позивача перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 свідчать також оборотно-сальдові відомості (т.1, а.с.70-74).

Як зазначив представник позивача, ТОВ «Автомир»під час проведення перевірки були надані перевіряючим вказані листи та акти про визнання ТОВ «Автомир»заборгованості перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, однак дані документи не були враховані при проведенні перевірки та не відображені в акті перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що листи ТОВ «Автомир»про визнання заборгованості перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, та акти звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Автомир»та ФОП ОСОБА_3 не можуть враховуватись, оскільки в цих листах та в актах звірки не зазначено, за яким саме договором було проведено звірку розрахунків між ТОВ «Автомир»та ФОП ОСОБА_3

Суд не приймає до уваги вказане посилання представника відповідача, оскільки як пояснив представник позивача, укладений між ТОВ «Автомир» та ФОП ОСОБА_3 договір від 03.07.2007 року №3/07 (із додатковими угодами до нього) є діючим на теперішній час, та жодних інших договорів, починаючи з липня 2007 року між ними не укладалось, а відповідачем в свою чергу не було надано та зазначено про наявність будь-яких інших договорів, укладених між ТОВ «Автомир»та ФОП ОСОБА_3, окрім договору від 03.07.2007 року №3/07 (із додатковими угодами до нього).

Також, слід зазначити, що відповідачем при складанні акту перевірки та зазначенні про порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. № 984, не наведено та не зазначено відомостей, з посиланням на первинні документи, в яких містилася б інформація щодо операцій за вказаним у акті договором, які саме враховувались перевіряючими при проведенні перевірки та визначенні суми заборгованості, не наведено суму заборгованості за кожною з операцій, не визначено дату виникнення вказаної заборгованості.

Разом з цим, суд зазначає, що враховуючи відсутність у договорі конкретних строків його виконання, відповідачем в акті перевірки не було визначено юридичний факт або дата, які враховувалися відповідачем для визначення початку перебігу строку позовної давності. Представник відповідача на запитання суду стосовно того, з якого моменту податковою інспекцією рахувався перебіг позовної давності, зазначив, що вважає, що такий строк повинен був обраховуватися відповідачем з моменту першого не проведення розрахунку за договором.

Також, суд зазначає, що із боку позивача початком перебігу строку позовної давності може бути момент звернення виконавця послуг (робіт) з вимогою про сплату коштів за виконані роботи, але з боку відповідача не надано жодних доказів того, що ФОП ОСОБА_4 звертався в досудовому або судовому порядку за стягненням коштів з ТОВ «Автомир»за вказаним вище договором.

Отже, станом на дату підписання акта перевірки №361/22-02/31639395/23 від 13.04.2012 року строк позовної давності для погашення наявної у ТОВ «Автомир»перед ФОП ОСОБА_3 заборгованості по оплаті послуг (робіт) за договором від 03.07.2007 року №3/07 (із додатковими угодами до нього) не минув (не сплинув).

Як наслідок, суд приходить до висновку, що вказану у акті перевірки суму у розмірі 860470 грн. було безпідставно класифіковано податковим органом як безнадійну заборгованість, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності перед ФОП ОСОБА_3, а отже, висновок податкового органу про те, що вказана сума безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної заборгованості відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України повинна бути включена позивачем до складу валового доходу за 2 квартал 2011 p. у сумі 82900 грн.; за 2 - 3 квартали 2011 p. у сумі 262450 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 p. у сумі 179550 грн.; за 2-4 квартали 2011 p. у сумі 860470 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 p. у сумі 598020 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого статтею 71 ч.2 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надав до суду беззаперечних та переконливих доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, що призвели до заниження податку на прибуток, а також не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та вважає наявними правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Автомир».

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

За вказаних обставин суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Автомир»підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 103, 158 -163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автомир» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001082301 від 25.04.2012 року, яким ТОВ «Автомир» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 197908 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14 грудня 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

.