Рішення № 28147057, 12.11.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/4665/12 12.11.2012 12.11.2012 12.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/1490/3087/12 Суддя суду 1-ї інстанції Румянцева Н.О.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

12 листопада 2012 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Дубовою К.В.,

за участі: представника позивача Васильчикова І.В.,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 квітня 2012 року, ухвалене по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_4 і ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на майно,

ВСТАНОВИЛА :

В березні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 01 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №5729023 (далі - Договір), за умовами якого банк передав позичальнику кредит у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) доларів США, за умови сплати 12.90% річних за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та відповідачкою ОСОБА_7 цього ж дня укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідачка надала в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32.9 кв.м., житловою площею 16.9. кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, однак відповідач ОСОБА_4 порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 26 січня 2010 року склала 27 779 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) доларів США 84 центів, з яких: 20 574 (двадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) доларів США 37 центів - заборгованість за кредитом, 3 432 (три тисячі чотириста тридцять два) доларів США 22 центів - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 3 733 (три тисячі сімсот тридцять три) доларів США 25 центів - пеня, яку позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 та звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири з прилюдних торгів.

В травні 2010 року ОСОБА_4 і ОСОБА_7 звернулись до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання кредитного договору недійсним, яка ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 квітня 2012 року залишена без розгляду на підставі п.3 ч.1ст.207 ЦПК України.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 квітня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» 27 779 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) доларів США 84 центів заборгованості за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року, у тому числі: 20 574 (двадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) доларів США 37 центів - заборгованість за тілом кредиту, 3 432 (три тисячі чотириста тридцять два) доларів США 22 центів - заборгованість за процентами, 3 733 (три тисячі сімсот тридцять три) доларів США 25 центів - пеня. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5729023, укладеним 01 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_4, яка станом на 26 січня 2010 року склала 27 779 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) доларів США 84 центів звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме: нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32.9 кв.м., житловою площею 16.9. кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просив рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеним факт невиконаних грошових зобов'язань за кредитним договором боржником ОСОБА_4, розмір заборгованості та підстави відповідальності, як боржника, так і майнового поручителя, що є підставою для стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів не з усіма висновками суду погоджується, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного 01 жовтня 2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_4 кредитного договору за №5729023, останній отримав 22 000 (двадцять дві тисячі) доларів США кредиту на строк до 01 жовтня 2022 року під 12,9% річних (а.с.10-12).

Крім того, в той же день, для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором, банк і ОСОБА_7 уклали договір іпотеки, за яким остання надала в іпотеку належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32.9 кв.м., житловою площею 16.9. кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 164 000 (сто шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. Зазначена квартира належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори 07 травня 1996 року за №139, зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 16 грудня 1996 року (а.с.16-18).

Однак, у порушення умов договору позичальник своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 26 січня 2010 року у нього утворилась кредитна заборгованість на загальну суму 27 779 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) доларів США 84 центів (а.с.7-8).

Незважаючи на письмові вимоги банку від 11 березня 2009 р. та від 17 лютого 2010 року про дострокове погашення заборгованості по кредитному договору, відповідачі указану заборгованість перед банком не погасили.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами мають місце договірні відносини, зокрема, кредитні.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За правилами ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства й у строки передбачені цим договором.

Порушення зобов'язань, які виникають із договорів, тягне за собою правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України, або такий різновид цивільно-правових санкцій, які передбачені, зокрема, ст.33 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року (далі - Закон).

Відповідно до вказаного Закону України майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Відповідно до ч.1 ст.33 вищевказаного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Вказані положення не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

За наведених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення відповідачем ОСОБА_4 грошових зобов'язань та наявність у банку права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також, виходячи з вимог ч.3 ст.533 ЦК України, зі змісту якої вбачається, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та позивач просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд в резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті.

На виконання цих вимог суд першої інстанції зазначив в резолютивній частині стягнення заборгованості за кредитним договором саме в іноземній валюті. Разом з тим, неустойку за порушення зобов'язань за кредитним договором відповідно до вимог ст.ст.549-551 ЦК України необхідно зазначати в національній валюті - гривні.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, задовольняючи позов і в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_7 суд керувався тим, що відповідачем ОСОБА_4 порушені умови кредитного договору, а тому відповідно до ст.ст.589,590 ЦК України є додаткові підстави для їх задоволення і за рахунок предмета іпотеки.

Проте, такі висновки суду суперечать нормам матеріального права та не відповідають обставинам справи, що у відповідності до п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цієї частині з ухваленням нового рішення.

При вирішенні справи, судом встановлено, що позичальником ОСОБА_4 порушене кредитне зобов'язання, в зв'язку з чим банком 19 лютого 2010 року на адресу ОСОБА_7 надіслана письмова вимога про погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 1 955 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) долара США 32 центів та заборгованості за процентами в розмірі 3 380 (три тисячі триста вісімдесят) доларів США 61 центів. Іпотекодавець попереджена, що у випадку залишення цієї вимоги без задоволення, банк зверне стягнення на квартиру, передану нею в іпотеку за договором, який 01 жовтня 2007 року укладеним між ними в якості забезпечення виконання її зобов'язань.

Разом з тим, звернувши стягнення на майно, суд першої інстанції не врахував співмірність простроченої заборгованості в сумі 5 335 (п'ять тисяч триста тридцять п'ять) доларів США 93 центів з вартістю іпотечного майна.

Отже, зважаючи на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки, і як наслідок - виселення громадян з жилих приміщень, є крайнім заходом впливу на боржників, колегія суддів приходить до висновку про недоцільність його застосування у даному спорі та посилаючись на правила ч.3 ст.39 вищевказаного Закону, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки такі вимоги були заявлені банком передчасно.

Приймаючи до уваги вищевикладене та відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 квітня 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі.

Відповідно до ст.88 ЦПК на користь позивача з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути судові витрати в розмірі 1 820 (одна тисячі вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №5729023, укладеним 01 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_4, яка станом на 26 січня 2010 року становить 24 006 (двадцять чотири тисячі шість) доларів США 59 центів, з яких: 20 574 (двадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) доларів США 37 центів - заборгованість по кредиту, 3 432 (три тисячі чотириста тридцять два) доларів США 22 центів - заборгованість по процентам, а також пеню в сумі 29 810 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» судові витрати в розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: