Рішення № 28160756, 24.12.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/9737/12 Справа № 429/6356/12 Головуючий у 1 й інстанції - Кононенко Т.О. Доповідач - Глущенко Н.Г. Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Баранніка О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Біленькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа -Перша павлоградська державна нотаріальна контора, про поділ майна подружжя і визнання прав власності на частину квартири, скасування постанови державного виконавця, визнання недійсним акту державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та витребування квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_2 15.06.2012 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частину квартири / т. 1 а. с. 3-4 /.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що вона з 08.02.2008 року перебуває у шлюбі з відповідачем, який зареєстрований у встановленому законом порядку.

Під час шлюбу вона з відповідачем за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1, але всі правоустановчі документи були оформлені на відповідача.

Оскільки квартира придбана під час шлюбу і за спільні кошти, то вона на думку позивачки, в силу ст. 60 СК України, належить їм -подружжю на праві спільної сумісної власності.

Позивачка бажає поділити цю квартиру і, у відповідності з ч. 1 ст. 70 СК України, просила суд визнати за нею та за відповідачем право на Ѕ частину спірної квартири, тобто за кожним із них визнати по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 / т. 1 а. с. 3-4 /.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачка 11.07.2012 року доповнила свої позовні вимоги і звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа -Перша павлоградська державна нотаріальна контора, про скасування постанови державного виконавця, визнання недійсним акту державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та витребування квартири / т. 1 а. с. 34-38 /.

В обґрунтування цих позовних вимог позивачка посилалася на те, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 року з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягнено 24690 грн. боргу, відсотки в розмірі 309,12 грн. , пеня в розмірі 43700 грн., судовий збір 645,60 грн., витрати на ІТЗ 120 грн., а всього 68969 грн.

Старшим державним виконавцем ВДВС Павлоградського МРУЮ 14.02.2011 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду від 12.11.2010 року.

Згодом, ухвалою Павлогрвдського міськрайонного суду Дніпропетровської області було змінено стягувача у виконавчому провадженні, тобто ОСОБА_6 на ОСОБА_4

На виконання рішення суду від 12.11.2010 року ВДВС виніс постанову про арешт майна боржника -квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_3 Ця квартира виставлялася на торги, але вони не відбулися і постановою державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 07.05.2012 року -квартира була передана стягувачу ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу.

На виконання зазначеної постанови від 07.05.2012 року державним виконавцем ВДВС Павлоградського МРУЮ було складено Акт про передачу нерухомого майна - квартири стягувану ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу.

Потім, 08.05.2012 року, на підставі вище зазначених Постанови та Акту, державним нотаріусом Першої павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 було посвідчено та видано Свідоцтво про право власності на квартиру ОСОБА_4 в підтвердження її права власності на квартиру АДРЕСА_1

ОСОБА_4 15.06.2012 року продала спірну квартиру ОСОБА_5, що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 15.06.2012 року, який посвідчено в нотаріальному порядку.

Позивачка ОСОБА_2 вважає, що реалізація спірної квартири здійснена з порушенням її прав, як співвласника квартири, а отже Постанова державного виконавця від 07.05.2012 року -підлягає скасуванню, а Акт державного виконавця від 07.05.2012 року -повинен бути визнаний недійсним, як і підлягає визнанню недійсним Свідоцтво про право власності на квартиру від 08.05.2012 року, про що вона і просила суд.

Так, державним виконавцем при проведенні виконавчих дій, щодо примусового виконання рішення суду від 12.11.2010 року, було порушено та проігноровано вимоги ч. 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», що і привело до звернення стягнення на всю квартиру за боргами ОСОБА_3, без виділення його-боржника частки, а її позивачку протиправно позбавлено права власності на Ѕ частину спірної квартири.

Отже, Постанова та Акт державного виконавця, які винесені з порушенням ч. 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», на думку позивачки є незаконними, а тому відпадають правові підстави для посвідчення та видачі нотаріусом 08.05.2012 року Свідоцтва про право власності на квартиру ОСОБА_4, тобто це Свідоцтво повинне бути визнане недійсним.

Таким чином, позивачка стверджує, що Ѕ частина спірної квартири, вибула з її володіння не з її волі, згоду на відчуження своєї частки в квартирі вона не давала, будь-яких угод не підписувала.

За таких обставин, в силу ст.388 ЦК України, позивачка вважає, що є всі підстави для витребування спірної квартири у ОСОБА_5, про що вона і просила суд / т. 1 а. с. 34-38 /.

Справа судом першої інстанції була розглянута у відсутності відповідача ОСОБА_3 та третьої особи.

Представники інших відповідачів позовні вимоги не визнали.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.07.2012 року провадження у справі, в частині скасування Постанови державного виконавця від 07.05.2012 року та в частині визнання недійсним Акту державного виконавця від 07.05.2012 року, - закрито, а в іншій частині позовних вимог відмовлено / т. 1 а. с. 68-73 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду -скасувати та постановити нове рішення згідно п.п. 1-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, в частині скасування Постанови державного виконавця від 07.05.2012 року та в частині визнання недійсним Акту державного виконавця від 07.05.2012 року, - суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 181 КАС України ці позовні вимоги підлягають розгляду в адміністративному суді.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможна, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи та діючому матеріальному і процесуальному праву.

Так, закриваючи провадження у справі суд першої інстанції не прийняв до уваги, що між сторонами виникли не адміністративно-правові відносини, а цивільно-правові відносини, які підлягають розгляду в порядку ЦПК України.

Крім того, при наявності підстав для закриття провадження у справі, які передбачені ст. 205 ЦПК України, суд, в силу ч. 1 ст. 205 ЦПК України, закриває провадження у справі своєю ухвалою, а не рішенням, тоді як суд першої інстанції закрив провадження у справі рішенням.

Щодо відмови судом позивачці в інших її позовних вимогах, то рішення суду і в цій частині не може залишатись в силі, оскільки воно є незаконним та необґрунтованих, так як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 з 08.02.2008 року знаходяться в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб / т. 1 а. с. 6 /.

Під час шлюбу за спільні кошти подружжя ОСОБА_3 20.08.2009 року придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20.08.2009 року, який посвідчено в нотаріальному порядку / а. с. 7 /.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 20.08.2008 року, що посвідчений 20.08.2009 року державним нотаріусом Першої павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за реєстровим № 1-4534, - ОСОБА_3 купив у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 про що вказано в п. 1 цього договору / а. с. 7 /, і це право власності за ним зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.09.2010 року / а. с. 10 /.

Відповідач ОСОБА_3 підтвердив суду апеляційної інстанції той факт, що спірна квартира є спільною сумісною власністю його та його дружини і не заперечував проти поділу цієї квартири в рівних частинах.

Отже, спірна квартира, в силу ст. 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3, тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України -у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, позовні вимоги позивачки, щодо поділу спільного майна подружжя -спірної квартири, знайшли своє підтвердження в суді, а тому підлягають задоволенню, тобто колегія суддів вважає за необхідне поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право особистої приватної власності на Ѕ частину (за кожним) квартири АДРЕСА_1.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.11.2010 року Павлоградським міськрайсудом Дніпропетровської області було постановлено рішення по цивільній справі № 2-6198/10, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягнено борг в сумі 24960 грн., проценти в сумі 309,12 грн., пеня 43700,23 грн., а всього 68969,35 грн.

Згідно матеріалів справи № 2-6198/10, яка була оглянута судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі та не приймала участь у цій справі.

Постановами державного виконавця ВДВС Павлоградського МРУЮ від 14.02.2010 року були відкриті виконавчі провадження щодо примусового виконання рішення суду від 12.11.2010 року (по кожній грошовій сумі окремо), а 21.02.2011 року державним виконавцем були винесені постанови про об'єднання цих виконавчих проваджень (5 виконавчих листів) в зведене виконавче провадження № 614 ( № ЄДРВП 29646057) / т. 1 а. с. 135-137 /.

Оскільки боржник ОСОБА_3 в добровільному порядку не виконав рішення суду, тобто не сплатив ОСОБА_6 грошові суми, то ВДВС приступив до примусового виконання судового рішення.

Під час виконання судового рішення, на підставі заяви ОСОБА_4 (нового кредитора) судом першої інстанції, тобто Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, 21.02.2011 року було постановлено ухвалу про заміну стягувача у виконавчому провадженні - ОСОБА_6 на ОСОБА_4 / т.1 а. с. 147 /. На підставі цієї ухвали аналогічну заміну проведено і ВДВС, яким 15.03.2011 року було ухвалено постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні / т. 1 а. с. 148 /.

Отримавши довідку Павлоградського МБТІ про те, що за ОСОБА_3 зареєстрована зокрема і квартира АДРЕСА_1, - державним виконавцем ВДВС 27.05.2011 року, за місцем знаходження квартири, було складено Акт опису й арешту майна, тобто цієї квартири, при складанні якого був присутній ОСОБА_3 / т. 1 а.с.162-163 /.

Спірна квартира була виставлена на торги, але торги, які були призначені на 02.04.2012 року, не відбулися у зв'язку з відсутністю заявок покупців, що підтверджується відповідним листом ДФ ПП «СП Юстиція»№ 01-03/853 від 02.04.2012 року / т. 1 а. с. 185 /.

ВДВС було повідомлено ОСОБА_4, що реалізація майна боржника, зокрема спірної квартири не відбулася, і стягувачу було запропоновано залишити за собою це майно /т. 1 а. с. 186 /. ОСОБА_4 погодилася залишити за собою нереалізоване майно, про що 11.04.2012 року подала до ВДВС відповідну заяву / т. 1 а. с. 187 /.

Державним виконавцем ВДВС Павлоградського МРУЮ 07.05.2012 року було винесено Постанову про передачу квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 / т. 1 а. с. 193 / та складено Акт про передачу нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 07.05.2012 року, тобто про передачу квартири АДРЕСА_1 стягувану ОСОБА_4 / а. с.194 /.

Потім, 08.05.2012 року на підставі зазначених Постанови та Акту державним нотаріусом Першої павлоградської державної нотаріальної контори було посвідчено та видано Свідоцтво про право власності на квартиру від 08.05.2012 року (свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Які не відбулися), що зареєстроване в реєстрі за № 1-1854 та видане 08.05.2012 року Першою павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області ОСОБА_4, в підтвердження її права власності на квартиру АДРЕСА_1, що раніше належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.08.2009 року Першою павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстровим № 1-4534 / т.1 а. с. 22 /.

Отримавши 08.05.2012 року Свідоцтво про право власності ОСОБА_4 провела відчуження цієї квартири ОСОБА_5 згідно Договору купівлі-продажу квартири від 15.06.2012 року, який посвідчено в нотаріальному порядку все тим же державним нотаріусом Першої павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 / т. 1 а. с. 28 /. Оскільки, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2012 року було накладено арешт на Ѕ частину спірної квартири АДРЕСА_1 / т. 1 а. с. 11-12 /, то право власності ОСОБА_5 на цю квартиру не зареєстроване.

Згідно ч. 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження»- стягнення на майно боржника звертається у розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірна квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3, що викладено вище в даному рішенні.

Про те, що ця квартира є спільною сумісною власністю подружжя було достеменно відомо і ВДВС Павлоградського МРУЮ, що підтверджується оглянутим в суді апеляційної інстанції зведеним виконавчим провадженням № 614, де на 18 сторінці цього виконавчого провадження знаходиться ксерокопія договору купівлі-продажу квартири від 20.08.2009 року, в п. 1 якого чітко зазначено, що ОСОБА_3 купив у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1. Ця копія навіть надана апеляційному суду ВДВС / т. 1 а. с. 152 /. На цей договір купівлі-продажу посилався і державний виконавець в Акті про передачу нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу /т. 1 а. с. 194-195 /.

Однак, не зважаючи на наявність такого договору державним виконавцем при проведенні виконавчих дій, щодо примусового виконання рішення суду від 12.11.2010 року, було порушено та проігноровано вимоги ч. 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто не було вирішено в судовому порядку питання щодо визначення частки боржника у спільному сумісному майні, а звідси і не встановлена можливість звернення стягнення на частку що належить лише боржнику.

Оскільки, ВДВС порушив та проігнорував вимоги ч. 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», то Постанова державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 07.05.2012 року про передачу квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 -не може залишатись в силі і підлягає скасуванню, як і не може залишатись в силі Акт про передачу нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 07.05.2012 року, що складений державним виконавцем ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції про передачу квартири АДРЕСА_1 стягувану ОСОБА_4, - який підлягає визнанню недійсним, так як у ВДВС, без виконання вимог ч. 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», не наступило право на звернення стягнення на спірну квартиру на підставі ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, вище зазначені Постанова державного виконавця від 07.05.2012 року та Акт про передачу нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 07.05.2012 року постановлені ВДВС з порушенням вимог чинного законодавства, а отже є незаконними, тому Свідоцтво про право власності на квартиру від 08.05.2012 року (свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, які не відбулися), що зареєстроване в реєстрі за № 1-1854 та видане 08.05.2012 року Першою павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області ОСОБА_4, в підтвердження її права власності на квартиру АДРЕСА_1, що раніше належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.08.2009 року Першою павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстровим № 1-4534, - підлягає визнанню незаконним, оскільки у ВДВС не було жодних правових підстав для передачі спірної квартири у власність стягувачу на підставі ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження»без виконання вимог ч. 6 ст. 56 цього ж Закону.

Отже, апеляційним судом встановлено, що спірна квартира вибула з володіння позивачки ОСОБА_2 не з її волі.

Відповідач ОСОБА_5 придбав спірну квартиру, згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.06.2012 року за 62900 грн., - у ОСОБА_4, яка була її власницею на підставі вище зазначено Свідоцтва про право власність на квартиру від 08.05.2012 року.

Згідно ст. 388 ЦК України - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Виходячи з встановлених обставин по справі, які вище викладені в даному рішенні, та керуючись ст. 388 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині витребування спірної квартири у ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2012 року -скасувати.

Поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право особистої приватної власності на Ѕ частину (за кожним) квартири АДРЕСА_1.

Скасувати Постанову державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 07.05.2012 року про передачу квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу ОСОБА_4

Визнати недійсним Акт про передачу нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 07.05.2012 року, що складений державним виконавцем ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції про передачу квартири АДРЕСА_1 стягувану ОСОБА_4

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на квартиру від 08.05.2012 року, що зареєстроване в реєстрі за № 1-1854 та видане 08.05.2012 року Першою павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області ОСОБА_4, в підтвердження її права власності на квартиру АДРЕСА_1, що раніше належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.08.2009 року Першою павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстровим № 1-4534.

Витребувати у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: