Постанова № 28170678, 12.12.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4909/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Кочмар М.І.

за участю сторін:

представника позивача - Макаров Д.В. (по довіреності)

представника відповідача - Степаненко С.О. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВ. А. ХОЛДІНГ»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВ. А. ХОЛДІНГ»з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0000542200 від 19.07.2012 року в частині нарахування податку на прибуток на суму 202235 грн., №0000562200 від 19.07.2012 року на суму 8333 грн.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві та доповненнях до позову (Том І, аркуші справи 121-127), оскільки первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Агропортторг»та ПП «Укрторгтранс», їх реальність, а тому висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають дійсності та податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов (Том ІІ, аркуші справи 104-108), оскільки операції позивача з його контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВ. А. ХОЛДІНГ»зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради 29.05.2001 року та знаходиться на обліку як платник податків у ДПІ в Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби з 20.06.2000 року.

Позивач є платником податку на додану вартість, основними видами діяльності якого за КВЕД є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, складське господарство, вантажний автомобільний транспорт, неспеціалізована оптова торгівля, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (Том І, аркуші справи 69, 97).

Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби у період з 01.06.2012 року по 03.07.2012 року на підставі наказу та направлень проведено планову виїзну перевірку ТОВ «РІВ. А. ХОЛДІНГ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №905/2200/25829351 від 09.07.2012 року (Том І, аркуші справи 15-41).

Перевірка проводилась з відома директора та в присутності головного бухгалтера ТОВ «РІВ. А. ХОЛДІНГ».

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «РІВ. А. ХОЛДІНГ»п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 278656 грн., п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у 2011 році на суму 61136 грн., у т.ч. за лютий 2011 року -у розмірі 39971 грн., за березень 2011 року -21165 грн., та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 8333 грн. за травень 2011 року.

Не погодившись із зазначеними висновками в акті перевірки, позивач подав свої заперечення до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, проте вони були залишенні без задоволення, а висновки в акті перевірки -без змін (Том І, аркуші справи 42-46) та на підставі встановлених порушень Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0000542200 від 19.07.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 278656 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн., №0000562200 від 19.07.2012 року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 8333 грн. (Том І, аркуші справи 12, 13).

До суду позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення - рішення в частині нарахування податку на прибуток на суму 202235 грн. та зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 8333 грн. по операціям з ТОВ «Агропортторг»та ПП «Укрторгтранс».

Як вбачається з акту перевірки та наданих пояснень представника відповідача підставою для висновку про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Агропортторг»та ПП «Укрторгтранс»став акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №230/23-214/36043405 від 11.11.2011 року «Про неможливість проведення перевірки ПП «Укрторгтранс»з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за січень-квітень 2011 року»та акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №302/23-214/36675291 від 11.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки з дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг»за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року», якими встановлено нікчемність правочинів, неможливість цих підприємств здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, та не надання позивачем всіх первинних документів, які б підтверджували здійснення цих операцій.

Суд вважає такі висновки податкового органу не обґрунтованими та такими, що спростовуються доказами по справі виходячи з наступного.

Податковим органом встановлено заниження позивачем податку на прибуток враховуючи неправомірне включення до валових витрат на придбання послуг сум по операціям з ПП «Укрторгтранс», здійснення яких не підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між ПП «Укторгтранс» та ТОВ «РІВ. А. ХОЛДІНГ»01.12.2010 року укладено договір №0112/ТЄО (Том І, аркуші справи 47-48), предметом якого є організація та проведення операцій по транспортно-експедиторському обслуговуванню ПП «Укторгтранс»сільськогосподарської продукції (пшениці, ячменю, рапсу, гороху) позивача, який набрав чинності з моменту підписання та діяв до 31.12.2011 року.

Додатками до договору визначався перелік товару, який заявлявся до обслуговування та винагорода експедитору (Том 1, аркуші справи 49-55), що передбачено п. 3 договору №0112/ТЄО.

На підтвердження здійснення послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню сільськогосподарської продукції по договору №0112/ТЄО від 01.12.2010 року позивач надав рахунки - фактури, акти здачі-прийняття робіт, виписані під час здійснення господарських операцій податкові накладні (Том І, аркуші справи 56-63) та товарно-транспортні накладні на здійснення перевезень сільськогосподарської продукції щодо яких відбувалось транспортно-експедиторське обслуговування ПП «Укторгтранс»(Том І, аркуші справи 103-250, Том ІІ, аркуші справи 1-91)

Оплата за надані послуги здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ПП «Укторгтранс», що підтверджується витягом з руху по рахунку та платіжними дорученнями (Том ІІ, аркуші справи 110-113).

Також позивач надав докази включення виписаних податкових накладних до реєстру (Том ІІ, аркуші справи 116-120), доручення на відбір проб сільськогосподарського товару та доставку до лабораторії позивача експедитором (Том ІІ, аркуші справи 137-175), журнал реєстрації лабораторних аналізів зазначеного товару (Том ІІ, аркуші справи 176-184).

Таким чином, суду надано докази, які підтверджують здійснення господарських операцій з ПП «Укторгтранс», пов'язаність цих операцій з господарською діяльністю позивача, тобто правомірність формування валових витрат, які підтверджуються первинними документами, а тому позивачем підтверджено відсутність порушень вимог п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

В акті перевірки податковий орган посилається на порушення позивачем п. п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по операціям з ТОВ «Агропортторг», що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 8333 грн. в податковій звітності.

Відповідно до п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року передбачають, що суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, не відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товарів або послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

Судом встановлено, що між ТОВ «РІВ. А. ХОЛДІНГ»та ТОВ «Агропортторг»18.04.2011 року укладено договір №1804/О поставки обладнання (Том І, аркуш справи 64), згідно якого ТОВ «Агропортторг»зобов'язується поставити, а ТОВ «РІВ. А. ХОЛДІНГ»прийняти і оплатити обладнання, матеріали, найменування, в асортименті, кількості та вартості згідно накладної. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

На виконання умов договору ТОВ «Агропортторг»поставило позивачу обладнання, яке було прийнято на підставі видаткової накладної №1043 від 6 травня 2011 року (Том І, аркуші справи 65), позивачу виписано податкові накладні №1044 від 04.05.2011 року та №1043 від 27.04.2011 року (Том І, аркуш справи 66) та оплачено кошти за придбаний товар на підставі виставленого рахунку - фактури №1043 від 27 квітня 2011 року, про що свідчать платіжні доручення (Том І, аркуш справи 65, Том ІІ, аркуш справи 114-115).

Перевезення товару відбулось 6 травня 2011 року на підставі товарно-транспортних накладних (Том І, аркуші справи 67-68), товар був отриманий довіреною особою позивача на підставі довіреності (Том ІІ, аркуші справи 185-186), прийняття на баланс отриманого від ТОВ «Агропортторг»товару підтверджується оборотно - сальдовими відомостями та інвентаризаційними описами (Том ІІ, аркуші справи 187-212).

Таким чином, позивачем підтверджено первинними документами право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товару, до податкового кредиту та відсутності порушень при його формуванні.

В акті перевірки податковий орган посилається на порушення позивачем порядку складання податкових накладних, виписаних ТОВ «Агропортторг», оскільки в них зазначена адреса контрагента за якою він фактично не знаходиться, а тому зазначені накладні не можуть бути підставою для формування податкового кредиту і з цих підстав позивачем завищено від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 8333 грн. в податковій звітності, проте з довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що відомості про ТОВ «Агропортторг»та ПП «Укторгтранс» неодноразово підтверджувались, дані щодо зміни юридичної адреси до реєстру не вносились, а тому доводи відповідача спростовані наявними в матеріалах справи доказами (Том ІІ, аркуші справи 241-247).

Посилання податкового органу на невідповідності сум податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань його контрагенту по базам автоматичного співставлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не може бути підставою для висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій, оскільки він не може нести відповідальність за дії контрагента, який не визначив податкові зобов'язання, якщо надасть всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, не виконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Слід зазначити, що податковий орган не звертався до суду про визнання угод нікчемними, зробив висновок про порушення позивачем податкового законодавства тільки на підставі актів перевірок його контрагентів, в яких зазначено про нікчемність угод контрагентів з позивачем, ТОВ «Агропортторг»та ПП «Укторгтранс»мали свідоцтво платника податків на додану вартість на час здійснення господарських операцій (Том ІІ, аркуші справи 215-240) та враховуючи надання позивачем первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій, позивач довів суду обставини, на які посилається, а тому позов підлягає задоволенню в межах заявлених вимог.

Також суд враховує, що акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №302/23-214/36675291 від 11.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки з дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг» за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року»був предметом оскарження в частині визнання неправомірними дій щодо його складання в судовому порядку та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року дії податкового органу щодо проведення зазначеної перевірки визнано протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що, оскільки, підставою для винесення податкових повідомлень-рішень були акти перевірок контрагентів позивача, без врахування наданих первинних документів на підтвердження господарських операцій, позивач та його контрагенти були діючими підприємствами та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, господарські операції здійсненні в межах господарської діяльності позивача, що підтверджується наявними доказами в справі, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВ. А. ХОЛДІНГ» обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВ. А. ХОЛДІНГ»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0000542200 від 19.07.2012 року в частині нарахування податку на прибуток на суму 202235 грн., №0000562200 від 19.07.2012 року на суму 8333 грн. -задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0000542200 від 19.07.2012 року в частині нарахування податку на прибуток на суму 202235 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0000562200 від 19.07.2012 року, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8333 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 12 грудня 2012 року.

Суддя Л.І. Свида

.