Постанова № 28170271, 13.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9113/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Качуріної Л.С.

при секретарі: Горобець В.О.

в присутності представників сторін:

представника позивача: Гриб Л.В., довіреність № 7 від 14.05.2012 року

представника відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу у розмірі 1700,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

13 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу у розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 19 квітня 2012 року по АДРЕСА_1 на фасадній стороні станції технічного обслуговування фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, зафіксовано ознаки порушення вимог пункту 1 статті 8 Закону України «Про рекламу», а саме у рекламі про виготовлення автомобільних номерів використано імітацію зображення Державного прапору та герба України. Про порушення з боку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 законодавства України про рекламу, спеціалістом Інспекції складений протокол від 19.04.2012 року.

Рішенням від 19 квітня 2012 року № 30 розпочато справу про порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 законодавства України про рекламу. Розгляд справи було призначено на 03 травня 2012 року, про що на адресу підприємця 20 квітня 2012 року був направлений рекомендований лист № 715. У вказаному листі відповідачу було запропоновано надати документи, які підтверджують вартість реклами, а також надати копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання.

Підприємцю було доведено, що ненадання документів, щодо вартості розповсюдженої реклами, тягне за собою накладення штрафу відповідно до ч. 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» у розмірі 100 неоподаткованих доходів громадян.

На розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відповідач не з'явився, необхідні документи не надав, клопотань про перенесення термінів розгляду справи не заявляв, про що був складений протокол № 30 від 03 травня 2012 року.

За порушення п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», а саме за не надання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. (100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян). Рішення від 03 травня 2012 року № 0030 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу надіслано відповідачу поштою і отримано останнім 14 травня 2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення.

На теперішній час вищезазначене рішення відповідачем не виконано. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафної санкції в розмірі 1 700,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

У судове засідання не прибув відповідач, який був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Згідно пункту 3 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон №1023) захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

13 квітня 2011 року Указом Президента України №465/2011 затверджено "Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів". Згідно пункту 1 цього Положення Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Згідно "Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 №206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за №1337/20075 (далі - Положення), територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року № 229, територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої оплітки є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, є Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004.

Судом встановлено, що 19 квітня 2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області було складено протокол № 30 про порушення законодавства про рекламу в якому зазначено, що 19.04.2012 року по АДРЕСА_1 на фасадній стороні СТО ФОП ОСОБА_2 зафіксовано ознаки порушення п. 1 ст. 8 Закону України «Про рекламу», а саме: у рекламі про виготовлення авто номерів використано імітацію зображення Державного прапору та герб України.

На підставі протоколу № 30 від 19 квітня 2012 року було винесено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 19 квітня 2012 року № 30 (а.с.12).

Листом від 20 квітня 2012 року за вих. №715 відповідача було повідомлено проте, що спеціалістами Інспекції 19 квітня 2012 року зафіксовано ознаки порушення вимог п. 1 ст.8 Закону України «Про рекламу» та було запропоновано прибути до Інспекції для з'ясування обставин та участі у розгляду справи, також роз'яснено, що не надання документів, щодо вартості розповсюдженої реклами тягне за собою накладення штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а.с.13).

Також, позивачем 03 травня 2012 року було прийнято рішення №0030 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу яким за порушення вимог ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами СТО комплексу ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн.

Зазначене рішення не оскаржувалося, штрафна санкція, визначена в рішенні від 03 травня 2012 року не погашена.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регулює Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі Закон №270).

Відповідно до положень ст.1 Закону № 270 реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень серед інших: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, що закріплено статтею 26 Закону №270.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про рекламу» визначено, що у рекламі забороняється: поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом; вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб; подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами; наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром; використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законами України у сфері інтелектуальної власності; рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії; вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без письмової згоди цієї особи; імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності; рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами; розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно - і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів.

Стаття 26 Закону України «Про рекламу» передбачає, що на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається із положень ч.6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафу № 0030 від 03.05.2012 року в установленому законом порядку відповідачем не оскаржено, сума штрафної санкції яка визначена в цьому рішенні відповідачем в добровільному порядку не сплачена, за таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Частиною 4 ст.94 КАС України також визначено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18 грудня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу у розмірі 1700,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, адреса: 91000, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету Жовтневого району УДК у Луганській області, МФО 804013, р/р 31117106700004, ін. код 37991477, код плат. 21081100, символ 106) суму штрафних санкцій у розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.), накладених рішенням №0030 від 03 травня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 18 грудня 2012 року.

СуддяЛ.С. Качуріна