Постанова № 28169278, 17.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.12 Справа № 5015/3302/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_2.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Субєкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м. Львів, б/н від 20.11.2012р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2012 р.

у справі № 5015/3302/12, ОСОБА_5

за позовом ПАТ Комерційного банку "Надра", м. Київ

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 66 174, 76 доларів США, що в еквіваленті становить 528 934, 86 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2012 р. у справі № 5015/3302/12 позов ПАТ КБ "Надра" задоволено. З фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на користь позивача у справі стягнуто 66 174,76 дол. США заборгованість, що в еквіваленті становить 528 934,86 грн., з яких : 45 000,00 дол. США (що в еквіваленті становить 359 685,00 грн.) - заборгованість по кредиту; 13 992,50 дол. США (що в еквіваленті становить 111842,05 грн.) - заборгованість по процентах; 4 253,26 дол. США (що в еквіваленті становить 33 996,31 грн.) - пеня; 2 929,00 дол. США ( що в еквіваленті становить 23 411,50 грн.) - штраф, а також 10 578,69 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, зокрема тим, що відповідач в порушення умов кредитного договору від 07.02.2007 р. зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконав, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, СПД ФО ОСОБА_4 звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом у даній справі. Тому, на переконання скаржника, місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Ухвалою суду від 03.12.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2012р.

Розпорядженням голови суду від 17.12.2012р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Бойко С.М.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Наполягає на скасуванні оскарженого судового акта.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання участі свого представника не забезпечив.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також те, що їх своєчасно та належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення пені, нарахованої на тіло кредиту, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 07.02.2007р. між сторонами у справі було укладено договір кредитної лінії № 3/27/2007/МК, на виконання умов якого позичальнику банком був наданий кредит в сумі 48 000 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами, а саме: №1 від 07.02.2007 року на суму 10 500,00 дол. США, №1 від 08 лютого 2007 року на суму 11 000,00 дол. США , № NL-1 від 14 лютого 2007 року на суму 5 000,00 дол. США та №NL-1 від 27 лютого 2007 року на суму 21 500,00 дол. США.

На день звернення до суду з позовом залишок непогашеної суми по кредиту становив 45 000,00 дол. США ( в еквіваленті - 359 685,00 грн.), що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 1.2 договору кредит надається зі сплатою 15% річних та за видачу кредиту встановлюється комісія в розмірі 1%.

Відповідно до п.3.2.2.1 договору відсотки за користування кредитом нараховуються Банком за ставкою у розмірі 15% річних із розрахунку 360 днів на рік.

Згідно з п. 3.2.2.2 договору датою закінчення періоду нарахування відсотків є останнє число поточного розрахункового місяця (включно) або день, що передує даті сплати останнього платежу по Кредиту (якщо після внесення цього платежу повністю погашається заборгованість Позичальника, що обліковується на позичковому рахунку), а початком - дата видачі Кредиту або наступний день після дати закінчення попереднього періоду нарахування відсотків.

Пункт 3.2.2.3 договору визначає, що відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування Кредитом з першого дня видачі кредиту (включаючи цей день) до дня (без його урахування) повернення (внесення останнього платежу по Кредиту).

Відповідно до п. 3.2.2.4 договору відсотки, нараховані в порядку, передбаченому п. 3.2. цього договору, повинні сплачуватися Позичальником у валюті Кредиту щомісячно, не пізніше 28-30-31 числа поточного місяця, а відсотки за останній період користування Кредитом сплачуються одночасно зі сплатою останнього платежу по кредиту.

Кінцевий термін повернення кредиту сторонами встановлено - 06.02.2009 року.

Відповідно до п.8.1. Кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно з п.8.2 Кредитного договору у разі порушення Позичальником строків повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня плати.

Відповідно до п.8.3 Кредитного договору за порушення строків повернення Кредиту та/чи сплати відсотків за користування Кредитом позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню Кредиту та/чи сплати відсотків, визначених на дату прострочення.

Згідно розрахунку позивача, сума заборгованості по несплачених процентах становить 13 992,50 дол. США, що в еквіваленті складає 111 842,05 грн., сума пені складає 4 253,26 дол. США, що в еквіваленті становить 33 996,31 грн. (нарахована за період з 22.01.2012р. по 22.07.2012р.), сума штрафу, нарахована відповідно до п. 8.3 договору (на тіло кредиту та на проценти) складає 2 929,00 дол. США ( що в еквіваленті становить 23 411,50 грн.).

Згідно зі ст. ст.1054, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму кредиту, він зобов'язаний сплатити грошову суму за вимогою кредитора.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 598 цього Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту у встановлені договором строки, ПАТ КБ «Надра»правомірно нарахував, а суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов щодо стягнення відсотків за весь час користування кредитом.

При цьому, суд не погоджується з твердженнями відповідача про неузгодження строку дії договору, оскільки п.11.1 Договору сторони погодили, що договір діє до повного виконання позичальником умов за ним.

Також суд не погоджується з наведеною відповідачем тезою про безпідставність нарахування відсотків після договірної дати кредитної лінії, оскільки відповідно до п.3.2.2.3 договору відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом з дня його видачі до дня повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідачем не подано суду доказів повернення кредиту.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог ПАТ КБ «Надра»про стягнення з СПД ФО ОСОБА_4 45 000,00 дол. США заборгованості по кредиту, 13 992,50 дол. США заборгованості по процентах, 783, 89 дол. США пені за порушення термінів сплати процентів (з врахуванням умов п. 3.2.2.3 договору) та 2 929,00 дол. США штрафу, нарахованого на підставі п. 8.3. Договору.

Однак, судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Надра" в частині стягнення з рахунку відповідача 3 469, 37 дол. США (що в еквіваленті становить 27 730, 67 грн.) пені, нарахованої за період з 22.01.2012р. по 22.07.2012р. за порушення терміну сплати кредиту, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Згідно з ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 6 статті 232 ГК України має диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання, тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

Як було зазначено вище, позичальник взяв на себе зобов'язання повернути отриманий кредит в строк до 07.02.2009р. Відповідно, перебіг передбаченого ч.6 ст.232 ГК України строку для нарахування пені у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту розпочався з 07.02.2009р. і закінчився 07.08.2009р. Відтак, підстави для нарахування пені у зв'язку з прострочкою повернення суми кредиту за інший період, ніж зазначені 6 місяців -відсутні.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 27.04.2012р. № 3-27гс12, яка в силу вимог ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з рахунку відповідача 3 469, 37 дол. США (що в еквіваленті становить 27 730, 67 грн.) пені, нарахованої за період з 22.01.2012р. по 22.07.2012р. (а.с. 51, том І), оскільки таке нарахування позивачем проведено за інший період, ніж дозволено законом.

Доводи скаржника про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати в частині стягнення 3 469, 37 дол. США (що в еквіваленті становить 27 730, 67 грн.) пені з відмовою в позові в цій частині та залишенням в решті судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2012 р. у справі № 5015/3302/12 скасувати в частині стягнення з рахунку відповідача 3 469, 37 дол. США (що в еквіваленті становить 27 730, 67 грн.) пені та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

2. В решті судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 21 грудня 2012р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Малех І.Б.