Постанова № 28142080, 18.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5011-74/9393-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянув касаційні скарги 1. Дочірньої компанії " Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р.та рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.09.2012р.у справі№ 5011-74/9393-2012 господарського суду міста Києваза позовомЗакритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" доДочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за участютретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" провизнання права власності,

За участю представників:

- позивача: Каменчук В.О., дов. №3Д-08 від 28.12.2011р.; Петрачишкіна В.М., дов. №11Д-08 від 25.09.2012р.;

- відповідача: Бєлячкова О.В., дов. №2-11 від 27.12.2011р.;

- третьої особи: Громніцький Ю.П., дов. №14-330 від 16.03.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії " Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання права власності на природний газ в об'ємі 5044529,334тис.куб.м., який зберігається в підземних сховищах газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за договором зберігання природного газу №116-168-05/55 від 15.03.2006р. станом на 01.01.2012р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2012р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" .

Позивачем подано заяви про зменшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову, в яких остаточно просив визнати за ним право власності на природний газ в об'ємі 4862130,750тис.куб.м, який зберігається в підземних сховищах газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за договором зберігання природного газу №116-168-05/55 від 15.03.2006р. станом на 01.09.2012р. та зобов'язати Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не чинити перешкоди позивачу у здійсненні його права власності на природний газ, у тому числі, але не виключно, здійснювати на вимогу позивача відбір з підземних сховищ газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" природного газу, що належить позивачу на праві власності; здійснювати за письмовими зверненнями позивача передачу природного газу, що належить позивачу на праві власності та зберігається в підземних сховищах газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" , підписувати акти приймання-передачі природного газу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2012р. у справі №5011-74/9393-2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Чинчин О.В., суддів Івченка А.М., Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. (колегія суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Авдеєва П.В., Майданевича А.Г.), позов Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" задоволено частково, визнано за Закритим акціонерним товариством "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" право власності на природний газ в об'ємі 4862130,750 тис.куб.м, який зберігається в підземних сховищах газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" за договором зберігання природного газу №116-168-05/55 від 15.03.2006р. станом на 01.09.2012р., зобов'язано Дочірню компанію "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" не чинити перешкоди Закритому акціонерному товариству "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" у здійсненні його права власності на природний газ, у тому числі, здійснювати на вимогу Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" відбір з підземних сховищ газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" природного газу, що належить ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на праві власності; здійснювати за письмовими зверненнями ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" передачу природного газу, що належить ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на праві власності та зберігається в підземних сховищах газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", з метою його реалізації третім особам у підземних сховищах газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" , підписувати акти приймання-передачі природного газу, стягнуто з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України" на користь Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" 49089,75грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, подані касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012р. у справі №5011-74/9393-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заявлене відповідачем в поданій ним касаційній скарзі та поясненні до неї клопотання про зупинення до закінчення перегляду в порядку касації виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012р. у справі №5011-74/9393-2012, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р., судом касаційної інстанції відхиляється, оскільки у відповідності до ст.1211 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.

Позивачем подано відзив на касаційні скарги, в якому просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційні скарги -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, пояснення, відзив на касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 15.03.2006р. між Закритим акціонерним товариством "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та ДК "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" укладено договір зберігання природного газу №116-168-05/55, за умовами якого відповідач (зберігач) зобов'язується за плату, протягом строку встановленого даним договором, зберігати в підземних сховищах газу (ПСГ) природний газ, в тому числі страховий запас газу, переданий йому ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (поклажодавець), і повернути останньому у схоронності рівну кількість газу зазначеної в договорі якості, а поклажодавець зобов'язується внести плату за зберігання у встановлені даним договором строки. За умовами п.2.12 договору (з урахуванням Додаткової угоди №2 до вказаного договору) сторони зобов'язуються протягом строку дії договору щорічно до 15 травня складати акт про обсяг залишку (невикористаної частини) газу поклажодавця в ПСГ зберігача по завершенню чергового сезону зберігання газу.

З договірних умов, визначених сторонами у п.9.1 договору, суди попередніх інстанцій з'ясували, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині зберігання газу до 15.04.2007р., а в частині проведення розрахунків за надані зберігачем послуги -до повного виконання поклажодавцем своїх зобов'язань за цим договором. Додатковою угодою №5 від 26.04.2011р. до договору зберігання природного газу від 15.03.2006р. №116-168 продовжено строк дії договору до 15.04.2012р.

Поряд з цим, з абз.3 п.2.1, п.2.3 договору судами попередніх інстанцій встановлено, що зберігач не має права без письмової згоди (заявки) поклажодавця здійснювати відбір та будь-яким іншим чином розпоряджатися газом поклажодавця, переданим останнім на зберігання в ПСГ. У разі наявності газу поклажодавця в ПСГ останній передає зберігачу газ на зберігання в ПСГ.

Водночас попередніми судовими інстанціями з акту звірки між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2007р. по 01.09.2007р. з'ясовано, що сторони погодили наявність в ПСГ газу позивача в обсязі 8394291,910тис.куб.м.

З договірних умов, визначених у п.2.10, 2.11 договору зберігання судами попередніх інстанцій встановлено, що обсяг газу, який передається сторонами при його закачуванні та/або відборі в/із ПСГ, у відповідному місяці оформлюється актом прийому-передачі газу. У випадку передачі газу позивачем третій особі в ПСГ відповідача він має скласти акт прийому-передачі газу з третьою особою та погодити цей акт з відповідачем.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи суди попередніх інстанцій з'ясували, що протягом січня 2008р., а також за період з 01.08.2008р. по 31.03.2010р. відповідач не здійснював відбір природного газу позивача, а позивач не передавав природний газ в ПСГ відповідача третім особам, акти закачки та/або відбору природного та/або реалізації природного газу позивача в ПСГ відповідача між позивачем та відповідачем не складалися і стосовно цих періодів спір між ними відсутній. При цьому, сторони погоджуються, що в серпні 2008р. позивач не здійснював закачку природного газу в ПСГ відповідача. За період з 01.09.2008р. по 01.07.2012р. між позивачем та відповідачем були складені акти приймання-передачі природного газу в ПСГ відповідача, підписані позивачем, третіми особами та відповідачем, а також акти відбору природного газу позивача, підписані позивачем та відповідачем: №348(04) та №349(04) від 03.09.2007р., №350(04) та №351(04) від 03.09.2007р., №416(04) від 15.10.2007р., №429(04) від 30.09.2007р., №П-А-2 від 30.11.2007р., №65(04) та №66(04) від 29.02.2008р., №77(04) від 29.02.2008р., №418(04) від 29.02.2008р., №419(04) від 29.02.2008р., №417(04) від 29.02.2008р., №98(04) від 20.03.2007р., №173(04) від 31.03.2008р., №129(04) від 31.03.2008р., №157(04) від 31.03.2008р., №160(04) та №l61(04) від 31.03.2008р., №264(04) від 31.07.2008р., №80(02) від 30.04.20l0р., №26(03/1) від 31.05.20l0р., №36(03/1) від 30.06.2010р., №39(03/1) від 31.07.20l0р., №55(03/1) від 21.09.2010р., №130(02) від 30.11.20l1р., №172(02) від 31.12.2011р., №176(02) від 31.12.2011р. на загальний обсяг 1346484,593тис.куб.м газу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що між сторонами виник спір щодо обсягів газу, які були закачані та/або відібрані відповідачем на користь Позивача в період з 01 жовтня по 31 грудня 2007р., а також в період з 01 лютого по 30 червня 2008р. Оскільки у вищевказані періоди акти, передбачені пунктом 2.10 Договору зберігання природного газу №116-168-05/55, між позивачем та відповідачем не складалися, тому обсяги закачки та/або відбору газу позивача з ПСГ відповідача визначено на підставі первинних документів, що підтверджують обсяги закупівлі природного газу позивачем та обсяги його реалізації позивачем покупцям.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 ГПК України, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач здійснював закачування газу до ПСГ відповідача в грудні 2007р. та лютому 2008р. Фактична реалізація природного газу споживачам в грудні 2007р. була на 563675,813тис.куб.м меншою, ніж фактичне надходження газу позивача до газотранспортної системи у вказаному місяці, а в лютому 2008р. фактична реалізація природного газу споживачам на 298738,913тис.куб.м. була меншою, ніж фактичне надходження газу позивача до газотранспортної системи у вказаному місяці. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обсяг закачки газу позивача в ПСГ відповідача в грудні 2007р. мав скласти 563675,813тис.куб.м, а в лютому 2008р. -298738,913тис.куб.м. При цьому, суди попередніх інстанцій вказали, що за даними відповідача обсяг відбору природного газу позивача в грудні 2007р. - 1649590,711тис.куб.м. газу, а в лютому 2008р. позивач не здійснював відбору та не закачував газ, але належним чином оформлених документів, які б свідчили про те, що позивач відібрав 1649590,711тис.куб.м газу та реалізовував покупцям в грудні 2007р. та документів, які б свідчили про те, що позивач надавав відповідачу розпорядження щодо відбору газу в обсязі 298738,913тис.куб.м на користь третіх осіб, відповідачем судам попередніх інстанцій не надано.

Поряд з цим, суди попередніх інстанцій врахував приписи ст.956 Цивільного кодексу України, вказали, що підземні сховища газу, які знаходяться в розпорядженні відповідача, є товарним складом. Відповідач мав статус професійного зберігача на підставі ліцензії АА№867465 строком дії від 20.02.2005р. по 19.02.2012р., постанови НКРЕ №90 від 16.02.2005р.

Врахував приписи ч.4 ст.633 Цивільного кодексу України, п.12 Порядку забезпечення споживачів природним газом (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" №1729 від 27.12.2001р., суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, як професійний зберігач, не мав правових підстав відмовляти позивачу в закачуванні залишків нереалізованого газу в грудні 2007р. та лютому 2008р. та доведення закачування газу в ПСГ в зазначені місяці.

Суд апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного провадження перевірив здійснений судом першої інстанції розрахунок обсягу газу позивача в ПСГ відповідача станом на 01.09.2012р., дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, відповідність матеріалам справи, за яким: 8394291,910тис.куб.м (узгоджений між позивачем та відповідачем обсяг газу станом на 01.09.2007р.) - 1346484,593тис.куб.м (узгоджені між позивачем та відповідачем обсяги відбору та/або реалізації в ПСГ природного газу позивача за період з 01.09.2007р. по 01.07.2012р.) -769858,792тис.куб.м газу (доведений позивачем обсяг його газу, відібраний з ПСГ відповідача в жовтні 2007р.) + 563675,813тис.куб.м газу (доведений позивачем обсяг його газу, який був закачаний в ПСГ відповідача в грудні 2007р.) + 298738,913тис.куб.м газу (доведений позивачем обсяг його газу, закачаний в ПСГ відповідача в лютому 2008р.) - 1866643,958тис.куб.м газу (доведений позивачем обсяг його газу, відібраний з ПСГ відповідача в березні 2008р.) - 131950,340тис.куб.м газу (доведений позивачем обсяг його газу, відібраний з ПСГ відповідача в квітні 2008р.) - 79525,436тис.куб.м газу (доведений позивачем обсяг його газу, відібраний з ПСГ відповідача в травні 2008р.) - 17714,183тис.куб.м газу (доведений позивачем обсяг його газу, відібраний з ПСГ відповідача в червні 2008р.) -92264,799тис.куб.м газу (відібраний позивачем обсяг газу з ПСГ відповідача в липні 2012р.) - 90133,785тис.куб.м газу (відібраний позивачем обсяг газу з ПСГ відповідача в серпні 2012р.) = 4862130,750тис.куб.м газу.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій зазначено, що ДК "Укртрансгаз" в листопаді 2010р. звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про стягнення заборгованості за договором зберігання природного газу №116-168 від 15.03.2006р., стверджуючи в позовній заяві, що обсяг залишків природного газу в ПСГ на початок сезону 2010/2011 років становив 321392,528тис.куб.м. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2011р. у справі №37/553, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. та Вищого господарського суду України від 15.11.2011р., в позові було відмовлено. При цьому, даним рішенням суду у справі №37/553 встановлено факт безпідставності вимог ДК "Укртрансгаз" щодо стягнення з ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" заборгованості за послуги відбору газу через ненадання останнім дозволу на відбір належного йому на праві власності природного газу та зазначено про відсутність у зберігача (ДК "Укртрансгаз") права без письмової згоди поклажодавця здійснювати відбір та будь-яким іншим чином розпоряджатися газом поклажодавця, переданим останнім на зберігання в ПСГ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами п.2.11 договору зберігання у випадку передачі поклажодавцем газу в ПСГ третій особі або прийому газу в ПСГ від третьої особи поклажодавець зобов'язується скласти акт прийому-передачі газу з третьою особою та погодити цей акт зі зберігачем, з урахуванням умов зазначених в п.2.7 даного договору.

Відповідач (зберігач) не має права без письмової згоди поклажодавця здійснювати відбір та будь-яким іншим чином розпоряджатися газом поклажодавця, переданим останнім на зберігання в ПСГ (абзац 3 п.2.1 договору).

Аналогічні положення визначені в п.3.7 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010р. №8, за яким ліцензіат не має права здійснювати відбір природного газу, переданого замовником відповідно до договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу, без письмової згоди замовника.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначив, що для передачі належного позивачу газу в ПСГ третім особам (в даному випадку - НАК "Нафтогаз України" ), відповідач повинен був враховувати не наявність договору поставки газу між позивачем та третьою особою, а саме наявність акту прийому-передачі газу з такою третьою особою, який має бути погоджений зі зберігачем, або доручення позивача на відбір природного газу на користь третьої особи. Викладене свідчить про відсутність у відповідача права передавати третій особі - НАК "Нафтогаз України" належний позивачу природний газ в ПСГ без отримання розпорядження останнього на таку передачу.

Водночас судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що посилання відповідача на висновок науково-правової експертизи від 31.01.2008р. №126/9-е Інституту держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, в обґрунтування укладання між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та позивачем договору поставки природного газу від 29.11.2007р. №453/77/П-07 в редакції Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є безпідставним, оскільки надання правової оцінки щодо укладання або дійсності договорів віднесено чинним законодавством України виключно до компетенції суду.

Твердження відповідача щодо правомірності розпорядження газом позивача без його волевиявлення судами правомірно відхилені, із зазначенням, що норми Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини зі зберігання, не передбачають додаткових підстав для розпорядження зберігачем річчю, окрім волевиявлення поклажодавця.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вказав, що за положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" відповідач не зобов'язаний відбирати газ позивача для задоволення будь-яких потреб без згоди на те позивача (поклажодавця), та відсутня норма, яка б зобов'язувала позивача укладати договори для задоволення потреб зазначених в постанові категорій споживачів.

Врахував вищевикладені обставини, встановлені внаслідок здійсненого аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.43 ГПК України, приписи ст.ст.392, 936, 938 Цивільного кодексу України, невизнання відповідачем права власності позивача на майно - природний газ в ПСГ відповідача в обсязі 4862130,750тис.куб.м., який позивач позбавлений можливості використати у своїй господарській діяльності та передати у власність іншим суб'єктам господарювання за договорами поставки та/або купівлі-продажу природного газу, суд першої інстанції, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на природний газ в об'ємі 4862130,750тис.куб.м, який зберігається в підземних сховищах газу відповідача за договором зберігання природного газу №116-168-05/55 від 15.03.2006р. станом на 01.09.2012р.

Врахував вищевикладене, приписи ст.391 Цивільного кодексу України, вірно вказав, що резолютивна частина рішення не повинна викладатись альтернативно, відносно заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у здійсненні його права власності на природний газ, у тому числі, але не виключно, здійснювати на вимогу позивача відбір з підземних сховищ газу відповідача природного газу, що належить позивачу на праві власності; здійснювати за письмовими зверненнями позивача передачу природного газу, що належить позивачу на праві власності та зберігається в підземних сховищах газу відповідача, підписувати акти приймання-передачі природного газу, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення вказаних вимог позивача за виключенням позовних вимог щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у здійсненні його права власності на природний газ в частині "…але не виключно", з чим підставно погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін прийняте у даній справі рішення.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи скаржників, викладені в касаційних скаргах, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Разом з цим, згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду. Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати. (пп.1, 2, 5 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна (тобто як зі спору майнового характеру).

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч.3 ст.6 вказаного Закону).

За змістом ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата на 2012р. у місячному розмірі з 01.01.2012р. встановлена на рівні 1073грн.

Враховуючи зазначене, оскарження відповідачем судових рішень у даній справі про часткове задоволення позовних вимог, що мають одночасно майновий і немайновий характер, визначену позивачем ціну позову, судовий збір, що підлягав сплаті за касаційне оскарження, складав 751,1грн. (за вимогу немайнового характеру) та 32190грн. (за вимогу майнового характеру). Тоді як відповідачем за поданою ним касаційною скаргою сплачено лише 24544,88грн., що свідчить про сплату судового збору на користь Державного бюджету України в меншому розмірі, ніж встановлено Законом. Враховуючи зазначене, а також ненадання відповідачем доказів доплати ним на користь Державного бюджету України судового збору на вказану суму, слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України 8396,22грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. у справі № 5011-74/9393-2012 -без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання касаційних скарг покласти на скаржників.

Стягнути з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 30019801, адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) на користь Державного бюджету України (рахунок -31211254700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві; отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код банку -820019; код отримувача (код за ЄДРПОУ) -38004897; код бюджетної класифікації 22030004, символ звітності банку 254) судовий збір за поданою ним касаційною скаргою на суму 8396,22грн.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко