Ухвала суду № 28140308, 15.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р.Справа № 2а-9154/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А., Букар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-9154/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0001532305, № 0006192305, № 0006202305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-9154/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Фінансово-будівельна група" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом від 18.07.2012 року №2835/2305/33118582 (а.с. 7-29, т 1).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено його заниження в розмірі 171458,00 грн.; ст. 134 пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 532675 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого, на думку відповідача, товариством було занижено суму ПДВ усього на суму 27066,00 грн.

За наслідками перевірки та з посиланням на вказаний акт перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0001532305, № 0006192305, № 0006202305, на загальну суму податкових зобов'язань 753543,56, з яких: № 001532305 - сума штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки на загальну суму 10630,31 грн.; № 0006192305 - на загальну суму 709080,75 грн., з яких збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податку на прибуток - 704132,00 грн., за штрафними санкціями - 4948,75 грн.; № 0006202305 - на загальну суму 33832,50 гри., з яких збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податку на додану вартість - 27066, 00 грн., за штрафними санкціями - 6766,50 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про те, що правочини вчинені позивачем порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що 30.09.2010 р. між позивачем та ТОВ "Компанія Бриз Україна" укладено договір підряду № СТ-8/10 на виконання оздоблювальних робіт в квартирах, що належать позивачу в ІІІ-V секціях житлового будинку № 1 по вул. 70 років Жовтня, 1 смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області на загальну суму 95000,00 грн.; 20.01.2011р. між позивачем та ПП "Сапсан" та ПП "Євробуд Грант" укладено договір підряду № СТ-1/11 на виконання земляних робіт та робіт по водопониженню на об'єкті будівництва: градирня № З ПАТ Харківська ТЕЦ-5 в с. Подвірки Дергачівського району Харківської області на загальну суму 728000,80 грн.; 22.08.2011 р. між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" було укладено договір підряду № СТ-11/11 на виконання земляних робіт на будівництві градирні № 3 ПАТ Харківська ТЕЦ-5 в с. Подвірки Дергачівського району Харківської області на суму 552318,00 грн. В подальшому 12.10.2011р. укладено також додаткову угоду до договору, якою збільшено суму договору на 1931695,20 грн., всього на суму 2484013,20 грн.; 26.09.2011 р. між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" було укладено договір підряду № СТ-12/11 на виконання робіт по улаштуванню фундаментів на будівництві баштової градирні № З ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" в с. Подвірки Дергачівського району Харківської області на суму 295164,00 грн.

Вищевказані договори з ПП "Сапсан", ПП "Євробуд Грант", ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" укладалися позивачем на виконання умов договору № 236 від 11.04.2005 р. та відповідних додаткових угод до нього, укладених з замовником - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" стосовно виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах останнього на загальну суму 13899515,00 грн.

Відповідно до умов вищевказаних договорів всі роботи підрядниками виконані в повному обсязі, оплати позивачем здійснені, будь-яких зауважень з боку позивача та замовника - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" - не було.

Також, 23.09.2009 р. між позивачем та ТОВ "Артолан" укладено договір підряду № СТ-3/09 на виконання монтажно-будівельних робіт за адресою: м. Валки, вул. Борща, 2 Харківської області на загальну суму 75888,00 грн. в квартирах, що належали позивачу. 22.08.2008 р. між позивачем та ТОВ "Артолан" було укладено договір підряду № СТ-49/08 на виконання оздоблювальних робіт під'їздів в житловому будинку житлового будинку № 1 по вул. 70 років Жовтня смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області на загальну суму 120667,20 грн., де Позивач буд забудовником. 30.09.2010 р. між позивачем та ТОВ "Компанія Бриз Україна" було укладено договір підряду № СТ-8/10 на виконання оздоблювальних робіт в квартирах Позивача в ІП-У секціях житлового будинку №1 по вул. 70 років Жовтня смт. Солоницівка.

На виконання умов вищевказаних договорів сторонами були складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за формою КБ-3.

За результатами виконаних робіт з договорами підряду сторонами були складені акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2.

Зазначені роботи були оплачені ТОВ "Фінансово-будівельна група", що підтверджується платіжними дорученнями.

На суми, зазначені в актах, контрагентами були виписані податкові накладні.

Колегія суддів вважає доцільним зазначити, що порядок укладання та виконання договорів на будівельні та будівельно-монтажні роботи регулюються ЦК України, де встановлено, що (ст. 875) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. В ст. 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Не виконання сторонами договору будівельного підряду визначених законодавцем вимог за правилами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з правилами ч.1 і ч.2 ст.181 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком не досягнення згоди з усіх істотних умов договору.

До матеріалів даної адміністративної справи позивачем надано проектну документацію та узгоджену кошторисну документацію на виконання робіт.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції доказом фактичного виконання робіт визнано акти прийомки виконаних робіт Форми № КБ-2в, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» №237/5 від 21 червня 2002 року, будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, повинні складати за типовою формою №КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт», а усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування за типовою формою №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами договорів при його виконанні були складені акти приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, які оформлено належним чином.

Зазначені у вказаних актах роботи за видом, обсягом та якісними і кількісними показниками відповідають даним, визначеним у технічних завданнях та проектно-кошторисній документації (а.с. 102-114, т.2).

Також позивачем надані розрахунки загальновиробничих витрат і відомості ресурсів, в яких зазначається загальна вартість робіт, час роботи на будівництві, складові адміністративних видатків, вид і кількість матеріалів, які використовувались на будівництві та інші відомості і реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство фірма ТОВ "Фінансово-будівельна група" зареєстрована як юридична особа, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією відповідного Свідоцтва (а.с. 42, т.1) та має ліцензію на провадження діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, на здійснення робіт (а.с. 114, т.2), які визначені у відповідному переліку (а.с. 115-117, т. 2).

Враховуючи досліджені вище докази, суд приходить до висновку про наявність у позивача доведеної належними та допустимим доказами об'єктивної необхідності придбання підрядних робіт для забезпечення ведення власної господарської діяльності -виконання договору № 236 від 11.04.2005 р. та відповідних додаткових угод до нього, укладених з замовником - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", облаштування майнового комплексу, який належить позивачу за адресою: вул. 70 років Жовтня, смт. Солоницівка, Дергачівського району Харківської області.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем результату проведених робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складених ДПІ у Червонозаводському та Дзержинському районах м. Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Що стосується порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р., а саме відсутність первинних документів, які б підтверджували готівкові розрахунки підзвітних осіб, колегія суддів відзначає наступне.

Пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, встановлено обов'язок підзвітної особи у встановлений строк подати звіт про використання коштів, наданих під звіт, разом з документами, що підтверджують витрати.

Позивачем надано до суду первинні документи щодо витрачання готівки, отриманої підзвітними працівниками підприємства, які відповідно відображені в бухгалтерському обліку (а.с. 238-248, т.1, а.с. 1-47, т.2).

Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення позивачем п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 та застосування штрафних санкцій у розмірі 10630,31 грн. здійснено з порушення норм діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-9154/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2012 р.