Ухвала суду № 28140263, 12.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 р.Справа № 2а-5203/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012р. по справі № 2а-5203/12/2070

за позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Лозівська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість до бюджету в сумі 63560,25 грн. шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок : № 33215801700401, одержувач: Первомайське УДК в Харківській області , код - 37327442, Банк : ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем станом на час звернення до суду мається податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, який виник на підставі несплати у встановлений строк суми податного зобов'язання у розмірі 63560,25 грн., яка була визначена податковим повідомленням-рішенням №0000011528 від 20.05.2011року. В зв'язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку суму податкового зобов'язання сплачено не було, а проведені податковим органом дії щодо примусово стягнення суми не призвели до погашення податного боргу, то дана сума підлягає стягненню за рішенням суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року в задоволенні адміністративного позову Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.п. «ж» п. 1.3 ст. 1, п.п 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року, п.п. 57.3 ст. 57, п.п.58.3. ст. 58 Податкового кодексу України. що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що оскільки за наслідками проведеної перевірки відповідача було встановлено факт реалізації останнім на підставі біржового договору 24.11.2009 року транспортного засобу Lexus GS 350. Оскільки відповідно до експертної оцінки вартість автомобіля складає 338988 грн. , контролюючий орган дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15 % від даної суми, що складає 50848,2 грн., яка сплачена не була. В зв'язку з виявленими порушеннями, Лозівською ОДПІ 20.05.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування відповідачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 63560,25 грн. (у т.ч. за основним платежем 50848,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12712,05 грн.), яку в добровільному порядку сплачено не було. Оскільки проведені податковим органом дії щодо примусово стягнення суми не призвели до погашення податного боргу, то дана сума підлягає стягненню за рішенням суду.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідач у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник позивача надав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі листа ДПА у Харківській області № 2936/7/17-115 від 18.02.2010 року, співробітниками Лозівської ОДПІ 19.04.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт №74/17-170/НОМЕР_1 від 19.04.2011 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог п.п. «ж» п. 1.3 ст. 1, п.п 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 50848,20 грн.

На підставі акту перевірки Лозівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011528 від 20.05.2011року, яким відповідачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 63560,25 грн. (у т.ч. за основним платежем 50848,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12712,05 грн.).

Колегія суддів зазначає, що фактичною підставою для визначення відповідачу суми податкового зобов'язання, яка заявлена до стягнення у даній справі, слугував висновок контролюючого органу про наявність у відповідача сплатити суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15 % від суми експертної оцінки автомобіля Lexus GS 350 - 338988 грн., тобто 50848,20 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки контролюючим органом не було підтверджено під час розгляду справи підтверджено правомірність та обґрунтованість визначення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 63560,25 грн., то позовні вимоги про стягнення даної суми у примусовому порядку є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи наявність у відповідача податкового боргу з доходів фізичних осіб, та як наслідок наявність підстав для його стягнення у примусовому порядку, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що відповідач, шляхом укладення на Товарній біржі «ЄВРОМАРКЕТ» договору купівлі-продажу №84 від 24.11.2009 року, продав належний йому автомобіль марки Lexus GS 350 (2008), д.р.н. НОМЕР_2.

Відповідно до п.1.2 вищезазначеного договору, покупець купив у продавця зазначений транспортний засіб за 100 (сто) гривень. Угода зареєстрована та посвідчена на Товарній біржі «ЄВРОМАРКЕТ», є дійсною, укладеною з дотриманням закону, в судовому чи іншому порядку оскаржена не була.

В свою чергу, оскільки відповідно до звіту про експертну оцінку транспортного засобу №24/11/2009/1 від 24.11.2009 року, здійсненої ФОП ОСОБА_2, вартість автомобіля Lexus GS 350 (2008), д.р.н. НОМЕР_2 складає 338988 грн., то податковий орган дійшов висновку, що розмір податку з доходів фізичних осіб, який повинен сплачувати відповідач, повинен обраховуватись саме з даної суми.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з даними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Пунктом 12.1 ст. 12 та п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що дохід платника податку від продажу об'єктів рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 вищезазначеного закону встановлено, що дохід є сумою будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність та нарахованих на його користь протягом відповідного звітного періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 279 Господарського кодексу України, товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.91 № 1956-XII, товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. При проведенні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна зі сторін угоди (покупець) набуває права власності на рухоме майно, яке придбаває, а друга сторона угоди (продавець) одержує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації угоди на біржі.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а тому не є посередництвом.

Згідно з ст.ст. 628, 632 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В даному випадку, продаж відповідачем автомобілю автомобіль Lexus GS 350 (2008), д.р.н. НОМЕР_2, яким відповідач володів на праві власності та визначав його вартість на свій власний розсуд, є його невід'ємним та непорушним правом щодо розпорядження своїм майном на власний розсуд і це жодним чином не суперечить нормам закону.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що при продажу автомобіля, коли одночасно мається дві оцінки (зазначена в біржовій угоді та експертна оцінка) для визначення об'єкту оподаткування приймається звичайна ціна такого автомобіля визначена експертом, оскільки такі посилання не стосуються отримання доходу відповідача в розумінні Закону України №889-ІУ. Норми яка б передбачала нарахування податку продавцю на суму та експертної оцінки вартості товару, при не отриманні коштів чи доходу в іншому вигляді таким продавцем, закон не містить.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем в порушення вимоги вище зазначеної статті КАС України не надано жодних належних доказів того, що відповідачем було фактично отримано дохід (у будь-якому вигляді) саме у розмірі оціночної вартості проданого ним автомобіля, а не ціни продажу зазначеного у біржовому договорі купівлі-продажу (який недійсним не визнавався, а підстави визнання його нікчемним у справі відсутні).

Таким чином, оскільки податковим органом не надано доказів отримання доходу у розмірі, визначеному експертною оцінкою, а саме 338988 грн., то нарахування податковим органом суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15 від даної суми, що складає 50848,20 грн. є неправомірним.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, оскільки контролюючим органом, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не надано належних та допустимих доказів наявності у відповідача суми боргу, який виник на підставі не сплати у встановлений законом строк суми узгодженого податкового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність встановлених законом підстав на стягнення даної суми у примусовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність податковим органом правомірності нарахування відповідачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 63560,25 грн., яка була визначена податковим повідомленням-рішенням №0000011528 від 20.05.2011року, а тому заявлені позовні вимоги щодо її стягнення у примусовому порядку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року по справі №2а-5203/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012р. по справі № 2а-5203/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.